Як працює оперативна робоча група по збереженню архітектурної спадщини Харкова

«Ніхто раніше не давав жодних рекомендацій на час війни»

— Розкажіть, будь ласка, про цю робочу групу, хто був її ініціатором і як довго вона взагалі створювалася?

Перші ідеї були ще, мабуть, у 2022 році, коли все починалося і ми були свідками руйнації масштабних будівель. Зокрема, мабуть, першим тригером була садиба Павлових на Полтавському шляху, 13. Там все, що було зруйновано, вивезли на смітник, крім деяких декоративних елементів, які нам вдалося врятувати (вони і зараз тут лежать у нас). А вся решта матеріалу — цегла початку ХІХ століття, дубові балки — це все вивезено [як сміття, — «Люк»].

Ми дізналися, що немає жодного регламенту [зі збереження архітектурних памʼяток] ані у Міністерства культури, ані у ДСНС, ані у комунальників. Це не було пропрацьовано, і ніхто не давав жодних рекомендацій на час війни. 

Другим сильним тригером був обвал стіни коледжу на Гольбергівській, де спільними діями комунальників в ДСНС була проведена «контрольована руйнація».

— Вони стверджували, що стіна створює небезпеку.

Звісно, вона створює небезпеку, але чи є це правильним підходом по відношенню до об’єкта культурної спадщини? На мою думку, точно ні. Та́к ми не маємо чинити. 

Після цього був певний інформаційний резонанс, ми з колегами збиралися і більш предметно говорили, що маємо якось підійти системно до цього питання. Я запропонував розглянути можливість створення робочої групи.

— А контакти із владою вже тоді почалися?

Я спілкувався з тодішнім очільником Департаменту культури ХОВА. Вони, в принципі, цю ідею підтримали та виходили з цією пропозицією на обласну сесію, але з якихось причин вона тоді не була прийнята. Паралельно з цим Дмитро Булах адвокатував це питання і комунікував безпосередньо з міською владою. 

Наша перша зустріч з міським головою відбулася в березні. На ній ми вже предметно обговорили мету команди і що вона безпосередньо має робити. Він [Ігор Терехов, міський голова] цю ідею підтримав, близько трьох місяців тривало юридичне оформлення [робочої] групи. Всередині червня було вже перше робоче засідання.

---

Читайте також:

• «Важливо дбати саме про автентичність». Архітектор Віктор Дворніков про значення історичних будівель та їх збереження
• From Russia With Hate. Третина завданих Росією збитків українській культурі — на Харківщині

---

«Наша війна за масштабом і характером є безпрецедентною»

— Групу створено на обласному рівні?

Ні, це робоча група Харківської міської ради.

— Тобто група складається з незалежних фахівців, але міська рада з нею консультується?

Спочатку всі пропозиції надходили від нас. Досвіду роботи таких груп точно немає в Україні (та й, чесно кажучи, у світі теж). На системній основі ще ніколи не займалися порятунком об’єктів культурної спадщини безпосередньо під час бойових дій.

Наша війна за масштабом і характером є безпрецедентною — ніколи такі великі міста протягом такого тривалого часу не обстрілювались ракетами різних типів, і таких уражень у такій довгій перспективі вони ніколи не зазнавали. Якщо взяти Лондон чи якісь міста Німеччини [у Другій світовій війні], то вони переважно знищувалися одномоментно під час масивних бомбардувань. Мабуть, там були якісь ініціативи з порятунку об’єктів, але так, щоб системно — такого в історії не було. Тому регламент, за яким ми працюємо, в принципі, ми самі й розробляємо.

— Хто саме зараз входить у цю групу?

У нас є експертні інженери-конструктори, які займаються і документуванням, і дослідженням об’єктів, зокрема культурної спадщини після атак. 

Друга експертна частина — це архітектори, які також паралельно всім займаються.

Харківська міська рада представлена на рівні очільників департаментів відповідно містобудування та архітектури, комунального господарства, надзвичайних ситуацій. Тобто є десь 5-6 департаментів, які зараз входять до групи.

— Для чого потрібна така широка коаліція?

Для того, щоб ми могли мати дійсні повноваження на місці. За порядком роботи ДСНС, під час виникнення надзвичайної ситуації утворюється штаб, в який входять обов’язково органи місцевого самоврядування. Окрім безпосередньо ліквідації наслідків, він паралельно займається гуманітарними питаннями, наданням тимчасового житла та харчування, усуненням забруднення території. Власне, ми можемо діяти у цьому нормативному полі ДСНС. 

Якщо ми подивимося на останні масштабні влучання, наприклад, поруч із автовокзалом, то вони [представники штабу] поставили свій намет, де були члени міської влади, які займалися питанням розселенням постраждалих.

«Наша найголовніша мета — це перешкодити подальшій руйнації об’єкта»

— Як ви можете впливати на комунальників та ДСНС?

Коли відбуватиметься пошкодження об’єктів культурної спадщини, то до цього штабу маємо бути долучені й ми. Коли надзвичайники обстежують об’єкт стосовно якихось вибухонебезпечних предметів, тоді вже комунальні служби можуть якось впливати на ситуацію.

Наша найголовніша мета — це перешкодити подальшій руйнації об’єкта. І другий напрямок — це сприяння тому, щоб усе зруйноване не було втрачено та вивезено як будівельне сміття. Люди, які працюють на таких об’єктах, не хочуть їх пошкодити навмисно. Але вони просто не розуміють цінності того, з чим працюють.

Також у них немає жодних нормативних актів, які б регламентували їхню роботу. Якби була чітка законодавча норма, що будь-яка цеглинка, яка впала з будівлі, є артефактом і представляє культурну цінність, а за її знищення чи пошкодження передбачена відповідальність — тоді, звісно, вони б інакше реагували. Оскільки цей напрямок не врегулюваний, то вони можуть діяти на власний розсуд.

— Оскільки досі немає якогось законодавчого регулювання, на що ви можете посилатись, до чого апелювати?

Ми вже створили робочу групу, тому цей регламент стає місцевою нормою. На сьогодні є розпорядження про роботу групи, і ми далі працюватимемо над тим, щоб було окреме розпорядження по нашій роботі. Ми зараз складаємо документ, як маємо діяти. Він точно буде вдосконалюватися протягом якогось часу, тому що кожна ситуація додає чогось нового. 

Коли ми приїжджаємо під час якоїсь надзвичайної ситуації, у нашу команду входить вже представник Департаменту ЖКГ, і разом ми вже даємо рекомендації, що можна прибирати.

«Що робити з будівлями визначають не комунальні служби і ДСНС, а експерти»

— Які саме рекомендації ви можете давати комунальникам та ДСНС?

Перше, про що ми домовились: жодні елементи, які не створюють перешкод для життєзабезпечення міста, залишаються на своїх місцях. Тоді ми матимемо невизначений час для того, щоб їх сортувати, складати, за необхідності вивозити на майданчик зберігання або зберігати їх безпосередньо на місці. 

У випадках, коли необхідно проводити оперативну розчистку завалів, наприклад, проїжджої частини, то також представники нашої групи координуватимуть роботу комунальників. Як це нормативно буде прописано — поки що невідомо. Але вже затверджено, що на місці ми ситуативно можемо впливати.

Що робити з будівлями — це визначається не комунальними службами чи ДСНС, а експертним звітом інженерної організації, яка може зробити відповідний акт обстеження і дати своє заключення щодо [пошкодженої] будівлі. Незалежно від того, це пам’ятка, об’єкт культурної спадщини чи звичайний будинок, рішення про можливий демонтаж вирішується лише після такої роботи спеціальної установи, що має відповідний сертифікат. Виходить, що [при знесенні пошкодженого коледжу на Москалівці] ми були свідками протизаконних дій, якими ситуативно вирішили проблему. Якщо нам здається, що стіна аварійна, це довести має експерт.

— Але ж зазвичай це вимагає часу: обстеження та розробка звіту може тягнутися місяцями. 

Наприклад, у випадку з будинком «Тютюнник» — стіна стала очевидно аварійною, але люди вже повернулися, поставили собі нові вікна і продовжують там жити.

У такому випадку все одно мало бути певне розпорядження від балансоутримувача, що будівля є аварійною і туди заходити не можна, або навпаки. Це мав би зробити Департамент комунального господарства. 

Наша головна теза: будь-які рішення стосовно долі конструкції будівлі має приймати експерт на основі проведених обстежень. Навіть якщо конструкція дійсно загрожує обвалом, все одно на місці має бути певний фахівець, що дозволить це в оперативному порядку оцінити.

Власне, ми у команду залучили чотирьох експертів, які можуть приймати такі рішення і мають відповідні кваліфікаційні документи. Якщо ми приходимо і бачимо, наприклад, що обвалилася конструкція стіни, яка тримає якісь перекриття, і точно є ризик подальшого обвалу, то, у першу чергу, можемо просто обмежити доступ туди інших людей.

По-друге, можемо задіяти якісь інженерні рішення для укріплення. Ми ще будемо працювати далі, щоб у нас в оперативному доступі була відповідна матеріальна база: спеціальні домкрати, тимчасові конструкції тощо. Я сподіваюсь, що нам не доведеться цього робити, але маємо бути готовими до усього.

«Роль спадщини є значно більшою ніж 50 років тому»

— Скільки зараз людей в робочій групі?

До тридцяти осіб усього, але в її межах є окрема група оперативного реагування з семи осіб, які здійснюватимуть виїзди на місця. Крім того, представники департаментів ЖКГ і надзвичайних ситуацій також виїжджають на ці рейти, хоча вони не входять в цю групу — тобто, на місці буде більш широке представництво.

Оскільки ми цю дорогу проходимо першими, то маємо свій досвід ще й якось фіксувати, аби напрацьовувати методологію як діяти в таких випадках. У Європі, наприклад, є мобільні групи оперативного реагування на пошкодження об’єктів культурної спадщини — не будівель, а лише музейних рухомих предметів. На місце виїжджає машина, яка має мобільну лабораторію та пакувальні матеріали. Ми просто можемо створити таку групу саме для нерухомої спадщини.

— За винятком кількох випадків, у світі практично не застосовуються міжнародні механізми притягнення до відповідальності за руйнацію архітектурних пам’яток. Що може ваша група зробити, щоб цей процес рухався? 

Знову ж таки, ми знаходимося в дуже унікальній ситуації. Навіть досвід руйнування Дрездена під час Другої світової є абсолютно нерелевантним, тому що там не йшлося про умисне винищення всіх слідів існування окремої території.

Усі конвенції мають такий собі попереджально-рекомендаційний характер: під час бойових дій жодна сторона не має руйнувати об’єкти культурної спадщини. Звісно, Росія їх порушує і робить це умисно, тому що одна з їх задач — це знищення української культури. І в контексті цього зараз Україна займається тим, що збирає докази цього. В Україні створена організація The Raphael Lemkin Society, яка займається саме збором цих даних і підготовкою матеріалів для міжнародного кримінального суду.

Взагалі, питання реставрації об’єктів є дуже дискутивним. Навіть зараз вже міжнародні організації (наприклад, підписанти Венеціанської хартії щодо культурної спадщини) кажуть про те, що всі міжнародні документи вже застаріли.

Підходи, які були напрацьовані 30 років тому, вже не є релевантними, тому що роль спадщини значно більша ніж та, якою вона бачилася 50 років тому. Ми маємо шукати нові інструменти, як цю спадщину включити в наше життя, як вона має працювати. І нам навіть не обов’язково повністю відновлювати об’єкт, щоб він працював. Головна задача — зберегти його автентичність.

Антон Алохінссон, фото — Юрій Каплюченко, редактура — Олександра Пономаренко, обкладинка — Катерина Дрозд

---

«Люк» — це незалежне онлайн-медіа про Харків, яке висвітлює міські процеси та проблеми, стимулює до змін у місті та суспільстві, збирає на одному майданчику ком’юніті змінотворців та активних людей.

Ви можете робити свій щомісячний внесок у розвиток харківського медіа за підпискою нижче. Також можна подякувати нам разовим донатом на будь-яку суму.

---