Головна » Новини » «У капкані». Вийшов комікс про 73-річного ізюмчанина, який документував окупацію

«У капкані». Вийшов комікс про 73-річного ізюмчанина, який документував окупацію

9.10.2023

Час прочитання: 2 хв

Журнал соціального коміксу INKER присвятив один з випусків мешканцю Ізюма Олександру Дуванському, який залишався у місті під час окупації та документував воєнні злочини росіян. У паперовому щоденнику чоловік записував рух російських танків, історію обстрілів та поховання співгромадян.

«Люк» розповідає детальніше про комікс та головного героя.

Що це за комікс?

Журнал соціального коміксу INKER представив новий випуск «У капкані. Історія пенсіонера, якого не зламала російська пропаганда в окупації». Комікс присвятили Олександру Дуванському — 73-річному ізюмчанину, який залишався у місті під час облоги та окупації. Він записував воєнні злочини росіян у паперовий щоденник, який ховав у банці з-під кави.

«З дозволу пана Дуванського ми публікуємо окремі розділи його щоденника окупації у цьому номері “Інкера”. Це захоплюючі і жахаючі спостереження притомної людини, яка проти волі опинилася в камері обскуру», — пишуть автори коміксу.

Хто такий Олександр Дуванський?

До повномасштабної війни Олександр писав історії про ізюмчан у місцеву газету «Обрії Ізюмщини», яку після захоплення міста росіяни перетворили на пропагандистське видання «Ізюмський телеграф». Ця газета була єдиним джерелом інформації для людей, які опинилися в окупації, тож багато хто з них повірив ворожим наративам.

«Олександру Дуванському було 73 роки, коли розпочалося повномасштабне вторгнення. З перших днів його рідне місто Ізюм потерпало від російських бомбардувань, а потім і облоги. Та чи не найбільшим випробуванням для містян стала окупація, — йдеться в описі до коміксу.

Відрізані від будь-яких українських новин, вони [мешканці Ізюму, — «Люк»] залишилися сам на сам із ворожою пропагандою та її головним рупором, газетою “Ізюмський Телеграф”. Зі шпальт видання кожного дня лилися потоки брехні про взяття Києва і “падіння фашистського режиму”. Багато хто повірив цим нісенітницям, тому чи не єдиним співрозмовником, якому Олександр міг довіряти, став його особистий щоденник».

Олександр Дуванський. Фото: Олексій Єрошенко (Ґвара Медіа)

Окрім текстових нотаток Олександр зробив величезну кількість відео та фото пересувань ворожої техніки та перші кадри після обстрілів — знімав подекуди з вікна власної квартири, інколи на вулицях. Після звільнення Харківщини чоловік передав всі матеріали СБУ.

«Я залишився [в Ізюмі] для того, аби пережити разом з друзями, родичами та жителями мого міста дні окупації та, за можливості, чимось допомогти моїй Україні. І зустріти день перемоги. І всі ці дні описати. І, якщо вийде, сфотографувати для історії. А може бути, що цей мій матеріал також знадобиться для суду над фашистською Росією…», — пише Олександр у щоденнику.