«Війна проникла в усі сфери життя і в тату також». Історії харківських тату-майстрів
Люди
У Харкові є когорта популярних тату-майстрів, є частинка нішевих, почерк яких дуже легко впізнати, є початківці, які лише торують свій професійний шлях. Так і формується локальна тату-культура.
«Люк» поспілкувався з харківськими тату-майстрами та майстринями і розповідає про їхній досвід у цій сфері.
Текст створено ГО «Люк — медійна група» за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України — рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст публікації є відповідальністю ГО «Люк — медійна група» та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР Єднання.
Сергій Волошин (Serg_Voo): «Я прийшов у тату через оголошення в метро, яке побачила моя мама»
Я малював із дитинства і завжди любив переносити свої малюнки не лише на папір, а й на різні поверхні. Тому коли у 2010 році моя мама побачила в метро оголошення про тату-курси, вона одразу запропонувала мені їх пройти.
Перший контакт із тату був дуже яскравим. Як тільки-но я прийшов на курси, мені довірили зафарбувати невелику ділянку на кисті у клієнта. Це було дуже страшно; я не до кінця розумів, як поводиться голка. Далі все пішло простіше й цікавіше. В той період на світ з’явилося багато ієрогліфів і написів.
Майстерність приходить із часом і дуже повільно. Можу точно сказати, що від першого сеансу до моменту, коли я впевнено зміг називати себе майстром, пройшло більше семи років.
Я завжди кайфував від малювання в монохромі. Це коли працюєш тільки в одному кольорі і створюєш зображення лише за допомогою гри світла й тіні. Коли форма і будова важливіші за кольоровість і яскравість. Тому і в татуюванні я майже одразу обрав собі чорний колір і створював ескізи відповідно до своїх навичок, повільно наближаючись до традиційного стилю.
Паралельно з олдскулом мені цікаво робити татуювання в японському стилі, працювати з гравюрою і деякими сюжетами в стилі fine line.
Я вважаю, що запорука якісного татуювання — ескіз, який майстер робить власними руками, вимальовуючи його з нуля.
Я пишаюся всіма своїми роботами і клієнтами. Але якщо говорити не лише про татуювання, а й про мою роботу як художника загалом, то є декілька ілюстрацій, про які я можу так сказати. Це логотипи для харківських військових і спортивних організацій, деякі постери, створені як самостійні роботи для інтер’єру, а також власний проєкт герба Харкова.
Тату-тусовка дуже цікава, і багато хто з майстрів виходить за межі самого татуювання. Люди розробляють дизайни для багатьох речей: це і одяг, і предмети інтер’єру, і посуд, і меблі, і дизайни приміщень тощо.
Війна проникла в усі сфери життя і в татуювання також. В ескізах з’явилися дрони, лицарі, сцени битв, військова техніка та інші образи, які так чи інакше стали частиною нашої реальності. Тату про життя знову взяло гору.
Якщо описати мій стиль трьома словами, думаю, це контрастність, довговічність і радикальність. А саме татуювання для мене — це і спосіб назавжди закарбувати в пам’яті моменти життя і водночас прикраса, яка стає невід’ємною частиною людини.
Макс Балі: «Тату — це ремесло дизайну тіла»
Мене зацікавила тема татуювання білими або світлими кольоровими пігментами поверх чорного кольору або сірого грейвошу. На це зараз є попит, і це дає можливість зовсім по-іншому підходити як до перекриттів, так і до створення свіжих робіт.
На мене як на художника впливає багато речей. Це може бути все: від періоду Едо в Японії, витворів відомих світових митців до творчості моїх колег. Фотографія теж нещодавно відкрилася для мене по-новому і спонукала до вивчення деяких окремих аспектів.
І, звісно, життя навколо: люди, яких я зустрічаю, клієнти, які приносять цікаві історії та ідеї, події. Треба вміти помічати такі моменти, і я, здається, тільки вчуся цьому.
Якщо якесь татуювання зупиняє мій погляд, я намагаюся проаналізувати, що саме мені подобається в цій роботі. Часто це не про сам об’єкт або елемент картинки, а про те, як він зроблений або чому обрали саме таке рішення. А іноді з’ясовується, що справа взагалі в самому фото.
З колегами я спілкуюся, але здебільшого, звісно ж, із тими, з ким працюємо разом. Або з тими, хто приїздить до нас у студію на гест-спот попрацювати.
Те тату-ком’юніті Харкова, на якому я зростав як майстер, уже не існує. Майстри, які довгі роки працювали в Харкові, зараз або за кордоном, або в іншому місті, і, на мою думку, точно не буде як раніше.
Навіть Kharkiv Tattoo Fest проводиться в Дніпрі. І хоч як це не сумно, але це виправдана міра безпеки. Водночас дуже багато нових облич у тату-сфері, з’являються нові студії. Сподіваюся, що у Харкова і його тату-ком’юніті буде світле майбутнє.
Якщо описувати мій стиль трьома словами — це масштаб, традиція, довговічність. Іноді це ще автентичність, динаміка, контраст.
Татуювання — це один із найстаріших проявів мистецтва. Це прикраса, дорогий аксесуар на все життя, який завжди з тобою і може відображати твій внутрішній стан, характер, стиль або якийсь важливий життєвий етап.
А якщо говорити про тату як про сферу, то це вже спосіб життя і спосіб мислення. Це ремесло дизайну тіла, в якому просто немає меж для розвитку та професійного зростання.
Діма Смех: «Перше тату я набив сестрі. Потім почалося»
Десь у 14 років я почав малювати, а в 15 подумав, що треба це якось монетизувати. Робити портрети на замовлення мені було нецікаво, а татуювання здавалися чимось крутим. Так я і прийшов у тату.
Перше татуювання я набив для своєї сестри, коли мені було 15 років. Це був напис «twenty». Було так страшно, що коли я вийшов зі студії, то наче забув усе, що тоді відбувалося.
Зараз я працюю в стилі нео-японія. Це щось із традиційними японськими малюнками, але з новим поглядом на них.
Є стилі, в яких я просто не хочу працювати, а є ті, в яких не вмію. Наприклад, трайбл, неотрайбл, чорно-білий реалізм, полінезія. Тому зазвичай просто не беру такі роботи.
Найбільше я люблю робити жаб, портрети, маски оні/хані та коропів коі. З незвичних робіт були різні. Колись я робив свій підпис на чолі. А ще був Моряк Папай на соску.
Нещодавно мене зачепили листки клену. Я побачив їх на стрілці, сфотографував, трохи переробив і додав до проєкту. Свою «надивленість» я прокачую досить просто: дивлюся стрічку Instagram і зберігаю найцікавіше. Або спілкуюся з іншими майстрами — вони часто діляться цікавими фішками.
Думаю, в кожної студії є своє локальне ком’юніті. За межами студій я найбільше перетинаюся з майстрами на тату-фестивалях. У Харкові багато крутих майстрів, але саме в тих стилях, які подобаються мені, на жаль, нікого не можу особливо відзначити.
Якщо описувати мій стиль трьома словами, то це, напевно, для тих, хто шарить. А татуювання для мене — це спосіб життя, найкраща робота, творчість.
Анастасія salmon.tatts: «Після травми я почала думати, що взагалі вмію робити в цьому житті»
У моєму житті був період, коли я не знала, чим хочу займатися. За освітою я хореограф, проте після травми не змогла працювати за професією. Тоді я почала думати, що взагалі добре вмію робити в цьому житті. Виявилося, що ще малювати.
Я спробувала себе в графічному дизайні, продавала картини. А потім випадково побачила в TikTok відео одного майстра і зрозуміла, що хочу потрапити на навчання саме до нього.
Найбільше я люблю працювати в графіці. Мені також подобається мікрореалізм, а ще дуже рідко я працюю в кольорі — здебільшого це винятки. Мені дуже близькі ніжні сюжети: ботаніка, тварини, різні природні мотиви. Але найбільше зараз мене цікавить саме розвиток у графіці.
Я впевнена, що смаки й професійні інтереси можуть змінюватися. Але на цей момент мене зовсім не приваблюють щільні кольорові татуювання, реалізм чи Японія. Також я не відчуваю задоволення від blackwork і великих щільних чорних заливок. Мені набагато цікавіше працювати тонкими голками, створювати тіні, тонкі контури й деталізацію.
Технічно одним із найскладніших був проєкт на спині — гравюра зі скелетом і черепами. Він досі в процесі. Найскладніше було саме витримати таку кількість довгих сеансів і мені, і клієнту. До кінця третього сеансу поспіль в нього вже буквально все тремтіло.
Щодо емоційної складності, то найважче для мене — татуювання в пам’ять про загиблих домашніх тварин, друзів чи близьких. Такі роботи завжди емоційно дуже непрості.
Водночас я відчуваю, що певною мірою допомагаю людині прожити цю втрату й залишити щось важливе поруч із собою. Я це добре розумію, тому що в мене самої є пам’ятне татуювання мого улюбленця.
Ася Муравйова: «Там, у спогадах про дитинство, лежить те, що гріє — а звідти вже з’являється душа в ескізах»
На мене як на художницю найбільше впливають кіно та анімація. Особливо люблю Веса Андерсона, Квентіна Тарантіно, Тіма Бертона та Генрі Селіка.
Я стежу за понад 20 тату-художниками з усього світу. Особливо люблю роботи Катерини Меринової та Іллі Кажана з України. Якщо говорити про світову сцену, то це Пабло Фріаса зі США та Дані Джинзбург з Ізраїлю.
Останнім часом мене зачепив золотий лист, на який я дивилася крізь сонце. Мені захотілося повторити це у вигляді ескізу. Взагалі я люблю гратися зі світлом. Його складно передати на шкірі, але це неймовірно цікаво.
Свою «надивленість» в ідеях я черпаю з уваги до природи, предметів навколо та регулярно шукаю щось для натхнення у спогадах про дитинство. Це дуже надихає. Там лежить те, що гріє, а звідти вже з’являється душа в ескізах. Звідси й така любов до старих мультфільмів, фільмів, колекцій з відсилками на об’єкти та предмети дитинства.
Думаю, у Харкові є власне тату-ком’юніті. Просто я, здається, до нього не належу. Я довго перебувала в тіні, розвивалася у своєму темпі й була непоміченою.
Тату для мене — справа життя, як мінімум.
Текст створено ГО «Люк — медійна група» за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України — рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст публікації є відповідальністю ГО «Люк — медійна група» та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР Єднання.
Текст — Лєра Степаненко, редактура — Олександра Пономаренко, фотографії — з відкритих джерел / надані героями матеріалу, візуальна складова і дизайн — Ганна Кучеренко
Новини
Новини
Новини
Новини
Новини 
