Проєкт «Безсмертя “Слова”» оприлюднив архівно-слідчу справу поета Івана Маловічка

Хто такий Іван Маловічко?

Іван Маловічко — поет-футурист, журналіст і представник «Розстріляного відродження». Він народився на Черкащині, а навчався в Одесі, де почав писати вірші. Згодом його твори опублікував харківський журнал «Нова Генерація», після чого Маловічко переїхав до Харкова.

У Харкові Іван Маловічко долучився до літературного угруповання футуристів «Нова Генерація», яке очолював Михайль Семенко. Тут Маловічко писав поезію та прозу. Серед них поеми «Шефи», «Соціалістична весна», збірки віршів «По морях», «В книзі маємо мову про ніч штурмову», а також нариси про Одеський порт. У своїх творах він звертався до тем індустріалізації, колективізації та життя прикордонників, оскільки сам проходив військову службу в прикордонних військах на фінському кордоні.

У 1930-х роках Маловічко працював журналістом у харківських газетах, а згодом став літературним консультантом і завідувачем відділу редакції газети «Юний піонер». У 1934 році він вступив до Спілки письменників СРСР. Після одруження із одеситкою Зоєю Зубковою поет оселився разом із нею в будинку «Слово».

Про що свідчать оприлюднені документи?

21 вересня 1937 року Івана Маловічка заарештували за звинуваченням в участі в «контрреволюційній українській націоналістичній організації». Під час допитів слідчі намагалися пов’язати його з підготовкою терористичного замаху на секретаря ЦК КП(б)У Станіслава Косіора. У своїх свідченнях поет визнавав знайомство із Семенком та розмови про майбутню діяльність організації, але заперечував, що той пропонував йому долучитися до терористичної групи. Слідчі не приймали цих заперечень і продовжували наполягати на версії обвинувачення.

Архівні матеріали також демонструють, як у справі використовували заздалегідь підготовлені формулювання. Зокрема, свідчення іншого обвинуваченого, Якова Савченка, майже дослівно збігаються з текстом допиту Маловічка. Подібні формулювання містяться й у протоколах із нібито зізнаннями Михайля Семенка, які згодом визнали сфальсифікованими.

17 листопада 1937 року позасудова «трійка» НКВС засудила Маловічка до розстрілу. Вирок виконали 26 листопада коли поетові було 28 років. У 1957 році справу переглянули, свідчення Михайля Семенка визнали сфальсифікованими, а Маловічка посмертно реабілітували.

КДБ приховав від його вдови справжні обставини загибелі. Зої Зубковій-Маловічко повідомили, що чоловік помер у таборі від запалення легень у 1942 році. Правду жінка дізналася лише 27 вересня 1990 року. Фальшиве свідоцтво про смерть поета досі зберігається в Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України.

З повним текстом і пакетом документів зі справи Івана Маловічка можна ознайомитися за посиланням.

---

Читайте також:

• Проєкт «Безсмертя “Слова”» опублікував деталі репресій проти Марії Пасько
• Оприлюднено стенограму засідання партійної чистки Миколи Куліша
• Проєкт «Безсмертя “Слова”» оприлюднив документи про чистки в театрі «Березіль»

---

Що відомо про проєкт?

Проєкт «Відкриваємо архіви. Безсмертя “Слова”» є ініціативою Державного архіву Харківської області. У його межах у відкритий доступ поступово викладають документи, пов’язані з історією будинку «Слово» та його мешканцями.

Організатори проєкту виділяють три основних блоки для досліджень. Серед них історія будівництва, радянські репресії та ідеологічні чистки, пов’язані з будинком.

Ознайомитись з деякими архивами проєкту можна на нашому сайті, а слідкувати за його оновленнями — за посиланням.

Текст і обкладинки — Олексій Содома

---

Текст створено ГО «Люк — медійна група»  за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України — рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст публікації є відповідальністю ГО «Люк — медійна група» та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР Єднання.

---