Останній раз я був у Харкові, коли працював в Британській Раді, на попередній своїй посаді. Але відтоді минуло вже близько п’ятнадцяти років, тобто я вже встиг забути, яким є це місто. І сьогодні я побачив ці будівлі радянського зразка, і це те, що мені дуже подобається. Мене здивувала велика кількість кафе і ресторанів, тут значно пожвавилося життя. Оскільки з минулого приїзду я постарішав на п’ятнадцять років, то мене дивує і тішить багато молоді на вулицях Харкова — наскільки я знаю, тут близько 200 тисяч студентів.

Я вважаю, що з часів Майдану відбувся великий підйом в суспільному житті. Це стосується і культурного середовища, з величезною кількістю нових фестивалів, платформ і галерей. У формуванні культурного життя свою роль мають зіграти як уряд, так і неурядові організації. Держава має встановлювати закони, захищати авторські права та заохочувати до розвитку культури. З іншого боку — громадські організації мають відіграти свою роль, здійснюючи тиск і вплив на державу. Має бути креативне партнерство між ними, іноді це відбувається успішно, іноді — ні, але це завжди має бути живий процес. Я думаю, що обидві сторони прагнуть розвитку пожвавленого культурного життя.

Той підхід презентації культури, яким користуються сьогодні офіційні установи, є застарілим. Він заздалегідь наражається на поразку

Є ще в Україні офіційні інституції, які працюють по-старому і очікують як фінансової підтримки від держави, так і поваги від суспільства. Але світ змінився.
І мені здається, що той підхід презентації культури, яким користуються сьогодні офіційні установи, є застарілим. Він заздалегідь наражається на поразку. Проблема полягає в тому, що потрібно встигати за світовими тенденціями та змінами й водночас — зберегти своє минуле. Проте варто сказати, що в державних інституціях є багато талановитих людей, які усвідомлюють ці зміни і хочуть досягнути чогось більшого.

Міністерство культури та Міністерство освіти і науки є основними партнерами для Британської Ради, і ми з ними активно співпрацюємо. Оскільки наша організація займається промоцією британської культури, то співпраця саме з цими міністерствами є для нас ключовою. Від них іде багато цікавих ініціатив. У той же час я дуже добре розумію громадянське суспільство, яке нетерпляче чекає на ці зміни і реформи.  Саме таким має бути громадянське суспільство, і воно має підштовхувати уряд до змін.

 Колись, в часи Радянського Союзу, розваги здебільшого не виходили за межі дому. Зараз же люди виходять за межі своєї квартири, і можна сказати про повноцінне життя в публічному просторі

Відбулося багато системних політичних змін, але я не збираюся наводити це як приклад. Коли нещодавно мої друзі спитали мене: “Як змінилася Україна?”, я відповів, що тут з’явилось дуже багато кави, її продають на кожному кроці. І, як на мене, це символічна ознака, яка відображає прагнення людей до змін. Точніше, це є показником того, що ці зміни відбуваються. Колись, в часи Радянського Союзу, розваги здебільшого не виходили за межі дому. Зараз же люди виходять за межі своєї квартири, і можна сказати про повноцінне життя в публічному просторі. Цілком зрозуміло, що зараз у людей більше грошей, які вони готові витрачати на такі речі. Тобто для мене це є символом, який відображає прагнення українців до більш європейського стилю життя. Безумовно, це така спрощена картина, але водночас такі деталі дають розуміння, що зміни відбуваються.