Оксана Забужко склала власний топ 10 українських романів. Пояснюємо, до чого тут Харків

Що відбулося?

Підбиваючи підсумки київського «Книжкового арсеналу», українська письменниця та публіцистка Оксана Забужко опублікувала перелік десяти найкращих, на її думку, українських романів, написаних за два минулих століття:

«Позаяк мене таки переконали оприлюднити мою версію “Топ-10 українських романів ХІХ-ХХ ст.”, вміщую нижче свій обіцяний список, — написала авторка на своїй Facebook-сторінці.

Мій список ні на що не претендує, складений був суто “для себе” з романів, які я люблю і перечитувала. Якщо мій список когось змусить сходити в бібліотеку або й відкрити нового для себе класика, — значить, таки варто було його оприлюднити!»

Топ 10 українських романів від Оксани Забужко:

1. Василь Мова «Старе гніздо й молоді птахи»;
2. Панас Мирний «Повія»;
3. Іван Франко «Перехресні стежки»;
4. Валер’ян Підмогильний «Місто»;
5. Майк Йогансен «Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швайцарію»;
6. Юрій Яновський «Майстер корабля»;
7. Зінаїда Тулуб «Людолови»;
8. В. Домонтович «Без ґрунту»;
9. Ірина Вільде «Сестри Річинські»;
10. Емма Андрієвська «Роман про добру людину».

Читайте також:

• У Харкові затопило Холодногірську бібліотеку. У соцмережах закликають приносити до неї книжки
• Оголосили найкращі книжки 2023 року. Серед переможців є і харківські видавництва

Хто з названих Забужко авторів стосується Харкова?

П’ять із десяти згаданих пані Забужко авторів та авторок так чи інакше пов’язані з Харковом — вони жили, вчилися, працювали та писали у нашому місті.

Попри те, що Василь Мова народився і помер на території нинішньої РФ (Кранодарський край), свої твори він писав здебільшого українською, під псевдонімом Василь Лиманський. Цьому певною мірою сприяло навчання у Харківському університеті, після якого він три роки працював вчителем. Козацька тема, зокрема доля кубанців, стала провідною у творчості Мови.

У 1928 році Валер’ян Підмогильний написав першій в історії української літератури урбаністичний роман із промовистою назвою «Місто». У 1932 році письменник переїхав до Харкова, де оселився у будинку «Слово» разом з іншими українськими літераторами. Втім, вже за два роки його спіткала доля решти представників «Розстріляного відродження»: арешт, допити, катування та розстріл.

До цієї ж генерації письменників належить й інший видатний харківець Майк Йогансен. Майбутній поет, романіст та сценарист народився у німецькій сім’ї ще зросійщеного тоді Харкова, проте свідомо обрав бути українцем. На питання, чому він став писати українською мовою, Йогансен відповідав: «Бо я не живу в Ірляндії, не живу в Тамбові». Як і сотні інших українських митців, його репресували у 1930-ті роки.

Попри те, що Юрій Яновський теж входив до кола нового українського письменства 20-30-х років, він став одним з небагатьох мешканців «Слова», якому вдалося пережити репресії. Саме у Харкові вийшов його перший роман «Майстер корабля», що описує досвід роботи автора на Одеській кіностудії, його співпрацю з Олександром Довженком та Василем Кричевським. Примітно, що саме Кричевський згодом працював над оформленням книжки.

Разом із Підмогильним жанр українського інтелектуального роману розвивав і Віктор Петров, більш відомий під псевдонімом В. Домонтович. Це одна з найбільш загадкових та суперечливих постатей модерної української літератури. Ймовірно, з 1930-х років він співпрацював з радянською розвідкою, продовжуючи літературну та наукову діяльність. У 1941-43 роках він перебував в окупованому німцями Харкові, потім емігрував до Мюнхена, звідки таємничо зник. Згодом він знову виник у СРСР, де продовжив працювати, наче й не було.

Текст та обкладинка — Антон Алохінссон