Дабстеп і благодійність: компіляція Unite With Ukraine та історія жанру

Благодійна компіляція Unite With Ukraine

Резидент харківського клубу «Живот» Євген Смоляков разом із 77 дабстеп-артистами створив благодійну компіляцію Unite With Ukraine. Прослухати та придбати збірку можна на платформі Bandcamp, а залучені кошти передадуть у фонд United24.

«Цей реліз, окрім благодійного збору коштів, — це також можливість нагадати нашому слухачеві, що є і така музика, — каже Євген Смоляков.Вона цікава, різноманітна, а головне — вона досі жива. Мені приємно спостерігати як виглядає цей проєкт, і я сподіваюся, що він принесе багато користі всім нам. Добро завжди перемагає, це лише питання часу, і відчуття того, що ти можеш прискорити цей процес — безцінно».

Євген присвячує цей реліз своєму батькові, воїну полку Азов.

«Кілька місяців він був у повному оточенні в місті Маріуполь на заводі Азовсталь, але й далі продовжував посміхатися та до останнього боротися за волю своєї країни. Саме такі люди є Україна. Ми зобов’язані їм життям та ми мусимо з гордістю і далі боротися за нашу незалежність, як це робили та роблять наші герої», — каже Євген. 

Трохи історії

Дабстеп можна назвати «жанром-мутантом», сполукою двох музичних напрямів. На гібридність вказує назва: у ній зійшлися даб — психоделічна варіація ямайського реггі, що спирається на баси, і тустеп — піджанр британського геріджа, який панував на танцполах Британії наприкінці останнього століття. 

Жанр можна охарактеризувати як «прискорений хаус із синкопованими ударними». Приставка «тустеп» свідчить про те, що замість традиційних чотирьох ударів «бочки» лунали лише два.

Народився дабстеп у 1999 році у кварталі Кройдон, Південний Лондон. Там розташовувався магазин платівок Big Apple Records, де головним продавцем працював Hatcha, який згодом став одним із творців нового жанру. У всьому своєму розмаїтті саунд раннього дабстепу зафіксований у збірці Dubstep Allstars Vol.1, який продюсовав Hatcha.

Поступово дабстеп вийшов за межі Кройдона і, подібно вірусу, поширився всією Великою Британією, а потім за її межами.

У переважно чоловічій лондонській дабстеп-тусівці не обійшлося і без жіночого впливу. Найважливішу роль в історії жанру зіграла радіоведуча BBC Radio 1 Мері Ен Хоббс. У 2006 році вона зробила передачу Dubstep Warz та поставила в ефір треки ключових продюсерів того часу. Після цього ефіру перед дабстеп-музикантами відчинились усі двері до популярності та прослуховувань.

Паралельно із цим силу набирав лейбл Hyperdub, який представив експериментальний погляд на дабстеп та дав йому нове звучання. Очолював лейбл продюсер і діджей Стів Гудман, який також був доктором філософських наук та автором книги про акустичну зброю Sonic Warfare.

Спочатку Hyperdub взагалі був журналом про електронну музику. Перетворившись на лейбл, він став домівкою для таких артистів, як Zomby, Ikonika, Joker, Darkstar. На відміну від резидентів FWD>> і DMZ, що суворо дотримувалися рамок жанру, ці музиканти не записували дабстеп у чистому вигляді, але так чи інакше працювали з басом, як із ключовою музичною матерією.

Але головний герой лейблу Hyperdub — це, звичайно, Burial. Довгий час музикант із Південного Лондона зберігав анонімність, але у 2006 і 2007 роках записав альбоми, що визнані фанами дабстепу сучасною класикою жанру.

Згодом Burial перейшов з альбомів на сингли та EP, показав своє обличчя та розкрив ім’я, записався з музикантом Томом Йорком та зробив ремікси на треки трип-хоп гурту Massive Attack. Загадковим від цього він бути не перестав. Його альбом Untrue, через 15 років після виходу, досі популярний серед фанатів дабстепу.

Але якщо Burial звів дабстеп у ранг мистецтва, то музикант на ім’я Rusko перетворив його на музику для широких мас та вніс кілька невеликих, але важливих змін у розуміння дабстепу. Цими діями Rusko відчинив двері до пекла: нове звучання швидко підхопили продюсери Nero, Noisia, FluxPavilion та інші.

Через розповсюдження жанру серед поп-виконавців та трансформацію в більш комерційне звучання новий напрям обзивали навіть «бидлостепом», але по-справжньому закріпився в медійному просторі термін «бростеп».

Згодом, головною особою в жанрі став Сонні Мур — юнак, який спочатку горланив у постхардкор-гурті From First To Last, але вчасно долучився до електроніки та взяв псевдонім Skrillex. Під натиском його басів гриміли стадіони. Він захопив американський ринок і зробив бростеп головною музикою у світі на той час.

У 2010 році в ефірі ВВС1 Rusko вибачився за бростеп. Але було вже пізно: новий піджанр пустив коріння скрізь, де тільки можна. Масова культура взяла на озброєння всі фішки ще нещодавно андеграундного стилю: драмбаси зазвучали в треках Тейлор Свіфт, Брітні Спірс та Джастіна Бібера, тобто повністю занурилась у світову попкультуру.

Що з дабстепом зараз?

«Під час піку популярності дабстепу в Україні в 2012–2014 роках я жив у Харкові. Як зараз пам’ятаю свою першу вечірку в “Животі”, коли привезли Kryptic Minds, — згадує Євген Смоляков.

Респект Woo Promo та Вадиму Cya за неодноразові круті дабстеп привози в ті роки. Я дуже сумую за тим часом, коли в “Животі” міг зібратися повний танцпол, щоби похитатися під жирний диповий дабстеп».

Сьогодні дабстеп в Україні можна вважати «мертвим» жанром через замалу кількість артистів та дабстеп вечірок, але інколи звуки забутих басів можна почути від привозних артистів на фестивалях Radioday, Salat Party, Atlas Weekend та в сетах локальних діджеїв у клубах Києва та інших великих міст. 

У цей самий час по всьому світу є безліч країн і міст, де ця культура живе і процвітає. Наприклад, у Бельгії, Нідерландах, Хорватії, США та в сусідній із нами Угорщині є клуби, де часто лунає дабстеп і проводяться триденні дабстеп-фестивалі.

Можливо, ми знову почуємо дабстеп на вітчизняних радіостанціях, але визначити рецепт гарантованого успіху артистів, на жаль, неможливо.

Автор — Alex Xepaces, редакція — Олександра Пономаренко, обкладинка — Катерина Дрозд

---

«Люк» — це незалежне медіа про Харків і культуру. Ви можете робити свій щомісячний внесок у створення нашого медіа або підтримати нас будь-якою зручною для вас сумою.