Короткометражки на Docudays UA: які фільми ми побачимо у червні
Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA оголосив програму конкурсу короткометражних стрічок Docu/Коротко. Цього року вона присвячена творчості українських митців, які вимушено виїхали за кордон, а також тих, що залишилися в Україні.
Фестиваль пройде у Києві з 2 по 8 червня. Всього у конкурсі короткометрівок візьмуть участь 10 фільмів.
«Люк» коротко розповідає про кожен.
«Імла»
Фільм про початок широкомасштабного вторгнення Росії в Україну, знятий Дмитром Шивкоплясом на мобільний телефон. Вибухи, сирени, укриття, евакуація, блокпости — все, що супроводжує нас з 24 лютого. Режисер прагне охопити все, що відчували українці наприкінці зими 2022 року, та дослідити повсякденність під час війни.
![](https://lyuk.media/wp-content/uploads/2023/05/image-41.png)
«Алоє, фікус, авокадо і 6 драцен»
Стрічка Марти Смеречинської про жінку, що прощається зі своїм домом у Києві. Кожна із залишених там речей має свою історію, зберігає свій свій спогад. Довкола неї — сотні коробок з назвами українських міст, дитячі малюнки та кімнатні рослини. Все сповнено відчуттям тепла та зберігає частинки дому. Та чи має якусь вагу втрата нажитого?
![](https://lyuk.media/wp-content/uploads/2023/05/image-42.png)
«Друге дихання»
Короткометрівка Максима Лукашова про чернігівського кларнетиста Микиту Гірня. До початку вторгнення він викладав у місцевому музучилищі та грав у кількох колективах. Але з початком великої війни його учні та учениці роз’їхалися по світом, а музичні ґурти розпалися. Чернігів безперервно обстрілювався з різних видів зброї. Щоб не сидіти без діла та бути корисним, Микита стає волонтером. Він на велосипеді розвозить під обстрілами нужденним все необхідне та проводить чайні церемонії.
![](https://lyuk.media/wp-content/uploads/2023/05/image-40.png)
«Маріуполь. 100 ночей»
Анімація Софія Мельник показує війну очима маленької дівчинки, яка прокидається від вибухів 24 лютого 2022 року та намагається знайти хоча б когось живого у зруйнованому росіянами Маріуполі. Її прототипом стала чотирирічна Аліса — дівчинка, яка залишалася в оточеному місті протягом всієї облоги, ховалася на «Азовсталі», а потім була розлучена з мамою російськими загарбниками.
![](https://lyuk.media/wp-content/uploads/2023/05/image-43.png)
«Прокидаючись у тиші»
Режисерка Міла Жлуктенко розповідає у цій стрічці про табір для тимчасових переселенців з України, що за іронією долі знаходиться у приміщенні колишньої казарми Вермахту. Фільм змальовує портрет минулого та майбутнього Німеччини через сприйняття молодих українців та українок.
![](https://lyuk.media/wp-content/uploads/2023/05/image-39.png)
«Птиця»
Фільм режисерки Аліни Максименко розгортає перед глядачем історію двох жінок — матері та її дорослої доньки, що живуть разом під час пандемії. В одній частині будинку міститься музична школа матері, в іншій — студія живопису доньки. Ці два світи майже не перетинаються, залишаючи обох героїнь у самотності. Однак їх з рештою обʼєднує історія смерті доньки їхньої подруги.
![](https://lyuk.media/wp-content/uploads/2023/05/image-37.png)
«Ліс, Ліс»
Марина Стоянова змонтувала цю стрічку із з домашніх відео однієї української родини, знятих протягом 2002-2008 років. Через ці зібрані разом любительські відео режисерка намагається передати відчуття повторюваності, повсякденності, шуму часу — та дати відповіді на вічні запитання.
![](https://lyuk.media/wp-content/uploads/2023/05/screenshot_2022-08-30_at_15.35.48.png)
«Чорнобиль 22»
Фільм Олексія Радинського розповідає про долю працівників Чорнобильської АЕС, які у лютому 2022 року опинилися в окупації російськими військами. В основу стрічки легли їх особисті історії, а також кадри, зняті ними на мобільні телефони. У фільмі химерно переплітаються катастрофи з минулого та теперішнього.
![](https://lyuk.media/wp-content/uploads/2023/05/4.png)
«Щоразу затинаюся від звістки з Києва»
Повномасштабне вторгнення Росії застало режисерку Дарину Мамайсур під час навчання в Брюсселі. Вона зняла цей фільм на основі відеоповідомлень своє подруги, що весь цей час залишалася у Києві, де вже почали квітнути каштани.
![](https://lyuk.media/wp-content/uploads/2023/05/image-38.png)
«Ти тут?»
Стрічка Злати Вересеняк розповідає історію Орини, 18-річної української дівчини, яка була змушена залишити свою батьківщину через війну. В Україні залишилася вся її родина, разом із семирічною сестрою. Щоденний зв’язок з нею є для Орини щоденним нагадуванням про Батьківщину.
![](https://lyuk.media/wp-content/uploads/2023/05/still004.jpeg)
Антон Алохінссон, ілюстрації — Docudays UA, обкладинка — Катерина Дрозд
Читайте також: