Дитинство та перший інтерес до випічки 

Кондитерство для Віки — це хобі підліткового віку. У дитинстві вона не надто цікавилася приготуванням страв і випічки: «Я щось могла допомагати, крем підʼїдати, але не так, щоб я прям цим захоплювалася».

Проте серйозною справою для майбутньої кондитерки було й досі є випікання «Наполеону» — улюбленого торта її тата. 

У 12-13 років Віка самостійно приготувала вівсяне печиво з родзинками та шоколадом. У 14 років вперше відвідала кондитерський магазин, придбала своє перше приладдя і спекла персиковий торт. 

Тоді ж зʼявилися думки про те, щоб повʼязати своє життя з кондитерською справою: «Я зрозуміла, що так, я б, мабуть, хотіла цим заробляти, бо воно мені подобається».

Вибір професії

Після 9 класу Віка хотіла піти навчатися на технологиню харчової промисловості, але побоялася, що перегорить, тому вступила на фінансистку: «Мама казала, що зможеш потім розбиратися у фінансовій частині свого [кондитерського, — «Люк»] бізнесу».

Однак навчання було зосереджене на банківській системі, а не на бухгалтерії, тому зараз зовсім не приносить дівчині користі. Віка шкодує, що не послухала себе і не вступила на технологиню. 

Коли почалося повномасштабне вторгнення, вона ще навчалася в коледжі: «На той момент просто було страшно, ще страшніше було щось змінити. У Харкові теж страшно, але тут дім. Обговорювали з батьками, що може кудись поїхати, але я була налаштована проти». 

Хоча дівчину тут майже нічого не тримало: більшість друзів і знайомих виїхала, навчання на небажаній спеціальності не приносило задоволення. Пізніше це все разом з постійними обстрілами негативно вплинуло на її ментальний стан. Однак зараз Віка не шкодує, що залишилася в Україні.

Перші клієнти, ціни та підтримка

Знайомство дівчини з професійним кондитерством почалося наприкінці 2021 року з одноденного майстер-класу «Торт з нуля». Він проходив у цеху: «Мені цікаво було подивитися, як все працює, чи працювала б я так».

Віка була зачарована атмосферою і процесом, зрозуміла, що це те, чим би вона хотіла займатися. Вона купила перший поворотний столик і шпатель, приготувала кілька тортів для себе та рідних.

23 лютого 2023 року Віка завела професійну сторінку в Instagram. 

«Минулого року цей день був крайнім щасливим і спокійним, фінал безтурботного життя, тому цього року я хочу зробити його початком. Початком чогось важливого і довгоочікуваного. Тут і зараз я розпочинаю свою невеличку справу задля великої мрії», — написала вона. За декілька місяців до того Віка почала вигадувати рецепти, проробляти їх і складати прайс.

Дівчину мотивувала поява вільного часу, що зʼявився після введення дистанційного навчання, а також бажання мати власні кошти: «Попити каву, походити з подружками по магазинах і не просити на це гроші у батьків. Трохи самостійності». 

Батьки Віки максимально підтримували її морально та фінансово. На перших порах закривали потреби в найдорожчих інгредієнтах — маслі, крем-сирі та ягодах. 

Першим замовленням був бенто-торт для шкільної знайомої: «Я з вечора вже все підготувала. Спочатку не вийшов бісквіт, перепікала. Мабуть, перехвилювалася». Ця дівчина досі робить замовлення у Віки. «За цими тортиками можна простежувати, як у мене підвищуються навички», — каже кондитерка.

Віка не готова була брати великі кошти за свої вироби, бо розуміла, що їй бракує досвіду: «Був страх, що я переоцінюю себе, що не будуть замовляти, бо надто дорого. Таке хвилювання є і по сей час». 

Спочатку ціни майже відповідали собівартості, але вже незабаром клієнти почали помічати, що рівень майстерності значно покращився, і казали, що варто підвищити ціни. Проте Віка досі старається, щоб торти були максимально доступними для кожного.

Часто замовлення роблять жінки для своїх чоловіків, які беруть участь у бойових діях: «Пишуть, що тортик поїде, наприклад, в Ізюм. Якщо я знаю, що це військовим, обов’язково роблю велику знижку».

Труднощі та вигорання

Наприкінці третього курсу дівчина стикнулася зі значним навантаженням на навчанні: треба було закривати сесію, писати курсові та диплом. Часу на роботу ставало все менше, а тиску все більше. 

Проте Віка не кинула свій бренд, приймала ті замовлення, які надходили, але додаткових не шукала. Через декілька місяців вона закінчила коледж з червоним дипломом, на місяць пішла у відпустку і повернулася до випікання з новими силами та натхненням.

Дівчина додає, що короткочасні вигорання у неї бувають через соцмережі: «Я була б рада не вести Instagram, бо взагалі не люблю це. Але робота залежить від того, скільки та як часто я публікую контент».

Віка каже, що вміє добре працювати з візуалом, але задоволення від цього не отримує, доводиться себе змушувати цим займатися. Також вона прагне до перфекціонізму, а такий підхід займає багато часу і переважно не цінується зараз в соцмережах.

Допомагають справлятися інші хобі. Віка з дитинства займається танцями, змінювала багато стилів. 

Робочий процес і графік

Зараз у середньому Віка виконує 3-5 замовлень на день. Це можуть бути як бенто з простим написом, так і весільні торти по декілька кілограмів із складним декором. 

Чіткого графіка роботи немає, але замовлення видаються вчасно: «Це про мій стан і настрій. Якщо в мене є сили, то я краще з вечора щось підготую. Якщо ні, то просто зранку раніше прокинуся і все зроблю».

Коли відбуваються відключення електроенергії, Віка старається готувати все одразу, поки є світло. На графіки, які не завжди справджуються, не покладається. Такий підхід ще не підводив.

Іноді, якщо день надто завантажений, то часу на відпочинок і особисті справи може взагалі не бути. Переважно це буває в період свят: «На 14 лютого я працювала з раннього ранку до пізнього вечора. Ти перед багатьма людьми відповідальна».

Однак в цілому гнучкість у професії є. Робота з дому дає можливість працювати в будь-який час: «Бувало, що я гуляла до ночі, приїжджала і йшла готувати. Це втомлювало, але я розуміла, що я відповідаю за наслідки».

---

Читайте також:

• Китові історії на клаптику глини. Як харківська школярка створила власний бренд кераміки. Молодий бізнес
• «Важливо давати молоді альтернативу». Інтерв’ю з керівницею простору «Уява» Василісою Гайденко. Місто для дітей
• Безпечне місце для соціалізації: як благодійний фонд «Трохи вогню» допомагає дітям в умовах війни

---

«Це для мене професійний виклик» 

Віка наголошує, що зараз в кондитерській сфері величезна конкуренція. З появою соцмереж люди отримали доступ до безоплатних матеріалів для навчання. Стати кондитером базового рівня стало набагато легше. 

За час існування бренду Віка не скасувала жодного замовлення. Однак були випадки, коли замовлення доводилося переносити на декілька годин або переробляти. Влітку 2024 року, коли були тривалі блекаути, дівчина зібрала торти, поїхала у справах, а коли повернулася ввечері, електроенергії не було: «Відкрила холодильник, а в мене торт як Пізанська вежа, отак поїхав». На щастя, кондитерка мала день в запасі, тому встигла все переробити.

Зараз Віка приймає замовлення на складніші начинки та декори. Раніше відмовляла та пропонувала інші варіанти, які могла б виконати.

Негативні відгуки були рідкісними, стосувалися переважно просоченості коржів: «Я просто вибачалася, пропонувала знижку, пояснювала, що це інший бісквіт, який має щільнішу структуру, та просила попереджувати, якщо хочеться вологої основи». 

Також був один випадок, коли декор виявився заважким і почав сповзати під своєю вагою. Тоді дівчина повернула за нього кошти та провела роботу над помилками.

Значення власної справи

Сьогодні для Віки мати власний бізнес — це про самореалізацію, забезпечення своїх потреб і любов до ремесла. Дівчина зізнається, що кондитерство досі залишається для неї хобі в ті моменти, коли вона пробує щось нове. 

Вона каже, що завдяки роботі стала більш витривалою, емоційно стабільною та стресостійкою. Крім того, Віка зрозуміла, що може малювати: «У школі я давала альбом мамі, просила хоч щось зобразити, бо це взагалі не моє. На аркуші я досі нічого вам не намалюю, на торті — будь ласка».

Віка наголошує, що кондитерство — це про бажання та наполегливість: «Я не думаю, що я маю вроджений талант. У мене вийшло не з першого разу, і не з другого, і не з третього. На десятий раз почало виходити, і це теж через нерви, стрес, “не зможу, не вмію, не моє”». 

Плани розвитку

Перше, чим Віка хотіла б зайнятися найближчим часом, — це розробка технологічних карт тортів для людей, які б хотіли спробувати себе в кондитерстві. У дівчини є багато ідей рецептів, про які вона ще нікому не розповідала. Наразі вони ще потребують доопрацювання: «Мені треба більше досвіду, щоб можна було свої знання передавати. І там зібрати більше аудиторії».

Також кондитерка мріє відкрити студію, де зможе проводити майстер-класи, влаштовувати бранчі: «Мені хочеться мати окремий простір, щоб дім був місцем відпочинку». 

Ідея власної кондитерської чи кавʼярні наразі не цікавить дівчину, адже для неї ця справа в першу чергу не про гроші, а про те, щоб готувати самостійно в задоволення. Однак розглядає варіант постачання десертів в кафе та ресторани.

Поради молоді

Віка радить підліткам, які хочуть почати свою справу, не боятись і докладати більше зусиль: «Якщо відчуваєте, що ви зможете потягнути щось своє, то починати. Можна в будь-який момент змінити напрямок, але спробувати варто».

Також вона каже, що варто показувати все: будь-який рівень роботи, успіхи та невдачі. На думку Віки, якби вона одразу почала просувати свій бренд в соцмережах, купувати рекламу в Instagram і викладати відео в TikTok, то досягла б вже більшого. 

Кондитерка вважає, що зараз єдиний спосіб просування — інтернет-спільнота: «Без них дуже важко, на сарафанному радіо довго не протягнеш». Кількість замовлень безпосередньо залежить від популярності акаунту: «Мої колеги багато чого виставляють, і це не щось “стерильне”, тому аудиторія активно набирається. До цього треба теж мати хист». 

Зараз кондитерка в пошуку балансу між часом на приготування десертів і веденням своєї сторінки в Instagram: «Треба йти до того, щоб це увійшло у звичку. Щоб був контент-план і графік публікацій». Проте коли матиме ресурси, хоче залучити SMM-менеджера, щоб більше приділяти часу кондитерській практиці та підвищенню свого рівня майстерності. 

---

Текст створено ГО «Люк — медійна група» за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України — рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст публікації є відповідальністю ГО «Люк — медійна група» та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР Єднання.

---

Текст — Тетяна Савченко, редактура — Олександра Пономаренко, фотографії — надані героїнею матеріалу, візуальна складова — Ганна Кучеренко, дизайн — Анастасія Юращенко