Більше, ніж символ. Чим був для Харкова намет «Все для перемоги» всі ці десять років

«Ми вірили, що громадянське суспільство може змінити владу» 

Вересень, 2014 рік. Так звана «російська весна» завершилась нічим, і Харків залишився українським. Перед учасниками харківського Майдану постало питання — куди рухатися далі? Як згадував журналіст та громадський активіст Володимир Чистилін, тоді почалася передвиборча кампанія до парламенту. Своїх кандидатів висували й представники проукраїнських сил. У Харкові взагалі діяло чимало громадських організацій, які хотіли себе репрезентувати. Для цього вони потребували якогось спеціального місця — ним якраз і став намет. 

«Ідея намету — створити центр, альтернативний міській владі, де би відпрацьовувалися всі ініціативи, — розповідає Володимир Чистилін. — У нас навіть була така думка, що кожен харків’янин міг би прийти і записати в журналі свої пропозиції чи вказати на недоліки влади. 

Ми хотіли об’єднати всі демократичні та національно орієнтовані сили навколо цієї локації. Восени почалася парламентська компанія. Пам’ятаю, скільки там було волонтерів. Люди були готові робити все, щоб в місті сталися реальні зміни. Ми були такими ідеалістами. Ми реально вірили, що громадянське суспільство може зробити великий крок до того, щоби поміняти владу — і в країні, і тут, на місцях. Для цього потрібна була така низова ініціатива. І от намет виконував саме таку функцію».

Біля намету проводились культурні та просвітницькі події, тут організовувалися акції в підтримку кримських татар та білоруських протестів. Там підтримали всеукраїнську акцію «Ні капітуляції». 

Проблем теж вистачало. У 2019 році тодішній мер Геннадій Кернес мав серйозні наміри знести намет. Володимир Чистилін згадував, як він разом Яриною Чаговець та Борисом Редіним були змушені їхати до Києва, аби виступити на захист намету в парламенті. Активісти наголошували, що знесення намету — це наступ на демократичні цінності. Це привернуло увагу як медіа, так і самих депутатів. Хтось навіть особисто телефонував Кернесу з цього приводу. Справа набула розголосу. Міськрада навіть подала позов до суду з приводу намету, але його вдалося відстояти. 

«Наші юристи виграли, врешті-решт, суд у Кернеса, — згадує Володимир Чистилін. — Що дуже складно і мало кому вдавалося. Ми довели, що намет стоїть на абсолютно законних підставах. 

Подавалося це [зведення намету, — «Люк»] як безстрокова акція. Ми навіть думаємо про те, щоб внести цю бесрокову акцію, яка триває вже десять років, до Книги рекордів Гіннеса. І, крім юридичних моментів, нам ще необхідні акції, протести та мітинги, щоб привернути увагу місцевих та центральних ЗМІ. 

Ми розуміли, що Кернес буде діяти нахабно. Тому звернулися до депутатів з різних фракцій. Вони встановили свої приймальні всередині намету. Це був такий хитрий спосіб ще з майданівських часів. І якби комунальники почали діяти, то це був би напад на власність народного депутата». 

За його Володимира, намет — це не просто символ міста, а щось більше. Це частина частина життя Харкова, його новітньої історії. Намет з 2014 року нагадував містянам, що в країні триває війна. Про неї, зокрема, можна було прочитати на інформаційних стендах, які встановили активісти. 

Біля намету з’явилася ракета, привезена з міста Щастя. Це вже після повномасштабного вторгнення вона стала привертати увагу перехожих — зараз біля неї хтось постійно фотографується, а раніше таке нагадування про війну здебільшого лишалось непоміченим. 

«Ця ракета простояла тут майже десять років, але її не помічали, — каже Володимир Чистілін. — Поруч стояв стенд, де було написано “Харків — наступний”. На стенді — фотографії Донбасу, який руйнується. Люди не помічали війну протягом цих десяти років, а Майдан якраз постійно нагадував. 

Нам часто нарікали, що [намет і територія навколо] виглядає якось непрезентабельно. Оці мішки навколо, якісь конструкції — для центру міста це не дуже красиво. І ми завжди пояснювали, що війна — вона не презентабельна, не естетична. Вона кривава. І це було нагадування про те, що в Україні триває війна».

---

Читайте також:

• Фонд Нормана Фостера оголосив конкурс на відбудову будівлі ХОДА та площі Свободи
• Чи готові адміністрації міст чути і слухати, а не захищатися? Інтерв’ю з урбаністкою Олександрою Нарижною
• «Я написала твіт, що жива. І тільки тоді зрозуміла, що в мене всюди скло». Інтерв’ю з волонтеркою Юлією Напольською

---

«Це дім, який стоїть у нашому домі» 

Намет відіграв значну роль і у волонтерському русі. Як згадувала президентка благодійного фонду «Сестра милосердя» Ярина Чаговець, навколо намету одразу почали гуртуватися представники різних ініціатив. Були волонтери, які заготовляли сухі суміші для військових та робили для них смаколики, хтось вчив містян збирати-розбирати зброю, інші допомагали військовим. Сама Ярина тоді закликала харківців приности необхідні речі для шпиталю.  

«Тоді постійно відбувалися якісь акції, — згадує Ярина Чаговець. — Щоб люди відчували, що Харків — це Україна. Тоді було ще страшненько ходити з жовто-блакитними стрічками. Бо могли побити. Навіть у 2015 році, коли вже стало зрозуміло, що тут Україна і ніяк інакше. 

Ми щонеділі збиралися на наметі. І от під час одного з віче ми записали новорічне привітання для військових. Кожен чогось бажав хлопцям на передовій. Звісно, всі бажали перемоги. Ми скинули відео на флешки, а потім наші волонтери, які їздять на передову, розвезли їх по підрозділам. Зараз це все, на жаль, не актуально, бо всі записують привітання в соцмережах. Але тепер переважно військові вітають нас із Новим роком. І постійно бажають, щоб ми трималися і тримали тил для них. Тому що вони тримаються для нас». 

З 2014 року біля намету проводжали військових, які вирушали в зону АТО/ООС. У 2015-му тут прощалися з загиблими під час теракту біля Палацу спорту, зокрема, і з першим чеговим та комендантом намету Ігорем Толмачовим. У той день мав відбутися Марш єдності, під час якого активісти планували дійти до намету. Але так і не дійшли. Тоді проросійські терористи влаштували вибух, внаслідок якого загинули чотири людини. 

«Раніше казали: “Харьков — русский город, тут говорят только по-русски”, — розповідає Ярина Чаговець. — Ні, перш за все, Харків — це намет, про який, я вважаю, знають у всьому світі. Хоча і не знають його історію. А це дуже потужна акція, яка триває вже десять років. Це єдина акція спротиву, яка нікуди не рухалась. 

Харків — це “Слава Україні”. Це гасло вперше виголосили харківські студенти. Харків —  це дуже відома пісня про президента проклятої країни, яку ми всі ненавидимо [пісня «Путін — хуйло!», яку впірше заспівали 30 березня 2014 року вболівальники ФК «Металіст»]. Харків — це дуже-дуже потужний український спротив. Він дає розуміння того, що Схід тримається. І буде триматися». 

Взагалі, з наметом пов’язано багато спогадів, зазначає волонтерка. Один із таких стосується військового шпиталю. За словами Ярини, військовим там постійно дарують дитячі малюнки. Для них це такі обереги, які надихають жити та боротися. Військові розуміють, що діти їх підтримують. І от одного разу до шпиталю привезли серію дитячих малюнків, на кожному з яких зображений намет. І підписи: «Ми чекаємо вас на наметі після одужання», «Зустрінемось на наметі», «Після перемоги відсвяткуємо на наметі». 

«На наметі ми можемо розказати про свої  потреби, — розповідає Ярина Чаговець. — Для того, щоб тримати тил, щоб підтримувати наших хлопців на фронті. На наметі збирається допомога. 24 лютого люди прийшли на намет. Тому що всі хотіли якогось розуміння, що робити далі. Вони хотіли знати, як захистити своє місто та свою країну. Звідти дуже багато хлопців одразу пішли на фронт. На жаль, вже деяких із них немає. А деяких ми чекаємо з перемогою додому».

Ярина переконана, що найпотужніша акція намету ще попереду. Саме там містяни відзначатимуть довгоочікувану перемогу над країною-терористкою. 

«Ну якщо казати з гумором, то намет — це взагалі-то конструкція, яка знаходиться на балансі мого фонду, — зазначає Ярина Чаговець. — Тому що таким чином ми її захистили і юридично оформили. 

Звісно, це жарт. Насправді, для мене намет — це дім. Це такий прихисток. Там не страшно, там всі свої. Ти попадаєш туди, як додому, ти зустрічаєш тільки своїх друзів та однодумців. Ти зустрічаєш всіх, хто готовий підтримати тебе і кого готова підтримати ти. Намет — це маленький дім, який стоїть у нашому великому домі Харкові».

«Якщо стається щось незрозуміле, люди йдуть до намету» 

Волонтер Борис Редін займається наметом «Все для перемоги» вже десять років. 

«Знаєте, от у людей бувають присадибні ділянки, дачі, рибалка чи ще щось. Так в мене є намет. Це вже частина мого життя, я без нього не можу, — каже Борис. — Ну, а виник він спочатку тому, що Євромайдан у Харкові не переміг. У Києві переміг, у Харкові — ні». 

За словами Бориса, надто мало харків’ян перейнялися духом та ідеєю Майдану. Дуже великим був рівень зневіри у суспільстві. Тодішній мер діяв, спираючись на ці тенденції. З одного боку, Кернес загравав з «ватними» настроями, адже хотів мати незалежність від Києва та робити тут все, що забажає. А з іншого боку, за словами волонтера, вплив Росії у місті меру теж не був потрібен. Бо, як відомо, Росія завжди забирає владу. Вона взагалі все забирає.  

«Також намет — це центр тяжіння, — підкреслює Борис Редін. — Бо коли щось незрозуміле трапляється, як-от війна чи ще щось, то куди люди йдуть? До намету. Бо вони втрачають орієнтир, а намет як маячок. 

[На початку повномасштабного вотгення] намет став центром, на який орієнтувалися люди. Вони приходили до намету для того, щоб зрозуміти, що робити далі. Я не очікував, чесно кажучи, такого розкладу. Я думав, що намет вже свою роль відіграв. Та люди у ньому згуртувалися в команди і почали діяти».

Борис згадував, як перед вторгненням до намету приходило чимало іноземних журналістів. Тоді вони відкривали для себе не тільки Харків, а й Україну зокрема. Тоді співробітник одного австрійського телеканалу поцікавився тим, чому Путін зображений у вигляді Гітлера. Для нього такі аналогії були дивними. Після 24 лютого 2022-го намет перетворився на волонтерський центр, завалений гуманітарною допомогою. Через тиждень росіяни ракетами обстріляли Будинок рад на майдані Свободи. Тоді, згідно інформації голови ХОДА Олега Синєгубова, загинули 44 людини. Дісталося й намету. Але, на щастя, ніхто з тамтешніх волонтерів не постраждав. 

«Я був готовий до цього, — згадує Борис Редін. — Я вважав, що це питання часу, коли намет буде зруйнований. Але що справило сильне враження — те, що в нас не було жодного пораненого. Був хіба що один легко подряпаний. 

Цей перший “приліт” найбільше зруйнував намет. Вибухова хвиля відштовхнулася від адміністрації і пішла в його бік. Наш намет сконструйований так, щоб впоратись із ураганним вітром. Тому він не розвалився повністю, хоча був суттєво пошкоджений.  Все велике і важке пролетіло повз наших людей. Це така річ, яка не може не вражати. Як то кажуть, заступились вищі сили. Більше ніяк. Там було стільки гуманітарної допомоги, що уламки застрягали в ній. А люди залишились цілі. Це головне». 

Звісно, після того волонтерам довелося шукати нову базу. Проте життя у наметі не завершилося.

«Тут було багато різноманітних людей, вже всіх не пам’ятаю, — розповідає Борис Редін. — Тут були і письменники, і поети, і різні творчі люди. Брати Дмитро і Віталій Капранови були, Сергій Жадан — постійно. Святослав Вакарчук був. Політики були, не менше п’ятдесяти чоловік з Верховної ради приходили до намету. На тій сцені, яку ми поставили біля майдану, проспівала така кількість гуртів і виконавців!»

Харківський намет поважають, він продовжує виконувати інформаційну мету. Тут постійно видають маскувальну сітку, сюди приходять журналісти зі всього світу. Минулої суботи, 14 вересня, активісти і волонтери, координатори намету святкували десяту річницю намету «Все для перемоги».

Юлія Гуш, фото — з соціальних мереж Володимира Чистиліна, Ярини Чаговець та Бориса Редіна, редактура — Олександра Пономаренко, обкладинка — Катерина Дрозд

---

«Люк» — це незалежне онлайн-медіа про Харків, яке висвітлює міські процеси та проблеми, стимулює до змін у місті та суспільстві, збирає на одному майданчику ком’юніті змінотворців та активних людей.

Ви можете робити свій щомісячний внесок у розвиток харківського медіа або зробити разовий донат на будь-яку суму. Дякуємо❤️