Людина, яка проєктувала Харків. Історія архітектора Олексія Бекетова

Харків’янин, який повернувся будувати рідне місто

Олексій Бекетов народився у Харкові 3 березня 1862 року в родині науковця Миколи Бекетова, професора Харківського університету. Ще підлітком він навчався малювання у приватній художній школі Марії Раєвської-Іванової, а згодом поїхав до Петербурга вивчати архітектуру.

У 1888 році Бекетов закінчив Академію мистецтв і повернувся до Харкова. Це був вдалий момент для молодого архітектора: місто стрімко розвивалося, разом із промисловістю й торгівлею зростала потреба в банках, навчальних закладах, громадських установах і новому житлі.

Однією з перших великих робіт Бекетова стало Харківське комерційне училище, зведене у 1889–1891 роках. Згодом за його проєктами з’явилися будівлі банків, бібліотеки, навчальних і медичних установ та приватні особняки. 

Загалом у Харкові Бекетов спроєктував понад 40 громадських і житлових споруд.

У 1894-му, коли Бекетову було 32 роки, він отримав звання академіка архітектури. Його академічною роботою став масштабний проєкт публічної бібліотеки на півтора мільйона томів із галереєю видатних людей і нумізматичним музеєм. 

Так Бекетов опинився в Харкові саме тоді, коли місто активно перебудовувалося. І протягом наступних десятиліть він став одним із тих, хто визначав, який вигляд матиме його центр.

Харків Бекетова: будинки та історії за ними

Сьогодні споруди Бекетова розкидані по всьому центру Харкова. Частина з них давно змінила своє призначення: у колишніх особняках працюють музей і Будинок вчених, у банківських будівлях — інші установи. Але саме завдяки цим проєктам можна побачити, наскільки різним був Бекетов як архітектор.

Бібліотека, для якої бракувало місця

Наприкінці XIX століття Харківська громадська бібліотека вже мала проблему, знайому багатьом сучасним культурним установам: їй не вистачало простору. Після відкриття бібліотека кілька разів змінювала приміщення, а книжковий фонд постійно зростав. Зрештою, для неї вирішили звести окремий будинок.

Проєкт доручили Бекетову. Урочисте закладання будівлі відбулося у травні 1899 року, а завершили її у 1901-му. Архітектору довелося працювати з невеликою і затіненою ділянкою зі складним рельєфом. Водночас будинок мав бути не просто книгосховищем: велику читальну залу планували використовувати також для лекцій і концертів.

Це була не випадкова для архітектора задача. Ще 1894 року саме за проєкт публічної бібліотеки на півтора мільйона томів із галереєю видатних людей та нумізматичним музеєм Бекетов отримав звання академіка архітектури. 

Будівля на теперішньому провулку Короленка, 18 і сьогодні залишається головним корпусом Харківської державної наукової бібліотеки імені Короленка.

Банки для міста, яке багатіло

Зовсім інший Харків Бекетова можна побачити на площі Конституції. Наприкінці XIX століття тут з’явилися його банківські будівлі, серед яких — Земельний банк, зведений у 1896–1898 роках. 

Замовлення мало для архітектора й особистий вимір. Засновником Харківського земельного банку був підприємець і банкір Олексій Алчевський, а Бекетов був одружений із його донькою Ганною.

Будівля мала демонструвати статус установи не лише масштабом. Її фасад Бекетов наситив колонами, пілястрами, скульптурними деталями, медальйонами та барельєфами. Водночас споруда була цілком сучасною для свого часу: у ній облаштували водогін і парове опалення. 

Частина створених Бекетовим інтер’єрів збереглася. 

Вулиця однієї родини

Особливо багато споруд Бекетова зосередилося навколо нинішньої вулиці Жон Мироносиць. Тут архітектура переплелася з історією його власної родини.

У 1889 році Бекетов одружився з Ганною Алчевською. За кілька років він спроєктував особняк для її батьків — Олексія та Христини Алчевських. Будинок 1893 року був задуманий як ренесансна вілла з терасами й садом. Неподалік у 1896 році з’явилася будівля жіночої недільної школи Христини Алчевської, проєкт якої Бекетов виконав безкоштовно. 

Поруч архітектор звів і будинок для власної сім’ї. Особняк Бекетових, завершений наприкінці 1890-х, нині займає Харківський Будинок вчених.

Ще одна його робота неподалік — особняк підприємця Ігнатіщева, зведений у 1912–1914 роках, у якому сьогодні працює Харківський художній музей.

Так, на невеликій ділянці міста виник цілий ансамбль, пов’язаний із Бекетовим та Алчевськими. Тут поруч опинилися приватні будинки, освітній простір і споруди, які згодом отримали зовсім інші функції.

Будинок для харківських лікарів

На початку XX століття архітектура Бекетова змінилася. Один із найпомітніших прикладів цього періоду — будинок Харківського медичного товариства, споруджений у 1911–1913 роках у стилі неокласицизму. Сьогодні тут працює Інститут мікробіології та імунології імені Мечникова.

Перед Бекетовим стояло складніше завдання, ніж просто створити представницький фасад. В одному комплексі потрібно було розмістити зал для приблизно 600 людей, наукову бібліотеку, редакцію медичного журналу, навчальні приміщення, музей бактеріології, лабораторії, кабінети та окремий анатомічний театр. Архітектор мав поєднати різні за функціями простори так, щоб вони працювали як єдиний комплекс.

Не лише будував, а й навчав

Паралельно з проєктуванням Бекетов майже все професійне життя викладав. У 1889 році він почав працювати в Харківському технологічному інституті, а згодом викладав в інших міських навчальних закладах. Серед його учнів були архітектори Василь Кричевський, Олексій Душкін, Олександр Тацій та Олександр Касьянов.

Бекетов також займався живописом, особливо аквареллю та пейзажами. Сам себе він називав «архітектором-художником». Його малюнки нині зберігаються, зокрема, у Харківському художньому музеї та музеї Бекетова в Алушті. 

Бекетов помер 23 листопада 1941 року в окупованому нацистами Харкові. Йому було 79 років.

---

Читайте також:

• Вулиця Дарвіна. Еволюція епох і фасадів
• 50 відтінків сірого фасаду. «Люк» розвінчує стереотипи про харківську архітектуру
• Як Василь Кричевський створював у місті готику та модерн. «Харків, де твоє обличчя?»

---

Харків Бекетова під російськими обстрілами

Будівлі Бекетова пережили революції, зміну влади, Другу світову війну та перебудови Харкова у XX столітті. Але після початку повномасштабного російського вторгнення частина цієї спадщини опинилася під загрозою знову.

Уже в перші місяці повномасштабної війни російські обстріли пошкодили близько десяти будівель, спроєктованих Бекетовим. У багатьох вибило вікна, однак для історичних споруд навіть такі пошкодження означають втрату автентичних деталей: старого скла, рам, фурнітури та елементів оздоблення.

Однією з постраждалих будівель став власний особняк родини Бекетових, де нині розташований Харківський Будинок учених. Після російських ударів навесні 2022 року тут були пошкоджені дах і вітраж, з’явилися тріщини, вибило близько двадцяти вікон. Від ударної хвилі постраждав і вітраж «Муза архітектури». До цього його вже доводилося відновлювати після Другої світової війни.

У червні 2026 року будинок постраждав знову. Після російського удару 14 червня вибуховою хвилею пошкодило вхідні двері, вікна та гараж.

Постраждала й бібліотека імені Короленка. Через вибухові хвилі пошкоджень зазнав увесь бібліотечний комплекс, а найбільше — головний корпус 1901 року. Там пошкоджені фасади та внутрішні двері, вибиті вікна, зруйновані унікальні вітражі та пошкоджений світловий ліхтар в атриумі. 

Значних руйнувань зазнала й будівля Судових установлень на майдані Героїв Небесної Сотні — нині тут розташований Харківський апеляційний суд. Її звели у 1899–1902 роках за проєктом Бекетова за участю архітекторів Юлія Цауне та Віктора Хрустальова. У ніч із 6 на 7 березня 2022 року будівля серйозно постраждала внаслідок російського авіаудару.

Руйнувань зазнала й садиба на Благовіщенській, 17, спроєктована Бекетовим наприкінці XIX століття. 13 березня 2022 року в неї влучив російський снаряд, після чого виникла пожежа. Вогонь майже повністю знищив дах та пошкодив перекриття. Згодом будівлю почали консервувати: встановили тимчасовий дах, закрили вікна та укріпили конструкції. 

Історія Бекетова не закінчується ані його смертю у 1941 році, ані останнім зведеним за його проєктом будинком. Вона продовжується у місті, яке він допомагав створювати і яке сьогодні змушене захищати та відновлювати власну архітектурну спадщину.

Тому тепер перед Харковом стоїть не менш відповідальше завдання — зберегти те, що вціліло.

Текст — Юлія Захаревич, редактура — Олександра Пономаренко, фотографії — з відкритих джерел, візуальна складова і дизайн — Ганна Кучеренко

---

«Люк» — це незалежне онлайн-медіа про Харків, яке висвітлює міські процеси та проблеми, стимулює до змін у місті та суспільстві, збирає на одному майданчику ком’юніті змінотворців та активних людей.

Ви можете робити свій щомісячний внесок у розвиток харківського медіа або зробити разовий донат на будь-яку суму. Дякуємо ❤️