Антон Алохінссон: про те, ким був Міша Кабанов для Харкова
Люди
Минулої п’ятниці помер харківський актор, волонтер та колишній учасник гурту «Оркестр Че» Міша Кабанов.
Хоча наша редакція вже робила коротку публікацію про це у соцмережах у день його смерті, Антон Алохінссон вирішив трохи порефлексувати та розповісти, ким Міша був для Харкова.
Маленький фюрер
Знайомство з харківською музикою для мене почалося в середині 2000-х саме з обличчя Міши Кабанова. Гурти типу 5’nizza через мову пісень та власну подачу сприймалися як щось модне, московське, не місцеве. Натомість радісна мішина мармиза виглядала з дешевих монохромних афіш на кожному стовпі. Це був поганий трафаретний портрет Кабанова у образі Че Гевари, в який він абсолютно не влазив — і тому намертво застрягав у пам’яті.
Вперше ж я побачив «Оркестр Че» наживо у 2008 році. Тоді десятки місцевих музикантів організували у ККЗ «Україна» благодійний концерт, щоб зібрати кошти для хворого Сергія Короткова, харківського журналіста та музичного критика. Під пісню «Маленький фюрер» Міша прокрокував по сцені у «будьонівці», клацнув підборами, зіганув та почав грати на дримбі.
Так я дізнався, що таке музичний перфоманс. Наступного дня я пішов у «Дитячий світ» і теж купив собі дримбу.
Андеграундний вишибала
Наступного року саме Міша Кабанов впустив на сцену великого рок-клубу український літературний слем, а разом з ним — і сучасний поетичний андеграунд. Слем-майстер Мультфільм Гагарін вважає, що напрямок клубної літератури в Україні багато чим завдячує саме Кабанову:
«Міша був хрещеним батьком другої хвилі сучасної української літератури, — пише він у Telegram-чаті. — Саме він давав мені перші контакти клубів у Дніпрі, Донецьку, ДНДЗ [Кам’янське — «Люк»], Києві. Мені достатньо було сказати, що я від Міши Кабанова, і це відчиняло багато дверей».
У Харкові таким клубом був «Черчилль», де Міша стояв на вході, збирав гроші та ставив тобі на руку печатку. Спеціальної флуоресцентної фарби він не мав — це був звичайний канцелярський штемпель, який погано відмивався. Міша мав добру вдачу, завсідники клубу його любили, приходили кілька разів на тиждень, тому таких штампів на руці могло зібратися багато. Міша розважався: міг оновити печатку по старій фарбі, а міг поставити нову хрест-навхрест.
«Мущіна, дайте покурить! — вигукував він, коли на перерві поети-слемери вибиралися на вулицю з підвалу, де знаходився «Черчилль». — Ооо, мущіна, ви такий імпозантний!».
Це він уже до мене: я тоді прийшов у метелику замість краватки й розкурював люльку. Міша теж спробував її потягнути, кахикнув і відмовився курити далі. Сказав, що дружині не подобається сморід, а він хоче трохи схуднути. Попри досить суворий вигляд та образ вишибали, Міша був м’якою сімейною людиною.
Багатостраждальна «Стіна»
Коли «Черчилль» переріс себе і поступився місцем новому клубу, Кабанов долучився до створення іншого закладу — пабу «Стіна» на Римарській. Вона значно поступалася форматом: вже не концертний майданчик, а пивний бар, де інколи можна було послухати акустичні виступи. Проте тусовка ходила і туди — не в останню чергу через Мішу, який там був артдиректором.
Хоча «Стіна» й відсилає своєю назвою та інтер’єром до альбому Pink Floyd, із початком війни у 2014 році вона стала для харків’ян скоріше Стіною з «Гри престолів». Такий собі форпост на кордоні з пітьмою з півночі. Паб пережив напад «антимайданівців», атаку ультрас, ковідні обмеження та страшний російський теракт — тоді від вибуху постраждали 13 осіб, включно з Мішею, який трохи оглухнув.
Щоразу «Стіну» відновлювали. Кабанов при кожній новій зустрічі зітхав та розповідав свої байки в перемішку з волонтерською рутиною — паб з 2014 року працював як пункт збору допомоги для добровольчих підрозділів АТО. Востаннє росіяни обстріляли «Стіну» незадовго до її відкриття у червні 2023 року — від ракетного обстрілу постраждали вікна та вивіски
«Це менше, ніж при теракті, але більше, ніж від [футбольних] фанатів», — віджартувався Міша в інтерв’ю «Накипіло» і пообіцяв швидко все відновити. Зараз до «Стіни» несуть квіти. Несуть уже четвертий день.
В «Оркестру Че» є старий кліп, де Кабанов у білому костюмі ходить містом та копирсається на звалищах у пошуках сонця, збираючи сміття у пакети. Мабуть, це найкращий образ того, що робив Міша для Харкова.
Як допомогти сім’ї Кабанова
Прощання з Мішею Кабановим відбудеться 5 вересня о 10:00 у харківському храмі Івана Богослова, на вулиці Велика Панасівська, 105А. Поховання розпочнеться о 12:00 на міському цвинтарі №18, на проспекті Гагаріна 362.
Волонтер та мішин близький друг Олег Каданов відкрив збір на допомогу його сім’ї за посиланням.
Картка його дружини Юлії (наразі тимчасово заблокована): 4149 4991 1712 4493
Антон Алохінссон, фото з архіву Міши Кабанова, обкладинка — Катерина Дрозд
Читайте також:
Місто 
Новини
Новини
Новини
Новини 
