Теплохарчування: що робити з харківською системою опалення після російських обстрілів?

Чому потрібно реформувати харківську систему опалення?

З початком повномасштабної війни у лютому 2022 року російські війська майже 180 разів атакували українські теплові електростанції (ТЕС). Про це нещодавно зазначив виконавчий директор енергетичної компанії ДТЕК Дмитро Сахарук.   

При цьому найбільш масовою стала комбінована атака 22 березня, після якої найбільших руйнувань зазнала харківська станція ТЕЦ-5, яка забезпечувала місто не тільки електроенергією, але й теплом. Харкову довелося достроково завершити опалювальний сезон та вводити графіки відключень світла. Живлення міста досі відбувається завдяки потужностям інших регіонів, оскільки на ремонт електростанції може піти не один рік.

Проте харківський активіст Павло Храмов задається питанням, чи дійсно потрібно відновлювати зруйновану ТЕЦ-5 та зберігати зав’язану на неї систему централізованого опалення:

«Я не фахівець, одначе, сумнівно виглядає вигода, коли теплопостачання треба доставляти по вулиці за 7+ кілометрів, — пише він у Facebook. — Мені здається, що цей мінус сам по собі перекриває всі інші плюси централізованого опалення».

Також пан Храмов припускає, що у випадку децентралізації, коли користувачі зможуть самостійно регулювати рівень теплопостачання на рівні окремого підє’їзду чи будинку, вони можуть споживати менше тепла. Зараз, коли Харків полишила значна частина його мешканців, деякі будинки стоять напівзаселеними, але продовжують отримувати централізоване опалення. Ситуація ускладнюється ще й тим, що без скидання тепла на опалення будинків ТЕЦ-5 не зможе працювати максимально ефективно.

«Натомість тут доля нам подарувала шанс переосмислити обраний підхід, — підсумовує активіст. — Ми можемо не рятувати ТЕЦ, заради якого утримуємо всіх на цьому гачку. Або не будемо нічого переосмислювати та, як із панельками, просто будемо витрачати ресурс на відновлення неефективного [підприємства]».

---

Читайте також:

• Харківська ТЕЦ-5 повністю зруйнована. На її відновлення можуть піти роки
• Як планують відбудувати Ізюм? Обласна влада розробляє концепцію відновлення міста

---

Як працюють тепломережі Харкова зараз?

До обстрілів наше місто забезпечувало кілька ТЕЦ (теплоелектроцентралей) — електростанцій, котрі додатково виробляли ще й тепло. Вони конструктивно влаштовані як КЕС (конденсаційні електростанції), використовуючи для потреб опалення залишки тепла, що не беруть участі у роботі. Фактично КЕС віддають системі «паразитне» тепло, котре не напрацьовували навмисно.

Згенерована ТЕЦ теплова енергія перекидається на магістральний трубопровід, яким циркулює теплоносій 一 спеціально підготовлена вода. Далі він іде від станції магістральним трубопроводом, розгалуджуючись на окремі райони. У кожному з них існує один або декілька теплообмінників або теплорозподільних пунктів (ТРС). Саме у них теплоносій перерозподіляється на опалення житлових будинків та нагрівається гаряча вода, що тече з-під крана (якщо, звісно, ви натомість не маєте газової колонки чи котла). 

Стан тепломереж залишається одним з найболючіших питань харківської системи опалення. Через відсутність належного ремонту магістральні трубопроводи втрачають теплоізоляцію та постійно протікають, щовесни перетворюючи міські вулиці на болото. Вже багато років комунальники не перевіряли систему належним чином, проганяючи піковий тиск через труби. З урахуванням руйнувань ТЕЦ-5 вже найближча зима може стати проблемною для більшості харків’ян.

Раніше харківська влада обирала йти шляхом найменшого спротиву і вмикала опалення із запізненням, здебільшого займаючись точковим ремонтом замість комплексної заміни магістралей. КП «Харківські теплові мережі» теж цілком усвідомлювало поточний стан мережі та запускало насоси на мінімальній потужності, нижче передбаченого нормативами тиску, аби витримували зношені труби. 

Роками цей підхід так-сяк працював, дозволяючи Харкову обходитись без кардинальної зміни енергетичної парадигми. Втім, навіть тоді деякі райони міста, на кшталт Олексіївки, на місяці залишалися без гарячої води; радіатори взимку були ледь теплими — в тому числі через згадану малу потужність насосів. Проте зараз, із втратою головного постачальника тепла, ця тактика більше не спрацює.

Як Харків може забезпечити опалювальний сезон без ТЕЦ?

Після руйнування ТЕЦ-5 харківська влада теж усвідомила нагальність змін у теплогенерації. У квітні міський голова Ігор Терехов заявив, що відхід від централізованого опалення стане пріоритетом у підготовці Харкова до наступного опалювального сезону. Він розповів, що місто почало встановлювати автономні модульних котельні, які обслуговуватимуть мікрорайони.

«Для нас дуже важливо диференціювати мережу теплопостачання, але зовсім відмовитися від централізованої системи поки що неможливо, — пояснив Терехов. — Тому ми працюємо над певними речами, які забезпечуватимуть відносну безпеку роботи цього обладнання».

Жодна з харківських ТЕЦ зараз не може працювати на повну потужність. За словами міського голови, вже минулої зими місто частково опалювалося завдяки модульним котельням. Це дозволило 40 тисячам абоненів у місті не відчувати наслідків блекауту — альтернативне опалення працювало від генераторів, а не пошкоджених російськими обстрілами ТЕЦ.

Обласна влада теж збирається проводити децентралізацію системи опалення, в тому числі завдяки іноземній допомозі. Так, у березні  Харківщина вже отримала шість 6 міні-ТЕЦ, які можуть забезпечуватимуть об’єкти критичної інфраструктури та багатоквартирні будинки. Загалом же в області планують використати комбінований підхід, тому планують встановлювати:

• модульні газові котельні;
• когенераційні установки;
• газотурбінні енергоблоки.

Як і звичайні ТЕЦ, когенераційні установки одночасно виробляють тепло- та електроенергію, але роблять це у менших масштабах. Це дозволить окремим громадам мати безперебійне теплопостачання в умовах аварійних або планових відключень електрики. Також згенерована такими установками електроенергія може передаватися у мережу для інших споживачів області, щоб зменшити підстрахувати енергосистему у пікові години споживання. Газопоршневі установки можна приєднати протягом пів року, газотурбінні — за рік-півтора.

Що можна зробити з системою опалення у перспективі?

Громадський активіст Михайло Аксьонов ще до повномасштабного вторгнення запропонував розв’язати головні проблеми харківських тепломереж через їхню кластеризацію. Цей підхід розрахований на довгу перспективу та передбачає розділення однієї великої мережі на багато маленьких кластерів, кожен з яких є незалежним від інших — в першу чергу фінансово. Головною умовою їх ефективної роботи має стати передача одного або кількох кластерів в управління окремим компаніям.

За оцінювальними підрахунками пана Аксьонова, у Харкові є понад 80 теплообмінників, тому кожна районна тепломережа вже фізично відокремлена від сусідніх, що відкриває можливість для кластеризації. Проте спочатку місто має дозволити об’єднанням співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ) встановити системи автономного опалення за спрощеними й сучасними правилами. 

Після цього, в тих місцях, де цього не відбулось, потрібно оголосити конкурс на передачу в концесію кластерів тепломережі. Учасник, що запропонує найнижчу ціну, отримає у користування кластер та буде зобов’язаний його обслуговувати належним чином. Аби уникнути монополізації, потрібно передбачити заборону концентрувати в одних руках більше певної частини від загального об’єму системи, додатково — ще й механізм встановлення кінцевих вигодонабувачів, аби не допустити обходу цієї норми.

На другому етапі потрібно розгорнути систему автономних котелень біля кожного з 80 теплообмінників. Концесіонер в окремому кластері може взяти в оренду у міста модульні котельні або побудувати їх самостійно (втім, другий варіант є менш затребуваним під час повномасштабної війни).

Що у підсумку отримає Харків від реформи системи теплогенерації?

Щоб контролювати роботу концесіонерів міська влада має створити новий орган або реформувати під цю мету вже наявне КП «Харківські теплові мережі». Головною задачею цього органу має стати відстеження тиску у тепломережах та температури у домівках кінцевих споживачів. Також потрібно передбачити можливість переходу від одного концесіонера, що їх обслуговує, до іншого, аби створити ринкові умови.

За задумом Михайла Аксьонова, кластеризація дозволить вирішити одразу декілька проблем якості та доступності опалення у квартирах харків’ян:

• Місто зніме із себе необхідність утримання зношеної та зруйнованої обстрілами системи теплопостачання, залишаться лише контрольні функції;
• На ринок зможуть вийти представники середнього бізнесу, що конкуруватимуть між собою та будуть зацікавлені у наданні якісних послуг, аби залучити більше нових споживачів;
• Споживачі, своєю чергою, матимуть змогу змінити постачальника на більш вигідного та добросовісного. Прозорість ціноутворення через конкурси стримуватиме ріст цін на комунальні послуги.
• Нова система забезпечення міста опаленням потребуватиме досвідчених технічних працівників, тому нинішні робітники КП «Харківські теплові мережі» не залишаться без робочих місць, а навпаки — зможуть отримувати гідну конкурентну заробітну платню.

Розпочата у 2014 році децентралізація дала Україні поштовх до розвитку найбільш дієздатного та наближеного до громадян інституту влади — місцевого самоврядування. Територіальні громади здобули більше повноважень та фінансових ресурсів, аби покращити власний добробут. Подальший рух у цьому напрямку ще й у сфері теплоенергетики дозволить містам менше залежати від морально застарілої та малоефективної системи, що сформувалася ще у минулому столітті.

---

«Люк» створив цей матеріал як учасник Мережі «Вікно Відновлення України». Все про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win 

---

Текст — Антон Алохінсон, фотографії взято з відкритих джерел, редактура — Олександра Пономаренко, обкладинка — Катерина Дрозд