Як розповідати про русифікацію у міському просторі? Приклад проєкту «Лінгвоцид» у Києві

В чому суть проєкту «Лінгвоцид»?

«Лінгвоцид» — інтерактивний проєкт, який складається з серії графічних табличок у центрі Києва і мобільного застосунку. 

На табличках зазначена дата певної історичної події, яка пов’язана з процесом русифікації та утиском української мови. 

«Таблички розташовані поблизу місць щоденного життя й ілюструють утиски української мови, пов’язані з ними — заборони українських шкіл, книжок, богослужінь тощо, — йдеться на сайті проєкту «Лінгвоцид».

Це допоможе поглянути на русифікацію як свідому послідовну політику впродовж століть. І так само свідомо і послідовно позбутись її».

Таблички розташовані навколо Ботанічного саду, від Золотих воріт через Ярославів вал, від Львівської площі до Майдану Незалежності, від Бесарабського ринку до Українського дому, на Подолі.

В однойменному застосунку можна колекціонувати локації, читати описи до кожної дати, шукати екскурсійні маршрути та слухати аудіосупровід.

Таблички проєкту «Лінгвоцид» у Києві. Фото — Алекс Долотцев

Інтерфейс застосунку має три мови: українську, англійську та російську.

«Наш проєкт орієнтований значною мірою на русифікованих українців. Тих, кому досі простіше сприймати інформацію російською. Нехай вони зможуть познайомитись із методами і наслідками лінгвоциду в найбільш ефективний для них спосіб, — пояснює авторка проєкту Валентина Мержиєвська. 

Для тих, хто вже говорить українською і шукає аргументи для заохочення переходу, є українська версія, вона була першою і основною. І, звісно, англомовний варіант для іноземців, яким цікаво глибше зрозуміти Україну».

Лінгвоцид у датах — які конкретно події призвели до русифікації?

У проєкті «Лінгвоцид» описані 38 дат: від 1627 року до сьогодення. Майже 400 років Росія намагається викоренити українську культуру на різних рівнях: від цензурування та привласнення до повної заборони.

Українські книжки спалювали (1627 рік), засуджували на рівні церкви і цензурували (1690-й), вилучали (1709-й), забороняли друкувати (1769-й) і перекладати українською мовою з російської (1892-й). 

З 1804 року почали русифіковуватись школи: указом імператора Олександра І вчителі та учні мусили спілкуватись тільки російською. З того ж часу українців, які починали переходити на російську, стали називати «малоросами».

З кінця XVIII століття діловодство, спілкування в вищих колах, викладання, друкування газети було зросійщеним. Українську мову штучно наближали до норм російської, і це явище згодом назвали мововбивством (лінгвоцидом). Видання Валуєвського циркуляру (1863) та додатку до нього, Емського указу (1876) повністю заборонило друк освітньої та духовної літератури українською мовою.

Короткий період розквіту української культури в 1920-30-х роках закінчився «Розстріляним Відродженням». Радянська влада масово розстрілювала або відправляла у заслання культурних діячів, серед яких були Микола Хвильовий, Микола Куліш, Євген Плужник, Лесь Курбас, Михайль Семенко, Григорій Косинка та інші. Точної кількості репресованих неможливо встановити — лік йде на десятки тисяч.

Більшовіцька влада переслідувала і репресувала не тільки українських письменників, а й музикантів — кобзарів, лірників і бандуристів, а самі інструменти оголошувала «націоналістичними» та завозила натомість балалайки і гармошки (1930 рік).

СРСР дозволяла існувати українській культурі лише у формі так званої «шароварщини». У 1973 році радянська влада заборонила «Котляревські читання», присвячені 175-річчю першого неповного видання «Енеїди» основоположника нової української літератури Івана Котляревського. Акцент у прочитанні «Енеїди» робили на «кумедних хохлах», а не на аналізі того, чому Україна віддалялась від імперії, як Еней відходив від Трої, аби збудувати власну державу.

У час незалежної України найбільш яскравим прикладом лінгвоциду був мовний закон Ківалова-Колесниченко. Він дозволяв запроваджувати російську мову в окремих регіонах України на рівні з державною. 

«Русифікація завжди допомагала Російській імперії (а далі СРСР, і нині Російській Федерації) асимілювати місцевих жителів і встановити російське домінування, — розповідають про цю дату української історії автори проєкту «Лінгвоцид» у подкасті. 

Особливо це помітно у промислових регіонах України (схід і південь), які були більш русифіковані і мали широку підтримку проросійських позицій. Тож закон Колесніченка-Ківалова безпосередньо працював на інтереси сусідньої держави в Україні».

Про те, як проходила русифікація Харкова, як послідовники імперіялізму роками намагався привласнити та підкорити собі Україну та українську культуру «Люк» розповідає у проєкті «Харків, де твоє обличчя?».

Олександра Пономаренко, фото — Олександр Долотцев, ілюстрації — Діна Чмуж, обкладинка та ілюстрація — Катерина Дрозд

---

Читайте також:

• «Харків, де твоє обличчя?» Історії людей, які перейшли на українську мову
• Де знайти українські книжки за кордоном? З’явилась мапа локацій з книжками українською мовою
• «Щоб перейти на українську, нею треба говорити». Як проєкт «БайкиХАБ» допомагає харків’янам вивчати мову
• «Тільки солов’їною». Харків’янка створила блог-платформу для поширення українських текстів