Не радянське свято і не день «краси і весни». В чому сенс 8 березня?

З чого все почалось?

Міжнародний день боротьби за права жінок має окремі історії у країнах з радянським впливом та в інших державах.

Перші згадки пов’язані саме з протестами, з маніфестацію текстильниць у США (1908). А 1911 року у демонстраціях та страйках вже брали участь понад мільйон людей в Австрії, Данії, Німеччині та Швейцарії.

У 1913 році протестували і в Російській імперії. Масовий страйк у Петрограді 23 лютого 1917 — або 8 березня за Григоріанським календарем (за «новим стилем») — зрештою послужив початком Лютневої революції і сприяв падінню монархії.

Як наслідок, в Росії, вже не імперії, жінки отримали виборче право на рік раніше, ніж у Великій Британії, і на три роки раніше, ніж у Сполучених Штатах. Але через те, що діяльність радянських жінок регулювала партія та держава, а не вони самі, жінки отримали подвійне навантаження: здобувши права, не позбулися і обов’язків.

Що не влаштовувало жінок? Чому вони протестували?

На початку ХХ століття жінки працювали на фабриках, здебільшого на шкідливих виробництвах, і отримували значно менше, ніж чоловіки, а після виснажливої робочої зміни мали ще й займатися сім’єю та дітьми.

Жодних відпусток після народження дитини не існувало, їхні права ніяк не захищалися і ба більше — жінки навіть не мали права голосувати.

Показовою була трагедія 1911 року. На нью-йоркській швейній фабриці Triangle Shirtwaist сталась пожежа, внаслідок якої загинуло 123 жінки та 23 чоловіки. Вони просто не могли вибратися з охопленої вогнем будівлі, бо двері під час робочої зміни замикалися. І це далеко не єдиний випадок.

До чого тут Клара Цеткін?

Ідеологинею протестних рухів за права жінок була Клара Цеткін, діячка комуністичного руху. Жінка протистояла політиці Йосипа Сталіна, виступала проти фашизму і нацизму Адольфа Гітлера.

Свій внесок у Міжнародний день боротьби за права жінок Клара Цеткін зробила у серпні 1910 року на Міжнародній жіночій конференції. Вона та інші учасниці з делегації Німеччини запропонували ідею свята. Цеткін спиралась на ідеї членкинь Соціалістичної партії Америки, які вимагали виборчого права та скасування дитячої праці ще з 1909 року.

У червні 1921 року на Другій Міжнародній конференції визначились із датою Міжнародного дня боротьби за права жінок — 8 березня, бо саме цього дня у 1917-му році петроградські робітниці влаштували страйк.

Як СРСР спаплюжив ідею 8 березня?

У Радянському Союзі створили власну міфологію дня боротьби за права жінок.

Свято відзначали з 1921 року, коли навіть Новий рік був заборонений як буржуазний пережиток. 8 березня сприймалось як день «будівника соціалізму жіночої статі», а звали його Міжнародним днем робітниць. Поширення жіночої праці, досягнення стахановок, жінки-воїни — ось про що йшлося перші пів-століття XX віку.

Вихідним 8 березня стало у 1965-му. На той час закликати жінок боротися за щось було заборонено. Будь-які згадки про нерівність або проблеми вважалися антирадянськими. 

Нова ідеологія прославляла жінок, які мали надалі працювати, тепер і як мам, господинь, натхненниць для чоловіків. Саме у цій якості їм дарували квіти та подарунки. Колег відтепер вітали не як рівних, а як «прикрасу колективу», «наших дівчаток», «сестричок та коханих». Так 8 березня стало уособленням стереотипів стосовно жінок.

Не дивно, що офіційна установа свята 8 березня ООН як Міжнародний жіночий день у 1975 році пройшла непоміченою. Бо про жодну ліквідацію дискримінації в СРСР не йшлося.

«Йдеться про фундаментальні речі – від прав на власність, працю та освіту до прав на вільний вибір життєвої траєкторії, сексуальних уподобань чи участі у виборчому процесі. — пишуть в Українському інституті національної пам’яті.

Вихолощення суті 8 березня в СРСР – цілком закономірне, адже в тоталітарній країні не йшлося про реальну і послідовну боротьбу за права людини».

Чи відзначають 8 березня в світі зараз?

Традиції масштабного святкування 8 Березня прижилися переважно у країнах так званого «соціалістичного табору», на які мав вплив СРСР або Китай.

Вихідним цей день залишається у більшості пострадянських країн, окрім Латвії, Литви та Естонії. Також цей день неробочий, або скорочений у Берліні, як на батьківщині свята. У Китаї цей день робочий, але скорочений для жінок, і то не скрізь. 

У Західній Європі це не свято, а дата для політиків, науковців та благодійників така само, як Міжнародний день боротьби за ліквідацію насилля стосовно жінок (25 листопада). Або як 19 листопада — День чоловіків.

В Америці, де свято було засновано, поступово відмовилися від нього, оскільки є День матері та День святого Валентина. З 1981 році Конгрес США призначив тиждень навколо 8 березня Тижнем історії жінок. Через шість років подію розширили, оголосивши увесь березень Місячником жіночої історії. Протягом місяця державні установи, школи, бібліотеки та інші організації зосереджують свої суспільні програми на жінок і їхні досягнення.

В Україні нещодавно провели голосування через офіційний додаток «Дія» з приводу статусу 8 березня. Переважна більшість українців (понад 1,3 мільйона людей) захотіли залишити цей день вихідним.

То що у підсумку? Святкуємо? Вітаємо жінок? Забуваємо про цей день?

Сама ідея дня боротьби за права жінок важлива. Цей день потрібно не святкувати, а відзначати — нагадувати про відстоювання рівності чоловічих і жіночих прав, вихідний використати для проведення маршів, мітингів та просвітницьких заходів.

8 березня не з’явилось саме в СРСР. Скориставшись нагодою, радянська влада адаптувала цю дату під свою повістку та використала для просування важливих комуністичних ідеологем. 

Тому класичні привітання «прекрасної половини людства» і побажання «залишатись красивими, плекати жіночність, мати діточок як на небі зірочок» не доречні. Вони тільки підкреслюють гендерні стереотипи.

Не варто позбавлятись 8 березня, не треба забувати про цей день. Але важливо викоренити радянські сенси.

Олександра Пономаренко, обкладинка та ілюстрації — Катерина Дрозд

---

Читайте також:

• Фемінізм без купюр. За що насправді борються жінки?
• В Україні запустили платформу для підтримки жінок, які мають власний бізнес
• Чи залишиться 8 березня вихідним? Українці зробили вибір у «Дії»

---

«Люк» — це незалежне медіа про Харків і культуру. Ви можете робити свій щомісячний внесок у створення нашого медіа або підтримати нас будь-якою зручною для вас сумою.