Люди
Случилась поэзия. Алиса Шампанская

В серии «Случилась поэзия» мы пытаемся понять Харьков через призму его поэтов.

В предыдущих выпусках нашими героями были Александр КочарянАл ПантелятЯрослав КорневЕвгений ВолодченкоАся ШевцоваСергей Савченко и Эд Попов.

Сегодня под микроскопом у нас Алиса Шампанская и ее лирика.

В серии «Случилась поэзия» мы пытаемся понять Харьков через призму его поэтов.

В предыдущих выпусках нашими героями были Александр КочарянАл ПантелятЯрослав КорневЕвгений ВолодченкоАся ШевцоваСергей Савченко и Эд Попов.

Сегодня под микроскопом у нас Алиса Шампанская и ее лирика.

Как со мной случилась поэзия?

Первое, что хочется вспомнить, кроме совсем детских потуг, — это в девятом классе я в стихотворной форме признавалась своей подруге в любви, она мне действительно очень нравилась. Но мне кажется, что признавалась я в любви ей уже когда мы расстались. Это были стихи вдогонку, я пыталась ее вернуть, стихами никого не вернешь…

Отсчетом своей (ха-ха-ха-ха!) творческой карьеры я считаю весну 2012 года. Тогда начала писать первые стишата, создала второй аккаунт «Вконтакте» и паблик, чтобы сохранять анонимность. Первый текст я писала по дороге к друзьям, мы встречали друга на увольнительную с армии. Текст был как будто бы выдержанный ритмически и рифмически, а потом я узнала, что три строчки оттуда — это перефразировка из текста Ольги Маркес «Питерский Флоу». В 2022-м собираюсь сделать «10 лет тур», в шутку…

Позже случилась поэзия, в том смысле, что я уже поняла, что это не просто так и надолго — это была серия мероприятий «Літературні вечори КНУ», в красном корпусе Шевченка чаще всего проходили. Вот там, наверное, со многими послучалась поэзия, это точно.


привет, это прямое включение
одесса, 6 утра
это всё о чем я мог_ла мечтать
играет against me! delicate, petite & other things i’ll never be
что смешно в левом и правом кармане по зажигалке
теперь включу boyfriend
поэтки распространяют свое творчество на стикерах
или берут строчки из них себе в тексты
treating me like a boyfriend
like just some fucking boyfriend
я начал забывать языки
пытаюсь достичь автоматического письма
одноразового нанести в сетчатые фрактальные кусочки наших чайников
этот момент / мрамор / достояние
я на секунду застываю
когда слышу
зачеркиваю строчку выше
читаю
когда слышу

ми в’їдаємось у наряди
подумки там де подушки
рвемо п’яті струни гітар
як це в голос прочитати
тут просто розсипані посеред тексту бльостки ✨ ✨ 
i’m in a punky mood again
how not to mention my love
завтра піду до води
покажу своїм дітям-плюшам море у перший раз
together on the beach
аліса шампанська, антонен арто, квірутка, дірк джентлі
я вже погано пам’ятаю ті часи
можу я сказати про кожні часи
скільки алкоголю було влито в цей організм що тримає пензель
чи наважитись закурити
мене вже давно часто нудить від цигарок та самокруток
табак тютюн
та я все одно курю
це на додачу до моєї сторі на реабілітературному центрі
рілі нудить не в сенсі що я блюю, а відчуття у роті горлі / рефлекси / кашель
та я все одно курю
за кулісами поясню чому

я вже мало пам’ятаю з того часу
того літа
коли лежала в двох психлікарнях
спочатку в одній потім через короткий проміжок часу в іншій
в другій було гірше
читала в потязі оповідання «Сценарист» Чарльза д’Амброзіо
там якраз про психушку (так було у перекладі)
але чи то американську
чи то фантастичну
де чоловіки і жінки разом
в окремих палатах та у одному відділенні
у нас окремо чоловіче відділення
і я там, ну ви зрозуміли, я, Аліса, чоловіче відділення /
так от він точно там описував, що курять до пальців
взагалі мабуть страшно таке пережити
думаю я іноді, зі сторони, збоку
в мене ще такого ніколи не було
щоб я міг так ненавидіти лицемірити злитися так відверто забивати
так добре що мені все одно класно
бачу дахи з вікна
згадую всі міста де я колись бувала
і як же прикольно
після всього того
після стопу Пітер-Київ
1200 кілометрів 25 годин
Праги, Кракова, Нового Уренгоя, Лімбяяхи, Місхора, Вінниці, Мінська, Франика, Коломиї
подорожі Київ-Львів-Херсон-Лазурне-Харків-Кропивницький-Київ, після спуску з Ай-Петрі
як же прекрасно цим січнем
знов
опинитись в одесі
впізнати вулицю рішельєвську за деревами
преображенську за трамваєм
друга за посмішкою та обіймашками /
допила банку пива смотрю на Махатму Ганди на купюре в 10 рупий
згадую як прив’язували до ліжка
день за днем
кололи невідомо що
у вену
мою
нібито
вену
не давали виходити з кімнати бо прибирання чи тихий час
один а може два чи три рази били інші пацієнти
точно пам’ятаю другий випадок
але то не удар
в туалеті повністю обійняв-схопив здоровий мужик зовсім непередбачуваний, він навіть не говорив мені здається тяжкий випадок
і от я стою в його хватці
намагаюсь вирватись розумію що це може бути кінець якщо він почне душити що треба себе рятувати
і вирвався і врятувала
але лише тому що він
послабив
хватку


хеллоу
это прямое включение, kr, 3:33 утра
скоро 4:20 и две недели назад закончился месяц 4:20
4-й месяц 20-го года
ну и мы с девчатами соответственно
делаю характерный жест
в очередной раз осматриваюсь
иду отставить зеленую бутылку за колонку
чтобы самые прыткие из первого ряда не забрали как souvenir
недавно давала двухчасовое интервью про небинарность
потом в метро чувствовала себя врагом общества
обнаженной и беззащитной перед воображаемыми «они», перед патриархатом, его цискарями, перед мужчиной по имени Махмед, что меня “тогда” изнасиловал

единственное, о чем я умолчала на интервью

думаю, такую обстановку надо разряжать под панк
погодите, говорит, сейчас польется
чертова дорога всегда навевает чувство будто еще возможно будущее
что еще откроется новая страница
снова музыка будет качать при закрытых глазах ты будешь видеть приятные puzzle’ы
не будет казаться что все слова зря
и при встрече можно в принципе не говорить
а просто начать смотреть фильм о путешествии между параллельными временными линиями и забыть о мостах непостроенных, не то что сожжённых
каждую строчку будто посвящая отдельным буквам алфавита alpha vita літерам абетки чудної звіринки

що знову біжить ховаючись між гілками
від спеки
від крил хижака
головне, каже він, трошки наближаючись, це щоб був плавний і довгий вхід
тоді твій продукт будуть брати
а я не роблю продукт, думаю я про себе
згадую молоду себе на Саксаганського
відеопривітання на день народження
всі дні пролітають крізь мою la conscience
може крізь чиюсь із ваших голів зараз також
прямує їб**ий боїнг
плавний і довгий вхід каже він
а я не роблю продукт
просто не можу не писати
і не можу вам не читати

дорога
завжди навіює бажання чогось більшого
і я сідаю переглядати випускний альбом під Tараканы! – Я смотрю на них
що грає підряд три рази
поки я
ледь не ридаю щаслива над тими світлинами
і очами шістнадцятирічних дітей
що дійсно не знають що їх чекає далі
я не прагну порятувати їх душі, викарбувати їх у сіточках ваших пам’ятей
не прагну навіть повернутися у ті моменти
ти чекаєш але
але тут не буде жодних але
лоле
мені здається деякі свідомості ностальгічні не те що часи
такі люди раз за разом перекручують колесо свого життя від стану золотих часів до стану ностальгування за ними
від розквіту до занепаду
а потім йдуть в бар
точніше їх туди кладуть
наркозалежними розами поезія вулиць дві тисячі двадцятими, іншопланетянами без масок що нагадують про смерть та суїцид серед творчої молоді країн пострадянського простору

іноді рядки ніби присвячені певним літерам алфавіта
Kruchyonykh told Mayakovsky
in ukrainian in a busy beatnik pub
i mean in parallel universe (yeah, again)
like rick & morty new (old) style
where they both
(russian poets Kruchyonykh and Mayakovsky i mean)
emigrated to US and lived happily till 1960s
Kruchyonykh did actually
he died in Moscow in 1968
(i know nothing about es happiness)
unlike Mayakovsky
who shot himself in the chest
not in the head
in the chest
not in the head
let it sink in
in the chest
not in the head

чому я написала так багато про льоху і вову?
вони ж так багато написали про мене

головне щоб вхід був довгий і плавний
так третина покоління помирає від передозу
благаючи про декриміналізацію 309 частина 1
з навушників доноситься legalize it!
сама проти себе

забуваю, що вже два рази казала собі, що це остання
але
де вихід розумієш як завжди лише на наступний день

і якщо ти мене уважно слухала
то вже уловила, що я піздаболка


ты знаешь, что этот стих для тебя, остальные пусть думают что хотят

лист

я приглашаю тебя в любопытную путь
мне не важно сколько тебе лет
пасспортное ли твоё единственное известное мне имя
с кем ты была раньше
и куда собиралась до того как услышала, что я приглашаю тебя в любопытную путь

я приглашаю тебя в любопытную путь
будет студия в ха микрофон у рта

игла

будет чёрной краской лить буквы тату по твоей коже выжигать смешиваясь с запекшейся кровью

ноздря

подруги узнает чёрный в первый раз, который все они почему-то называли белым
а ты подумаешь что это очередной чёрный лебедь, на которого наступила не ты

я приглашаю тебя в любопытную путь
покажу дерево, под которым пишешь будто бы ни о чем, а оно потом всё сбывается
жесты, которые действуют лучше слов
громкость, которой могут достигать наши подошвы

я тебя приглашаю в любопытную путь,
где мы поймём как все они жили и о чем писали
когда ты по-настоящему знаешь свой район
и каждый раз долго думаешь чего вам всем не хватает
я приглашаю тебя в любопытную путь
где имена со стен обретают лица
где diy-псам можно говорить добрый вечер и никто не посмотрит косо
где ты и я и мы и краской по стенам и целым домом и друг друга ищем, за углами прячемся, в море прыгаем
падаем
видим белый лист и думаем лучше он или всё-таки эти строчки выше или всё-таки эти строчки в уши

я приглашаю тебя в любопытную путь, в конце которой будет кристально ясно, что ты зря согласилась
that you shouldn’t, но наш сок в том что еще будет ясно что с самого начала могло быть ясно,
ведь даже этот текст, которым я стараюсь тебя в себя влюбить получается вот таким, упоминает мою другую подругу, вообще как будто бы не о нас, да еще и заканчивается так
Алиса Шампанская — голос
а кто отвечает за звук?
кто вообще за что отвечает
свет
[двоє голосів розпочинають]
цей процес вже розпочато
якщо зараз для тебе нормально платити за їжу воду тепло,
то не дивуйся коли зовсім скоро
вони скажуть платити за повітря
за місце в місті
[і розділяються] 1:
за дозвіл народжувати дітей
за повітря, яке вони забруднюють
місце, яке вони розчищають і обносять зеленим парканом
дітей, яких вони псують
яких ми псуємо
яке ми забруднюємо
я не хочу виховати в тобі ненависть до
чиновники роботодавці та копи також частина народу

2:
за дозвіл народити дитину
за повітря, яке вони забруднюють
місце, яке вони розчищають від вас від нас і ставлять ялинку
дитину, яку вони зіпсують
яку ми зіпсуємо
ми їмо зіпсовані продукти
цигарки не цукерки та цукерка капіталізму така, що хочеться цигарок
[і з’єднуються]
процес вже розпочато
продаються запахи смаки аромати
крім того спеціальні хімікати
дехто читає як саме вони повинні впливати
як саме їх слід…

зниження шкоди
мені чи від мене
тобі чи від тебе
нам пропонують платити
за особливі досвіди
приміщення налаштування
види і вигляди, гру світла та тіней
можливо зовсім скоро на поличці можна буде відверто побачити емоції, враження, відчуття
і цінник на них

скільки коштувала твоя наївність?

я не намагаюся виховати в тобі ненависть до
та що вони тоді покладуть в смітник
що ми тоді будемо їсти?

я готова віддати тобі в користування свої руки, ноги, голову, готова бути твоїми руками, ногами, очима, вухами,
знімати пряму трансляцію, вести цілодобовий стрім, щоб розповідати людям своєї мови, що коїться біля твоєї домівки
напиши мені лист й я буду мандрувати твоїми інструкціями
а якщо тобі потрібна Час — можемо зайти до неї завтра в гості на чаювання
све
сестро, я як завжди не знаю що ще сказати
мабуть тільки те,
що той шлях, який ми вже пройшли
це і є початок тієї путі,
на яку я тебе запрошую
таку дивну і небезпечну путь

ти так впевнено весь цей час ідеш поряд, що мені знов стало ніяково від своїх пустих балачок, згадок про олю та анастасію стало холодно посеред пекучого літа стало жарко посеред полпотівської зими стало ніяково від своїх балачок адже вони всі не про те про що кортить з тобою мовчати


«Люк» — це крафтове медіа про Харків і культуру. Щоб створювати новий контент і залишатися незалежними, нам доводиться докладати багато зусиль і часу. Ви можете робити свій щомісячний внесок у створення нашого медіа або підтримати нас будь-якою зручною для вас сумою.

Це зображення має порожній атрибут alt; ім'я файлу ptrn-1024x235.png
Це зображення має порожній атрибут alt; ім'я файлу image.png

Обложка — Екатерина Переверзева