Новий Цивільний кодекс може загрожувати прозорості в Україні. Розбираємось як саме
28 квітня Верховна Рада у першому читанні ухвалили законопроєкт №15150. Окрім обмеження прав жінок та ЛГБТ-спільноти він також містить статті, які надають права на обмеження поширення інформації, що може перешкоджати вільному доступу до публічної інформації.
«Люк» розповідає про це детальніше.
Про які статті йдеться?
Юристи YouControl проаналізували оновлений Цивільний кодекс та виявили статті, які можуть становити загрозу для прозорості в Україні та надавати корупціонерам можливості для приховування своїх дій.
Право на забуття
Стаття 328 надає фізичним особам право вимагати видалення інформації про себе із загальнодоступних джерел, якщо вона втратила суспільний інтерес, є неповною або недостовірною.
У статті зазначається, що право на забуття не може бути застосовано до публічних, посадових та службових осіб, якщо інформація пов’язана з виконанням службових обов’язків. Юристи наголошують, що чинне формулювання не дає чіткого розділення на особисту та суспільно-важливу інформацію, через що корупціонери можуть вимагати видалення інформації про себе задля відбілювання репутації.
На думку юристів, для попередження зловживань правом на забуття стаття 328 має бути ідентичною статті 8 Закону України «Про захист персональних даних».
Право на цифровий образ та приватність
Стаття 345 визначає поняття цифрового образу. Він складається з облікових записів, акаунтів, персональних сторінок, цифрових профілів, а також електронних підписів, печаток, тощо. Водночас ця стаття надає юридичним особам право на вільний доступ до свого цифрового образу, а також його обмеження.
Доповнює це положення стаття 353, яка визначає право на цифрову приватність. В межах цієї статті юридичні особи мають право захищати свій цифровий простір та інтернет-активність від неправомірного доступу. Юристи наголошують, що небезпека полягає у такому праві саме для юридичних осіб. Ці статті можуть сприяти обмеженню збору інформації про ведення бізнесу, зокрема про податкові борги, судові рішення, санкції або зв’язки компаній. Для запобігання неправомірному використанню цих статей юристи пропонують прибрати обов’язкову згоду юридичних осіб на обробку їхніх даних. Виключення становлять цифрові підписи і печатки.
Подібні права, але для фізичних осіб надають статті 321, 332 та 336. Оскільки зараз проєкт закону визначає цифровий образ як будь-які форми представлення людей в цифровому середовищі, а також їхні цифрові профілі, це може створити перешкоду для OSINT-аналітики. Якщо інформацію про фізичних осіб можна буде збирати лише за згодою, стане неможливим формування аналітичних досьє, які використовують саме відкриті дані про фізичних осіб.
В YouControl зауважують, що для вільного доступу до публічної інформації достатньо обмежити цифровий образ інформацією, яку фізична особа створила самостійно. У таких умовах відкриті реєстри з інформацією про фізичних осіб не потраплятимуть під статті Цивільного кодексу та гарантуватимуть доступ до публічної інформації.
Право на цифровий спокій
Стаття 337 надає фізичним особам право на цифровий спокій. У трудовому праві вона має працювати як право на звільнення від робочого процесу поза робочим часом. Проте у межах загального цивільного права ця норма може працювати як можливість для позовів проти участі громадськості.
На думку юристів, публікації розслідувань або інформації про фізичну особу можна буде розцінювати як причину порушення інформаційного спокою через суспільну увагу. Саме це дає можливість фігурантам розслідувань обмежувати журналістів у поширенні інформації.
З повною аналітикою від YouControl можна ознайомитись за посиланням.
Читайте також:
- Новий Цивільний кодекс: модернізація чи повернення в минуле? Розбір законопроєкту №15150
- Верховна Рада у першому читанні ухвалила проєкт нового Цивільного кодексу
- У Харкові проведуть акцію протесту проти законопроєкту №15150
Яких ще сфер може стосуватися законопроєкт?
Перебіг позовної давності
Громадська ініціатива «Голка» наголошує на ще одному важливому боці оновленого Цивільного кодексу. Йдеться про зміни у практиці перебігу позовної давності. У чинному законодавстві перебіг позовної давності (час, протягом якого можна звернутися до суду для захисту своїх прав) складає три роки і починається з моменту, коли суб’єкт дізнається про порушення. Згідно пункту 9 статті 278 перебіг позовної давності щодо нерухомого майна розпочинається з моменту внесення даних про це майно у відповідний реєстр.
Загроза полягає в тому, що держава не може реагувати на всі зміни в реєстрі настільки оперативно. Якщо земельну ділянку (нерухоме майно) передадуть з державної чи комунальної власності у приватну, позивачі матимуть лише три роки на захист своїх прав, хоча зараз подібні справи можуть розглядатися набагато довше. Через це потенційні зміни в реєстрах можуть не тільки залишатись безкарними, але й набувати юридичної сили згодом.

Протиставність та відчуження майна
Схожі маніпуляції з реєстрами можна помітити і у концепції протиставності (можливості власника заявити про свої права на майно). Статті 1918 та 1919 роблять реєстри джерелом права на власність. Простими словами, якщо нерухоме майно своєчасно не внесуть в реєстр, а потім незаконно продадуть, покупець, який діяв добросовісно може внести дані про власність до реєстру та стати законним власником. Занепокоєння щодо передачі таким чином державних земель у приватну власність висловлюють і у Greenpeace.
«Ключовим побоюванням є те, що новий кодекс фактично узаконює крадіжку цінних державних земель. Оскільки багато лісів, водойм, земель природно-заповідного фонду або пам’яток археології досі не мають чітких меж у кадастрі, привласнити їх у недобросовісний спосіб буде легше. Ідеться про ситуації, коли території державної чи комунальної власності опиняються у приватних руках внаслідок порушення закону. А якщо цінну земельну ділянку встигнуть внести до державних реєстрів, повернути її громаді через суд стане майже нереально», — наголошують в організації.
З повним переліком статей законопроєкту №15150 можна ознайомитись за посиланням.
Текст і обкладинки — Олексій Содома
Текст створено ГО «Люк — медійна група» за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України — рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст публікації є відповідальністю ГО «Люк — медійна група» та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР Єднання.