Місто
Dear David Lynch!

Ми впевнені, що в усьому, що відбувається в Харкові, є таємний зміст та містика. Дивно, як Девіду Лінчу, який жодного разу тут не був, вдалося відтворити в своїх роботах дух і атмосферу харківських вулиць. Навіть прикро, що він так і не знає, де беруть коріння його шифри і знаки.

Харків дивовижне місто. Девід Лінч чудовий режисер. Чому б містеру Лінчу не приїхати до Харкова? Сьогодні, 4 червня, ми пишемо йому публічний лист із запрошенням відвідати Харків. А школа англійської Hotspot допомагає нам з перекладом, щоб містер Лінч точно все зрозумів і нарешті приїхав.

Ми впевнені, що в усьому, що відбувається в Харкові, є таємний зміст та містика. Дивно, як Девіду Лінчу, який жодного разу тут не був, вдалося відтворити в своїх роботах дух і атмосферу харківських вулиць. Навіть прикро, що він так і не знає, де беруть коріння його шифри і знаки.

Харків дивовижне місто. Девід Лінч чудовий режисер. Чому б містеру Лінчу не приїхати до Харкова? Сьогодні, 4 червня, ми пишемо йому публічний лист із запрошенням відвідати Харків. А школа англійської Hotspot допомагає нам з перекладом, щоб містер Лінч точно все зрозумів і нарешті приїхав.

Dear David! 

Today is Friday, the 4th of June. Here in Kharkiv, we have a clear blue sky and golden sunshine above us. It’s 68 degrees Fahrenheit, or approximately 20 degrees Celsius. What a lovely day to write a letter to a person you’ve never met and talked to.

I’ve had this dream about a herd of wild horses running by me. At first, there was just tension when you hear the sound that rises and seems to be a cannonade of some kind. But then you realize the cause. And I was relieved. There were all kinds of horses shaking their long beautiful manes, young and aged, red, black, and brown, but there were no white horses. I started to look closer if I could find any sign of a white horse among them, but there were none. So I continued my casual observation, as one of the horses turned to me and said:

— Come with us. We are heading west.

And I said

— No.

Do you think it was a mistake? Do you think I should’ve joined them? Where did all the white horses go?

Anyway, I’m writing to you from Kharkiv, the city you are most likely familiar with (otherwise, where you find inspiration for the movies). We’ve just survived another winter here, so the landscape no longer irritates you with these snow-white colors, and we are back to our grey routine. And I love it. Imagine that everything becomes colorless at the moment, just the shades are left. But it’s you who have the power and some spare buckets of paint. What would you do with it?

I prefer making accents, highlighting the details. So just a few drops of paint along with quick hatches and strokes make the ambiance sing to you. What is this song about? It’s up to you. This song can smell like peanuts or quinoa or lift you on the fingertips’ edge with one hand. Simultaneously the other hand is smoothly cleaning last year’s dead leaves from the puddles’ surface and preparing them for your dance. A grey background makes your life so colorful.

Also, please accept our apologies for the article we published earlier. When an institution, such as the center of meditation, appears around, the powers are shifting. You can somehow feel it and want to be as close to the epicenter as possible. So please, forgive us for this innocuous joke. But I genuinely believe that Kharkiv is more suitable for becoming a global meditation center.

This city grabs you gently and takes you deep under the surface to show you something ultimate and faithful; to show pure consciousness, infinite creativity, power, and peace. 

Let’s imagine us walking through the city in the artistic districts. Behind every closed door, there is a magical, unique universe. The air is breathing with ideas and sharing them with you.

To paraphrase one of my favorite movie directors:

This is a donut. It is very sweet and very good. But if you’ve never tasted a donut, you wouldn’t really know how sweet and how good a donut is if you’d never have that experience. Kharkiv is like that. Kharkiv gives you an experience much sweeter than the sweetness of this donut. It gives the experience of the sweetest nectar of life, pure bliss consciousness. Those who don’t know — they don’t know. Those who know they enjoy it. I hope it will give you some good news about the sweetness of life.

So, we warmly welcome you to become a part of the myth we are creating here. And have a nice day.

Yours, sincerely,

Diane

Любий Девіде!

Сьогодні п’ятниця, 4 червня. Тут, у Харкові, над нами чисте блакитне небо та золоте сонце. Це 68 градуси за вашим Фаренгейтом, або приблизно 20 за Цельсієм. Прекрасний день, щоб написати листа людині, з якою ви ніколи не зустрічались і не спілкувались.

Мені нещодавно наснилося, що я стою біля кустів борщовику, а повз мене біжить табун коней. Спочатку була просто напруга, коли чуєш глухі постріли і здається, що трохи тремтить ґрунт. Але тоді усвідомлюєш причину і тобі легшає. Різні коні там були. Бігли, хитаючи своїми довгими головами, і здимали пил. Раптом я помітила, що там були коні всіх можливих кольорів, але білих не було. Я почала шукати хоч якісь ознаки їхньої присутності, але через пил не могла роздивитися. Тож я просто спостерігала далі, аж коли один з коней озирнувся до мене і сказав:

— Ми прямуємо на захід. Давай з нами.

І я відповіла:

— Ні.

Ти вважаєш, що це була помилка? Мені треба було приєднатися до них? Куди поділись усі білі коні, де їх шукати?

Хай там що, я пишу тобі з Харкова, міста, з яким ти, швидше за все, вже знайомий (інакше, де ти знаходиш натхнення для свого кіно?). Щойно пережили тут іще одну зиму, тож пейзаж більше не дратує цими білосніжними фарбами, і повернулися до нашої сірої рутини. І мені це подобається. Уяви, що в моменті все стає безбарвним, залишаються лише тіні. Але в тебе є кілька банок фарби. Що б ти зробив з ними?

Мені подобається робити акценти та виділяти деталі. Лише кілька крапель фарби і повітря вже співає до тебе. Про що ця пісня — вирішуєш ти. Вона може мати запах арахісу або газетного паперу чи підняти однією рукою за кінчики пальців. Іншою рукою вона одночасно прибирає торішнє мертве листя з поверхні калюж і збирається танцювати. Сірий фон робить життя таким барвистим.

Також вибачаємось за статтю, яку ми опублікували раніше. Справа в тому, що коли десь неподалік з’являється центр медитації, система координат змінюється. Ти відчуваєш і хочеш бути якомога ближче до епіцентру. Але я щиро вірю, що Харків більше підходить для того, щоб стати глобальним центром просвітлення.

Це місто ніжно стискає і забирає глибоко під поверхню, щоб показати чисту свідомість, нескінченну творчість, силу та мир.

Іноді уявляю, як ми гуляємо містом. За кожними закритими дверима чарівний, неповторний Всесвіт. Повітря дихає ідеями та діліться ними.

Перефразуючи одного з моїх улюблених режисерів:

Це як булка з корицею. Дуже солодка і дуже смачна. Але якщо ти ніколи не куштував булку з корицею, ти ніколи не дізнаєшся, наскільки вона солодка — у тебе просто ніколи не було такого досвіду. Харків такий. Харків дарує досвід солодший за солодкий смак цієї булки. Він дає розуміння найсолодшого нектару життя, чистого щастя свідомості. Хто не знає — той не знає. Хто знає — насолоджується. Сподіваюся, це надасть тобі оптимізму щодо смаку життя.

Тож ми запрошуємо стати частиною міфу, що ми тут створюємо. І приємного дня.

Щиро Ваша,

Діана


Цей матеріал створений в партнерстві зі школою англійської мови Hotspot. Ілюстрації — Ольга Лісовська