Серед кураторів та учасників — харків’яни. Що відомо про український павільйон на Венеційській бієнале 2024

Який проєкт представить Україна?

«Плетіння сіток» — це групова виставка під кураторством Вікторії Бавикіної та Максима Горьбацького, яка бере практику колективного плетіння маскувальної сітки як метафору спільних горизонтальних дій. 

Комісар проєкту — Міністерство культури та інформаційної політики України в особі заступника Міністра з питань європейської інтеграції Тараса Шевченка. Виставка включатиме твори Каті Бучацької, Андрія Достлєва та Лії Достлєвої, Даніїла Ревковського та Андрія Рачинського, Олександра Бурлаки, а також спільнот, з якими митці працювали разом над створенням робіт.

«Ми думали про ключову метафору, яка б відображала Україну сьогодні, — зазначають куратори проєкту у пресрелізі. — Українці об’єднуються: виходять на майдани, йдуть добровольцями в армію, збираються разом, аби плести камуфляжні сітки. Плетіння сіток — це процес який передбачає щось більше, ніж плетіння сітки для допомоги армії. Це визнання спільної дії як такої, що допомагає один одному і країні. Це не рішення, що йде зверху».

Тема цьогорічної Венеційської бієнале — Stranieri Ovunque («Іноземці Скрізь»). Вона торкається універсальних питань інакшості та співіснування різноманітностей. Суголосно з загальною темою виставки, проєкт українського павільйону торкнеться теми інакшості через персональні досвіди війни, еміграції та асиміляції в нових суспільствах та трансформації мови під тиском насилля.

Читайте також:

• Виставка пам’яті Максима Кривцова відкриється у Харкові
• Нова релігія. В АРТпідвалі відкриється виставка про вплив соцмереж на життя в селі

Яку роботу презентують харківські митці?

Під час бієнале Даніїл Ревковський та Андрій Рачинський презентують фільм «Цивільні. Вторгнення», що розповість про перші дні повномасштабної війни очима очевидців. Звертаючись до відкритих джерел та персональних YouTube-каналів, художники змонтували кіно зі знайдених відео. 

«Ми знайшли та переглянули декілька тисяч відео, знятих цивільним населенням під час повномасшабного вторгнення армії РФ в Україну, — сказав Даніїл в коментарі «Люк». — Журналісти, цивільні та військові після 24 лютого почали знімати і викладати в інтернет багато відеоматеріалів, і продовжують це робити. Щось з цього стає вірусним, і отримує безліч переглядів завдяки соціальним мережам, але багато відеоматеріалів залишаються невідомими або з дуже невеликою кількістю переглядів».

Андрій зазначив, що однією з тем, яким вони приділили увагу — доля тіл загиблих цивільних, що з ними відбувається після їх смерті у зоні активних бойових дій, скільки вони можуть залишатись непохованими, як транспортуються, як робляться поховання, куди та за яких умов. 

Художники зазначають, що цей фільм важливо показати на бієнале, щоб дослідити та показати докази очевидців військових злочинів Росії. 

«Відео, зібрані нами у фільмі показують трагічний колективний досвід Українців, про який важливо говорити і транслювати в Україні та за її межами. Цей фільм — відеосвідчення подій, з якими цивільне населення України стикається щодня через дії збройної агресії Росії», — сказав Андрій.

Текст і обкладинка — Антон Малиновський