Об’єднати та перебудувати? Що чекає на обласний Палац дитячої та юнацької творчості

Про що йдеться

2 вересня ХОВА запропонувала голові Харківської обласної ради Тетяні Єгоровій-Луценко розглянути питання про створення нового комунального закладу «Харківський обласний центр позашкільної освіти». Його планують створити через приєднання Харківського обласного палацу дитячої та юнацької до Харківської обласної станції юних туристів. Примітно, що лист підписав Євген Іванов, який є заступником голови ХОВА з питань агропромислового комплексу та екології, а не освіти та науки:

Це вже не перше зазіхання на Палац та його територію. 24 липня цього ж року на сесії облради планували розглянути реорганізацію еколого-натуралістичного відділу Палацу, що знаходиться в районі Соснової гірки, на вулиці Коцюбинського, 15. Ділянку площею 2,9 гектара, де зібрано багато видів флори та фауни з різних країн світу, планували передати Харківському обласному еколого-натуралістичному центру. Про це повідомила депутатка облради Галина Куц:

Проєкт цього рішення облради не містив обґрунтування, чому під час повномасштабної війни у Харкові потрібно створювати новий комунальний заклад та передавати йому майже три гектари землі біля центру міста. Після суспільного розголосу питання зняли з порядку денного сесії облради.

---

Читайте також:

• ХОВА хоче «реорганізувати» Палац дитячої та юнацької творчості. Що не так з цим рішенням?
• Харківська обларада хоче забрати землю під станцією юних натуралістів у Палаці дитячої творчості

---

5 вересня, після звернення ХОВА до облради, на вході до біостанції Палацу на Сосновій гірці з’явилися стенди з рендерами реконструкції усієї території еколого-натуралістичного підрозділу. При цьому єдиним вказівником на цьому «плані» є укриття, вочевидь, як споруда цивільного захисту. Ані автора проєкту, ані замовника робіт, ані строків їх виконання на стендах немає.

Співробітники ані біостанції, ані самого Палацу дитячої та юнацької творчості, так і не були проінформовані про деталі цієї реконструкції. Після піднятого ними суспільного розголосу та листа до Мініосвіти обласний Департамент науки і освіти надав офіційну відповідь, що питання реорганізації Палацу не розглядатиметься на сесії Харківської обласної ради. Пізніше директорка Департаменту Ольга Безпалова повідомила «Об’єктиву» що це питання не планується до розгляду і профільними комісіями облради.

Що розповідає директорка Палацу?

Тетяна Підберезкіна очолює обласний Палац дитячої та юнацької творчості вже 5 років. До того вона ще 14 років працювала заступницею директора. Вона розповідає, що це вже не перша спроба обласної влади «віджати» Палац:

«Це ж заклад, який знаходиться в самому центрі нашого міста. Тому з 2004 року ми вже чули, що тут хочуть робити якийсь “парус України”, — розповідає вона в інтерв’ю «Люк».

Стосовного нашого відділення на вулиці Коцюбинського це рейдерство розпочалося ще наприкінці 90-х років. У нас на Сосновій Гірці було 5,5 гектарів землі, а стало 2,98 гектара — з’явився гаражний кооператив «Наташа». Ми сказали: досить. З 2000 року почалися реорганізації: приєднання до нас Обласної станції юних натуралістів, Обласної станції юних техніків і навіть організації “Козацьке коло”. Звичайно, це для нас відбувалося дуже тяжко».

Перед початком пандемії COVID-19 Департамент капітального будівництва ХОВА два роки розробляв план реконструкції Палацу, який є пам’яткою архітектури ХІХ століття. Епідемічні обмеження та повномасштабне російське вторгнення змусили поставити цей проєкт на паузу. Нинішній проєкт перебудови біостанції на Сосновій Гірці спантеличує працівників своєю раптовістю та непрозорістю, каже пані Підберезкіна: 

«Віта Володимирівна [Віта Ковальська, заступниця голови ХОВА — «Люк»] приїхала туди зі своїм баченням. Можливо, воно добре, але як директор я повинна, як мінімум, знати, що там відбувається. Ми розуміємо, що там уже дуже старенькі будівлі, але бачити під час війни такі фантастичні проєкти, з залученням величезних коштів — для чого? — питається вона.

Ніхто нічого нам не пояснював. І коли перший раз був проєкт, 22 липня, ми тільки побачили ці всі документи на сайті, в проєктах рішення. Іде міністр [освіти і науки Оксен Лісовий — «Люк»] по нашій території, і питає: “Як вам цей проєкт? Такий красивий”. Я кажу: “Який?”. І тут Віта Володимирівна каже: “А що, вас із ним не ознайомили?”. Я тоді подумала, що це якась маячня. Але мені здається, що трудовий колектив повинен був в першу чергу знати».

Як Палац відновив свою роботу

Як працює ваш заклад останні два з половиною роки?

— 1 березня [2022 року, коли росіяни вдарили ракетою по будівлі ХОДА — «Люк»] сталося, що сталося. Звичайно, спочатку відбувалося нічого. І як директор я почала думати, що можна робити. По-перше, ми своїми силами закрили всі вікна, нічого не просили.

Фінансування від обласної влади не було?

— Ні. Проте ми вдячні, що була хоча б зарплатня вчасно. Звичайно, ми розуміємо, що [тоді] у нас були зовсім інші проблеми… Потім ми вже переформатувалися, закрили все, але усі двері були понівечені. Я їх закривала на ланцюг та замок. Ви до них можете придивитися: видно, що із трьох ми [зараз] зробили одну. Тут було страшно, не було опалення.

Але вам вдалося відновити вікна, хоча б з фасаду.

— … і все за рахунок наших друзів, завдяки батькам наших дітей, які самі дзвонили: «Тетяно Євгенівно, чим ми можемо допомогти?». Також фонд Баффета багато чого зробив: лише місяць тому ми встановили дев’ять останніх вікон на другому поверсі.

Я співпрацюю з львівською командою «Українська освітня платформа». Вони були першими, хто написав, від них пішла перша гуманітарка. І до цього часу ми працюємо з ними та ще 20 громадськими організаціями за різними напрямками. Я дуже вдячна кожному.

У нас по всьому периметру протікала покрівля. Це була страшна картина, були дірки просто в небо. І тоді прийшов на допомогу директор Палацу студентів НЮАУ Ігор Галенко. Ми з ним задумали такий проєкт, щоб він міг за кордоном розповідати про наш Палац і, можливо, залучити якусь спонсорську допомогу.  Перше, що ми тут зробили у листопаді [2022 року], — це повністю відновили покрівлю, усі балки.

Це було виключно за рахунок зарубіжних фондів?

— За рахунок усіх коштів, які ми змогли залучити. У нас дуже велика будівля — 232 вікна — але до 4 квітня всі вони вже були закриті. І канцелярія, і бухгалтерія — всі ми приїжджали сюди, працювали, як і на нашій базі на Коцюбинського. Мені пощастило з колективом. Тепер основна проблема — це підключити генератор на 64 кВт, який нам надали ці організації.

Палац продовжує працювати і під час повномасштабного вторгнення

Коли ви змогли відновити гуртки? 

— Вже з вересня 2022 року у нас були мобільні групи, які почали їздити по Харківщині, де жили внутрішньо переміщені особи, щоб їх підтримати. Як педагог з багаторічним стажем я розумію, що дитині потрібно не просто слухати. Їм хочеться контакту з тваринами, бачити їх, годувати, спілкуватися з ними. А у нас на Сосновій Гірці є маленький поні, кізочки, собаки та каністерапевти. Якусь кількість тварин співробітники врятували з понівеченого екопарку Фельдмана.

Наші педагоги долучалися до виїзних бригад громадських організацій, які співпрацювали з ЮНІСЕФ, і надавали гуманітарну допомогу. Вони об’їздили всю Золочівщину, Харківський район, Липці. Всюди, куди приїжджали, їх зустрічали як рідних. Вони бачили цих дітей, бачили їхні очі. Вони там нам розповідали такі історії… Ви розумієте.

У нас працює два психологи, соціальні працівники, тому батьки до нас зверталися по допомогу. Особливо переселенці, яких направляли у гуртожитки, хотіли, щоб їхні діти якось соціалізувалися.

А коли діти почали знову приходити саме в цю будівлю?

— З січня 2023 року. Тут все стояло розбомблене, без опалення, поки не з’явилася омбудсман з ґендерної політики Катерина Левченко. Вона залучила ЮНІСЕФ, і вони нам допомогли зробити двері, дві туалетні кімнати. 30 травня 2023 року у нас з’явилося укриття у колишньому ресторані FARSCH. Там ми відкрили безпечний артпростір, з вентиляцією, декількома виходами. Тому що як можна без укриття?

Чому важливо зберегти Палац дитячої та юнацької творчості

Нинішня будівля харківського Палацу є вже третьою для цього закладу. Її побудували для Харківського ветеринарного інституту у 1855 році за проєктом архітектора Михайла Львова. Саме тут у 1860-х роках написав свої перші наукові статті майбутній нобелівський лавреат Ілля Мечников. Нинішній майдан та вулиця Свободи називалися відповідно Ветеринарними.

Після того, як у 1934 році столицю радянської України перенесли до Києва, з Харкова виїхав і більшовицький уряд — ВУЦВК. Займану ним будівлю колишнього дворянського зібрання реконструювали та передали піонерській організації. Саме у ній вже наступного року за ініціативи Павла Постишева пройшла перша в Радянському Союзі новорічна ялинка.

«Наш заклад був першим в Україні та СРСР взагалі. Наступного року святкуватимемо 90-річчя. Але тоді, у 1935 році, за 11 місяців команда відомих харків’ян зробила все можливе і неможливе, щоб переробити ті 242 кімнати під гуртки. Вони розуміли, що дітям потрібна якась змістовність, — розповідає пані Підберізкіна. 

Наша територія на Сосновій Гірці містила відділ сільського господарства, щоб діти могли займатися в природі. Тому що всі розуміли, що їх треба розвивати. Палац як тоді, так і зараз виконує ще й іншу роль — виховання духовності. Ми не духовна семінарія, звісно, але тут йдеться про бачення дітьми себе українцями. І у нас дуже потужно це розвивається й досі».

Стара будівля Палацу була знищена під час боїв за місто у 1943 році. Радянська влада не стала її відновлювати, тому заклад тимчасово переїхав до колишнього особняка видавця газети «Південний край» Олександра Юзефовича. Там Палац проіснував до 1962 року, зараз в ньому розміщується Палац одруження. Палац дитячої та юнацької творчості тоді ж переїхав до будівлі ветеринарного інституту, де залишається і понині. 

Антон Алохінссон, фото Юрія Каплюченка, редактура — Катерина Переверзева, обкладинка та колажі — Катерина Дрозд