Харків розлетівся по Сонячній системі: де шукати місто та його людей
Місто
Що спільного між харківською вулицею, дахом старого будинку та поверхнею Марса? Виявляється, значно більше, ніж здається. Люди, які працювали й навчалися в Харкові, залишили свої імена на картах інших світів — від кратерів до астероїдів.
Журналістка «Люк» Ніно Авалішвілі зібрала космічну карту імен, пов’язаних із Харковом.
Текст створено ГО «Люк — медійна група» за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України — рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст публікації є відповідальністю ГО «Люк — медійна група» та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР Єднання.
Є міста, що трохи вийшли за межі атмосфери й закріпилися серед планет і астероїдів. І Харків — саме з таких.
Між Марсом і Юпітером крутиться кам’яна брила з назвою міста. На Червоній планеті лежить кратер діаметром понад сто кілометрів, названий на честь харківського академіка. На зворотному боці Місяця є кратери з прізвищами людей, які колись ходили харківськими вулицями. Навіть на розпеченій Венері знайшлося місце для харківки.
І все це ніщо інше, як офіційні рішення Міжнародного астрономічного союзу. І майже всі вони ведуть до однієї будівлі в центрі Харкова — до обсерваторії, яка вже понад два століття дивиться в небо.
Від даху на Зміївській до карти Марса
Усе почалося ще 1808 року, коли до щойно створеного Харківського університету приїхав німецький астроном Йоганн Гут і привіз перші інструменти. Це дало поштовх одній харківській історії, що згодом вийде в космос.
На початку ХХ століття студент на ім’я Микола Барабашов облаштував собі маленьку обсерваторію прямо на даху батьківського будинку на Зміївській. Він спостерігав Марс і Місяць, малював деталі поверхні й старанно записував усе в зошити. Мабуть, тоді ніхто ще не міг уявити, що через півстоліття його ім’я стоятиме на карті самої Червоної планети.
Барабашов став директором обсерваторії, академіком АН УРСР, ректором університету й фундатором харківської школи планетології. Ця школа пізніше навчила світ дивитися на астероїди інакше.
Коли радянські станції вперше сфотографували зворотний бік Місяця, харківці допомагали розшифровувати знімки й створювати перший атлас невидимої сторони. А 1973 року на Марсі з’явився кратер Barabashov — величезний, діаметром понад 120 кілометрів, розташований у квадранглі Аркадія.
У самій обсерваторії досі стоїть його бюст поруч із картою Марса, де цей кратер позначений. Мовби він так і не пішов звідси.
Космічні харківці
Поруч із Барабашовим у космічному пантеоні — Василь Фесенков. Випускник Харківського університету 1911 року, пізніше академік, засновник астрофізичних інститутів. Його ім’я носить астероїд (2286) Fesenkov, кратер на зворотному боці Місяця й кратер на Марсі.
Борис Герасимович, ще один харківський випускник і викладач, який став директором Пулковської обсерваторії, отримав і астероїд (2126) Gerasimovich, і місячний кратер.
Астероїд (2164) Lyalya названий на честь Олени Убийвовк — студентки фізико-математичного факультету, яку всі звали просто Лялею. Під час окупації вона очолювала підпільну організацію в Полтаві й була розстріляна.
Пам’ять про молоду дівчину тепер назавжди крутиться в головному поясі астероїдів. Поруч — кратер на Марсі імені Івана Тимошенка, випускника того ж університету, який загинув під Москвою в 1942 році.
Коли Харків став «астероїдною столицею»
Історія почала жваво розгортатися в середині 1970-х. Харківська обсерваторія першою в тодішньому Радянському Союзі розпочала систематичні фізичні дослідження астероїдів — вимірювала, як вони крутяться, який у них колір, як відбивають світло, з чого складається поверхня.
Керував цією роботою Дмитро Лупішко. Його команда досить швидко стала відомою у світі. Американські колеги приїжджали до Харкова, харківці їздили за кордон. Коли потрібно було точно виміряти період обертання знаменитого астероїда Тутатіс, харківські дані виявилися найточнішими.
Світ відповів взаємністю. Астероїд (3210) отримав ім’я Лупішка. Потім з’явилися астероїди на честь Ірини Бельської (8786 Belskaya), Юрія Шкуратова (12234 Shkuratov), Юрія Круглого, Федора Величка, Василя Шевченка.
І нарешті — унікальний випадок у всій історії астрономії: астероїд (15898) Kharasterteam («Харківська астероїдна команда»). Тобто відвели місце в космосі для цілого харківського колективу. Такого більше ніде немає.
Місто отримує власний астероїд
У 2004 році, коли Харків святкував 350-річчя, у космосі офіційно «прописалося» саме місто. Астероїд (9167) Kharkiv відкрила ще 18 вересня 1987 року Людмила Черних у Кримській астрофізичній обсерваторії.
Харківські астрономи (зокрема Дмитро Лупішко) попросили назвати його на честь ювілею міста — і через пів року Міжнародний астрономічний союз затвердив назву. Невелика, всього кілька кілометрів у діаметрі, брила тепер носить ім’я міста.
А наступного року, до 200-річчя університету, з’явився ще один — (10685) Kharkivuniver. Його відкрив американець Едвард Бовелл, який добре знав харківську команду й уже встиг назвати астероїд на честь Лупішка. Назву затвердили за три дні до ювілейних урочистостей.
Жіноче ім’я на найспекотнішій планеті
Температура поверхні цієї планети сягає понад 460 °C, тиск у десятки разів вищий за земний, а атмосфера з сірчаної кислоти ховає все під щільними хмарами. Це Венера, і там є кратер, що названий на честь харківки.
Валентина Федорець працювала в Харківській астрономічній обсерваторії. Там вона створила один із перших і на той час найнадійніших фотометричних каталогів деталей місячної поверхні.
Десятиліттями, починаючи з кінця 1940-х, вона вимірювала яскравість сотень ділянок Місяця на різних фазах, враховуючи атмосферне поглинання, ефекти ореолу та інші тонкощі. Її дані отримали визнання: їх використовували і радянські вчені, і американські дослідники під час підготовки своїх місій і подальших розрахунків.
Далі була Венера. За правилами Міжнародного астрономічного союзу майже всі кратери на цій планеті носять жіночі імена. Великі — на честь жінок, які залишили слід в історії, науці чи культурі.
У 1985 році для кратера офіційно затвердили назву Fedorets. Так харківка опинилася на найспекотнішій планеті Сонячної системи.
Читайте також:
- «Зірки над Харковом не згасли». Як університетська обсерваторія робить проривні дослідження без надпотужних телескопів
- Як дослідник Семен Брауде розвивав школу харківських радіоастрономів
- Харківський науковець отримав премію від Міжнародного астрономічного союзу
Космос пам’ятає
Ця історія має продовження і по сьогодні. Харківські астрономи продовжують працювати — хтось у місті, хтось дистанційно, хтось вивозить журналістів на спостережну станцію під Чугуєвом, яка побувала в окупації й зазнала руйнувань.
Імена нових співробітників і випускників продовжують з’являтися в каталогах малих планет.
За даними самого інституту, уже понад три десятки астероїдів названі на честь харківців, університету чи міста. А загалом на честь працівників обсерваторії названо щонайменше вісім кратерів на Місяці, Марсі та Венері.
Тож коли наступного разу піднімете голову на харківське небо, пам’ятайте: десь там, за десятки мільйонів кілометрів, крутяться камені з іменами людей, що колись стояли на цьому ж місці й дивилися вгору.
Текст створено ГО «Люк — медійна група» за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України — рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст публікації є відповідальністю ГО «Люк — медійна група» та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР Єднання.
Текст — Ніно Авалішвілі, редактура — Олександра Пономаренко, фотографії — Марія Федченко / з відкритих джерел, візуальна складова і дизайн — Ганна Кучеренко
Новини
Новини
Новини
Новини
Новини 
