Повертаючи своє: як позбавитися Висоцьких та «альошек»
Місто
Коли «Люк» розповідає про деколонізацію, мова не тільки про перейменування вулиць. Міський простір Харкова та області досі заповнений численними пам’ятниками та меморіальними дошками, присвяченими радянським та російським діячам. Примітно, що багато з них з’явилися вже після набуття Україною незалежності.
Минулого тижня на Харківщині не відбулося перейменувань, тому у сьогоднішньому матеріалі «Повертаючи своє» ми розмірковуємо про те, як позбутися фізичних маркерів російської присутності.
У Харкові вимагають демонтувати статуї Висоцького (аж дві)
Автори ініціативи «Деколонізація.Україна» надіслали на урядову лінію звернення щодо знесення пам’ятника радянському акторові та музикантові Владіміру Висоцькому. Про це вони розповіли у своєму Telegram-каналі.
Пізніше співзасновник проєкту Вадим Поздняков з’явився у ранковому ефірі Радіо «Накипіло» де аргументував свою думку:
«Це російський актор, російський співак. Він співав російських пісень, грав у російських фільмах. Він є таким самим представником російської культури, як і умовний Пушкін, і нічого спільного з Харковом не має, — пояснив пан Поздняков. — Це такий самий російський культурний маркер, як і пам’ятник Пушкіну».
На закиди щодо «антисиcтемності» Висоцького, який нібито мав проблеми з радянською владою, активіст навів приклад поета Василя Стуса та режисера Сергія Параджанова, які піддавалися реальним репресіям та отримали тюремні строки у таборах — разом із сотнями інших українських культурних діячів.
У Харкові є дві статуї Висоцького. Першу, яка знаходиться неподалік від Палацу спорту та скеледрому «Вертикаль», встановили ще у 2013 році за ініціативи тодішнього міського голови Геннадія Кернеса. На відкритті він заявив, що пам’ятник встановили нібито на прохання харків’ян, які були на концерті Владіміра Висоцького у травні 1978 року.
Друга статуя Висоцького знаходиться у так званому саді скульптур ресторану «Ермітаж», неподалік від російського консульства на вулиці Максиміліанівській. У дворі закладу знаходяться й інші статуї представників російської культури — Михаїла Булгакова, Владіміра Маяковського, Ніколая Гумільова тощо. Ці монументи активісти також вимагають прибрати.
Чи на часі зносити «альошек»?
Питання демонтажу російських та радянських пам’ятників також підняв харківський дизайнер та волонтер Ілля Костін-Кассанеллі, автор мему «Харків — залізобетон». У дописі на своїй Facebook-сторінці він розмірковує про доречність типових статуй радянських солдатів на численних меморіалах, присвячених Другій світовій війні (які часто називають «альошами»).
«Так, деякі “альошки” стоять на братських могилах красной армії. Але до загиблих українців ці істукани не мають ніякого відношення. Вони зображають російського “визволителя”, а ніяк не українця. Бо, нагадаю, Україна на той момент була під совецькою окупацією, — пояснює Ілля.
Крім того, “альошка” — це той самий “борець за свободу Фінляндії” та “визволитель польського народу”. Тобто, монумент розпалювачу Другої світової війни. Якось не сильно в’яжеться з загиблими українцями».
Він пропонує визначати, чи є конкретна статуя солдата не прив’язаним ні до чого монументом, або ж її встановлено на місці поховань. У першому випадку її слід зносити як типовий постколоніальний маркер, в другому — замінити на більший скромний монумент, який не глорифікує перемогу радянської армії, а віддає шану пам’яті загиблим.
Антон Алохінссон, обкладинка — Катерина Дрозд
Читайте також:
За містом 
Новини
Новини
Новини
Новини 
