«Ми не задовбуємо людей умовами: що захочуть, те й виставляють». У Харкові відкрився новий мистецький простір «Творче нежить»
Місто
«Творче нежить» — це простір, фільм, та мистецьке об’єднання, яке їх створило. Лише за шість тижнів четверо молодих харківських художників розробили концепцію, підготували приміщення та організували виставку у колишній творчій майстерні на Пушкінському в’їзді. Вона присвячена українському художнику-авангардисту Казимиру Малевичу та триватиме місяць. Але митці обіцяють ще багато цікавого.
«Люк» сходив на виставку та поспілкувався з командою «Творче нежить» про андеграунд, відкрите мистецтво та стосунки з поліцією.
Жарт, що вийшов з-під контролю
Мистецьке об’єднання «Творче нежить» — це четверо харківських художників та фотографів: Магран Тата, Веро Юзепчук, Богдан Алексін та Аутсайдер (Ярослав). Ідея створити власний творчий простір з’явилася навесні 2023 року, коли за плечима в них вже був досвід організації виставки «Проекції 220022» у кав’ярні Coffee Divers, неподалік від харківського вокзалу.
«Це просто жарт, який вийшов з-під контролю, — розповідає Магран Тата, pixel art художник та архітектор. — Ми сиділи на Дні поезії у дворику ЛітМузею і пожартували, що нам треба провести якийсь один захід, який би швидко розповсюдився, як нежить. Так ми вигадали назву.
1 квітня ми захотіли зробити попап-виставку, а потім закрилася “муніципалка”, залишився тільки “ЄрміловЦентр”. Я проводив три виставки у кав’ярні Coffee Divers, мене це заїбало, хотілося якогось профільного простору. Наша команда вже набила собі шишок на організації першої виставки, ми вирішили, що ми можемо це потягнути, і подалися на грант».
Мистецтво в підвалі
Простір «Творче нежить» знаходиться у колишній художній майстерні, у підвалі житлового будинку на Пушкінському в’їзді, 6. Він розділений на дві зони — власне галерею та велику кімнату, де планується проводити кінопокази, лекції та перформанси.
Гроші на оренду цього приміщення виділила українська творча ініціатива Open Plaсе, яка отримала на це грант від CEC Arts Link — програми підтримки культурної мобільності та громадянського суспільства. Але ремонт художникам довелося робити власноруч, розповідає Магран:
«В них був великий опенкол [спеціальна відбіркова програма для митців — «Люк»] на проєкти від 10 до 40 тисяч гривень. Я подивився і сказав, що ми на ці гроші можемо зробити галерею. Богдан [Алексін] сказав, що знає, де можна дешево зняти прикольне приміщення. Це місце якраз влазило десь на півроку бюджету — ми отримали грант на реалізацію проєктів до кінця листопада.
Нам дали гроші 11 травня, ми в той же день одразу прийшли сюди, підписали контракт на приміщення на півроку вперед — і одразу почали ремонт. Робили його протягом десяти днів. Було багато непотребу, ми звідси винесли десь 12 пакетів сміття. Меблі довелось відкручувати від стін».
«Творче нежить» — це авантюра
Одна з умов надання гранту — низький поріг входу, щоб українські художники мали можливість виставлятися без зайвої тяганини. Потрапити до мистецького простору з власним проєктом може будь-який художник або лектор — команда обіцяє найближчим часом зробити Google-форму для пропозицій.
«Ми не задовбуємо людей умовами. Що вони захочуть, те й виставлятимуть, — пояснює Богдан Алексін, фотограф-метамодерніст. — Це горизонтальний простір, відкрите мистецтво, без цензури».
Попри обмеження харківської влади на проведення у місті культурних заходів, запит на них залишається високим як у публіки, так і у самих митців, розповідає Магран Тата:
«Ми не знали, як зробити першу виставку, бо через півтора тижня вже відкривався простір. А Юля [Данилова] мені написала, що вона шукає місце — і все, ми погодилися зробити тут. Протягом доби зробили в кав’ярні опенкол: упродовж чотирьох днів художники або надіслали готову роботу, або намалювали, а вже в суботу це все тут монтувалось, паралельно з ремонтом приміщення».
Простір «Творче нежить» працює з п’ятниці по неділю. Команда планує проводити хоча б один івент на тиждень: виставки, лекції, кінопокази, майстеркласи. В планах — залучати якомога більше художників, кураторів і лекторів.
«”Творче нежить” — це авантюра, — розповідає режисерка Веро Юзепчук. — Але у нас вже є план на три місяці вперед. Зараз це “Рідний чорний”. Наступною буде виставка від організації “Коріння“ — теж буде виставлятися місяць. Після цього ми плануємо робити місяць персональних виставок, на яких кожен тиждень будемо міняти експозицію».
21 травня, у день відкриття простору, пройшов кінопоказ документальної стрічки про 1 квітня, коли попап-виставка команди «Творче нежить» завершилася перформансом від мистецького об’єднання «Одеська поетична груповуха» (ОПГ).
«Ми тоді зробили виставку, а потім з нею пройшлись по Пушкінській. В кінці був перфоманс від ОПГ, — згадує Магран. — Поліція спочатку «пасла» нас навпроти кав’ярні, десь за 30 хвилин до початку, але потім вони побачили, що це просто якісь йобнуті люди, і не стали чіпати. Ми змонтували цю стрічку для одеського фестивалю аматорського кіно Noname Film Festival. Але вони нам відмовили, і ми вирішили: ну і пішли вони нахуй, ми зробимо прем’єру в себе».
Малевич наш!
Зараз у галереї проходить виставка «Рідний чорний», присвячена найвідомішій картині Казимира Малевича. На ній представлено 14 різноманітних чорних квадратів від 14 українських митців, символізуючи ідентичність кожного з них:
- Іван Шульгін
- Іра Marginai
- Аутсайдер
- Лена Мордик
- Тетяна Павлюк
- Марина Чайка
- Юля Пілюля (Юля Данилова)
- Магран Тата
- Дарʼя Кривчикова
- Олександр Грехов
- Нотіка (Наталя Голуб)
- Євген Напас
- Аліна Подвальна
- Brave Birdie (Олена Толстокора)
Число не випадкове — стільки ж художників брали участь у легендарній виставці супрематизму «0,10», де публіка вперше побачила «Чорний квадрат», пояснює кураторка експозиції Юлія Данилова:
«Несправедливо, що не всім відомо, що Малевич українець, — каже вона. — Якщо він називав ту виставку кінцем ери футуризму, то ми називаємо цю — кінцем ери окупації українського мистецтва. І перший крок, який ми маємо зробити, — це усвідомити, що воно наше».
«Рідний чорний» — лише один з івентів проєкту Юлії «Рідні картини». Його місія — зробити українське класичне мистецтво більш впізнаваним і цікавим, а головне — позбавити багатьох українських художників статусу «російських», допомогти сучасним митцям у пошуку своєї української ідентичності.
Кураторка виставки закликає митців перемальовувати будь-яку картину українських художників і публікувати з гештегом #ріднікартини:
«Мрію, щоб образи українських картин бували в фільмах, рекламі, товарах і багатьох різних медіа. Щоб наші картини опинились вдома і шанувались тут, щоб в музеях були черги, і ми цією спадщиною шалено надихались!»
Антон Алохінссон, фото — Катерина Переверзева, обкладинка — Катерина Дрозд
Читайте також:
Новини
Новини
Новини
Новини
Новини 
