«Кожна наша перемога — перемога громадськості». Як у Харкові відновлюють автентичні двері

— Ззаду мене знаходяться перші двері, відреставровані за допомогою нашої організації та громадськості. Ви всі нас підтримували, донатили. Сподіваюся, що таким чином ми відреставруємо багато дверей у Харкові, — каже у вступному слові учасниця організації dveryki Сандра Струмскас.

Навпроти — близько 50 людей, які, попри мінливу зимову погоду, прийшли подивитися на перші відновлені двері. Ззаду — свіжо пофарбовані в червоний дерев’яні двері з дзеркальним склом і латунною фурнітурою.

— (У процесі реставрації) було дуже багато труднощів, — зізнається майстер Іван Сергієнко, який займається реставрацією понад 10 років, але вперше мав справу з історичною спадщиною.

Двері дуже важкі, їх було складно перевертати, складно фарбувати. Вони були пофарбовані старою масляною фарбою, ніякі машинки її не брали, хімія для підняття фарби також не діяла.

Будинок, в якому відреставрували перші двері, розташований у Задержпром’ї — історичному районі Харкова, побудованому переважно в стилі конструктивізм. Кожен будинок тут призначався для певного житлового кооперативу, відповідно, кожен мав своє власне ім’я та свою історію.

Будинок на Чичибабіна, 1, який отримав нові двері, збудували у 1938 році. Тоді він називався «Военвед» — тобто будинок військового відомства.

— Цей будинок можна віднести до перехідного періоду від конструктивізму до ар-деко, бо це був момент, коли відчувалося, що можна будувати не так утилітарно, а трішки з понтами, гарненько, — розповідає секретний гість презентації Максим Розенфельд.

Бекетов терпіти не міг конструктивізм, називав його «коробчастим стилем» доки в 1934 році Сталін не сказав, що треба взяти курс на освоєння класичної спадщини минулого. І хоча цей будинок проєктував інший архітектор, (Петро) Шпара, він залучив Бекетова для консультування над роботою.

Коли будинок заселявся, практично всі квартири належали до генеральських. Тому тут великі площі, високі стелі, парадні кімнати, був консьєрж — буквально охоронець під’їзду з військового відомства. І весь цей будинок такий архіпелаг — згодом ГУЛАГ — цього наркомата оборони. Тому він і виглядає в такий спосіб.

Вже після війни було відчуття, що це не генеральські помешкання, а (квартири) недобитої харківської інтелігенції, яка щільно заселила Задержпром’я. Що в цьому всьому час тягнеться — усі ці історії з «военведами», репресіями, відлигою 60-х.

Парадний вхід до будинку мешканці не використовували 60 років — двері були забиті, а за ними знаходилася підсобка.

З пропозицією про реставрацію дверей до організації звернувся мешканець будинку Павло Захаров, квартиру тут він купив рік тому.

— У Львові подібними проєктами відновлено безліч дверей, там показують цінність міста та його історичної спадщини, в Одесі — також, — наголошує Павло.

На жаль, у Харкові було прийнято іншу політику заміни (автентичних) дверей на металеві, не знаходилося ані грошей, ані бажання.

З цими дверима нам (з dveryki) хотілося довести, що дерев’яні двері можуть бути такими ж функціональними і навіть кращими, ніж металеві. Ми намагалися не лише відновити зовнішній вигляд дверей, який був понад 60 років тому, а й додати всі ті функціональні речі, які потрібні в сучасному житловому комплексі.

«У Харкові з автентичними дверима все дуже погано»

Ідея проєкту dveryki виникла близько року тому. Саме тоді Вікторія Нестеренко повернулася з Івано-Франківська — першого в Україні міста з подібною ініціативою.

«Двері — це те, що на рівні очей і те, з чим людина взаємодіє. Тому логічно почати з дверей, а потім переходити на більше», — пояснює вона. 

За освітою Вікторія історикиня. Викладає в ХНУ імені Каразіна за спеціальністю урбаністичні студії, керує центром творчості та науки для сиріт і дітей із малозабезпечених сімей, «але відчуває обов’язок перед Харковом та має щось робити для цього міста».

«Я була в Івано-Франківську, в Urban Space, від якого дуже фанатію, там побачила круті магнітики з дверима, — згадує Вікторія. 

На жаль, в мене не було часу познайомитись з (засновницею місцевого руху «Франківськ який треба берегти» Марією) Козакевич. Але потім, коли повернулась, відчула, що там є цей проєкт.

Мені стало неприємно, що в Харкові такого нема. Я згадала, що колись на урбан-форумі познайомилась з Юлію Кириченко, написала їй. Зрештою Юля накидала в чат багато класних людей».

Чат створили у квітні, незабаром команда проєкту «розвіртуалилася». Сьогодні у складі організації семеро людей. Усі, крім Вікі, — за освітою архітектори. Спочатку за основу взяли досвід інших міст.

«(В Івано-Франківську ініціатива з відновлення історичної спадщини існує) вже п’ять років. Вони мають понад 40 відреставрованих дверей, — розповідає Сандра Струмскас.

Я з Маріуполя, там також є така організація, ми були у них на презентації відновлених дверей. Ще в Одесі з 2019 року існує (така ініціатива). Є ще в маленьких містах, в Ужгороді, наприклад, але вони не працюють на медійність».

Сандра працює графічною дизайнеркою, але не впевнена, що це назавжди, «ще в пошуку себе». Крім цього, досліджує історичний район Залопань, показує «гарний та чесний Харків».

«У нас у Харкові дуже погано з (автентичними) дверима, їх дуже мало і здебільшого вони видозмінені, — стверджує Сандра.

На багатьох дверях були шибки, але через війну, наприклад, або через те, що наші жителі за безпеку та практичність, забивали отвори. Тому складно розглянути цю красу, яку можна побачити в інших містах.

Ще спрацьовує такий фактор, що, наприклад, у Маріуполі маленький історичний центр. А в Харкові історичний центр великий і двері розкидані містом. На Сумській зі 100 дверей (автентичних) буде лише 10, на Пушкінській — лише п’ять».

Dveryki створили мапу автентитних дверей, наразі на ній вже 120 об’єктів.

Увагу активістів привертають насамперед двері кінця XIX — початку ХХ століть, а також пов’язані з конструктивізмом. З пам’ятниками архітектури та будинками, що належать державним організаціям, не працюють, бо це заборонено законодавством.

«Мені здається, що період кінця XIX — початку ХХ століть — це такий розквіт Харкова, якщо брати дореволюційний час, — запевняє Віка.

Конструктивізм — це наша “фішечка”. І мені дуже сподобалось, що перші наші двері — це власне конструктивізм, який в місті майже ніхто не розуміє серед пересічних містян, якось так символічно ми почали». 

Майстрів із реставрації дверей не могли відшукати досить довго. Врешті знайшли на OLX.

«Ми почали телефонувати всім, й вже навіть з розмови було зрозуміло, з ким ми можемо зустрітися, а з ким — ні, — згадує Сандра.

Наприклад, був випадок, коли ми зателефонували, а чоловік просто почав грубити: “Навіщо ви встаєте між мешканцями та мною, майстром?”. Ми зрозуміли, що з ним точно не матимемо справу.

Насправді нам дуже подобаються наші майстри, вони розуміють, навіщо ми це робимо, їм цікаво».

18 тисяч за чотири дні та «сарафанне радіо»

У жовтні після звернення Павла Захарова, мешканця будинку на Чичибабіна, 1, майстри розпочали реставрацію перших дверей.

Гроші зібрали у складчину. 60% необхідної суми заплатила організація Alter Development, яка займається реставрацією та ревіталізацією історичних будівель. Наприклад, перетворенням закинутого прибуткового будинку Розенфельда на вулиці Бажанова, який багато років простоював у жалюгідному стані, на офісний центр.

А ще — відновленням старовинного будинку типографії Яковлєва на вулиці Конєва, який в майбутньому має стати центром культурного життя (15 січня там відбулась перша вечірка lisi4ka_party — «Люк»).

«Завдяки допомозі мецената ми одразу змогли відправити двері до майстерні, — наголошує Сандра. — Дуже класно, що фірма, яка займається реставрацією та реновацією, донатить на двері».

Інші 40% — 18 тис. грн — зібрали за рахунок донатів громадськості лише за чотири дні.

«Мешканець будинку хотів зробити ці двері до Нового року, тому ми влаштувалися під розклад майстрів, вони підлаштувалися під нас. Вийшло трохи довше, бо майстри мали паралельні замовлення», — розповідає Сандра.

Наразі в роботі організації п’ять дверей — на вулиці Дмитрівській, 20, на Сумській, 53, Гоголя, 11, Мироносицькій, 57 та Культури, 3. На останніх чотирьох адресах зараз йдуть перемовини з місцевими жителями, а на Дмитрівську вже приймають донати — планують зібрати 60 тис. грн.

«На Дмитрівській чотиристулкові різьблені двері, вони більше коштуватимуть, ніж на Чичибабіна, — пояснює Сандра.

Дуже багато ще відкривається, коли знімаєш фарбу та бачиш дерево. Воно може бути гнилим, можливо, його потрібно міняти, можливо, міняти всю стулку, — це вже в процесі з’ясовуватиметься.

Є ще одні двері, які ми хотіли би взяти на реставрацію, вони дуже гарні, там кування збереглося, стекла замальовані, на Алчевських, 18. Ми дуже хочемо знайти мешканців і поговорити з ними».

Жителів будинків, двері в яких хочуть реставрувати, dveryki шукають через «сарафанне радіо».

«(З пошуку мешканців) у нас різні методи, — пояснює Сандра. — У нас є список можливих відреставрованих дверей, ми закидаємо його (в соцмережі) та починаємо шукати мешканців. Коли жителів не знаходимо, починаємо йти “в поля”».

У випадку із дверима на Чичибабіна нас знайшли самі мешканці.

Із дверима, на які збираємо гроші на Дмитрівській, 20 спрацювала сила Facebook. Нам відповів хлопець із Києва, у нього бабуся живе в цьому будинку, він був у Харкові та запросив нас на зустріч. І ми буквально через пару днів прийшли з майстрами, уточнили ціну, зробили кошторис та почали збирати гроші».

Деякі мешканці будинків з дверима для потенційної реставрації чекали на перші відновлені двері, щоб переконатися, що активістам можна довіряти. В організації сподіваються, що після першого успішного кейсу довіра до них зросте.

«На Сумській, 53, біля Twinkle, дуже гарні червоні двері — ми зв’язалися з мешканцем будинку, щоб уточнити, чи можна нам привезти майстрів, дізнатися, скільки складатиме вартість реставрації і чи хоче він, щоб його двері реставрували. І він сказав: “Я вам не довіряю”», — посміхається Сандра.

«Ні-ні, він не сказав, що не довіряє, — заперечує Віка. — Я йому почала розказувати про організацію, а він сказав: “От відкриєте перші двері, тоді і будемо працювати!”». 

Після відкриття перших дверей в організації вирішили перерозподілити обов’язки: тепер кожен з членів команди повністю вестиме один об’єкт. Віка, наприклад, курирує двері на Сумській, 53.

Листівки, ялинкові іграшки та виставка 11 художників

Dveryki активно ведуть соцмережі. В інстаграмі проєкту вже понад тисячу підписників, люди активно коментують дописи. Організація, в свою чергу, дає фідбек та надсилає донатерам звіти про витрачені кошти.

«Один із донатерів написав, що закинув велику суму і хотів би отримувати звіт, — згадує Сандра. — Ми подумали, що таку інформацію мають отримувати всі та почали надсилати на пошти звіти за тиждень.

Багато хто може задонатити один раз і загубитися, а таким чином ми нагадуємо про своє існування, показуємо, що гроші були витрачені недаремно».

Для популяризації дверної теми dveryki також випускають свій мерч.

«Перші, до кого ми звернулися — до друзів Poshtivka Kharkiv, які роблять харківські листівки, — розповідає Сандра. — Наш перший мерч — це набори листівок із неймовірними фотографіями дверей.

Потім нам написала керамістка Софія Кобяковська, яка зробила для нас ялинкові іграшки — сама запропонувала допомогу, сказала, що візьме з продажу лише собівартість. Іграшки продалися за один день, ми зараз запустили другу партію».

Незабаром тему автентичних дверей запропонували обіграти 11 харківським художникам та художницям. В результаті роботи склалися у виставку в Pakufuda, яка розпочала роботу наприкінці грудня.

Свої варіації на тему дверей представили Катя Комендант, ХАРЭ, Катя Дрозд, Артем Роговий, Іра Водолажченко та інші.

«Художники мали ТЗ висловити дверну тему у своїй стилістиці, ми не давали обмежень за стилем, — пояснює Сандра.

Написали їм за місяць, усі погодились на волонтерській основі. Коли митці почали скидувати свої роботи, ми побачили, наскільки вони круті. І зрозуміли, що можна зробити виставку.

Наші перші двері на Чичибабіна, 1, недалеко знаходиться Pakufuda. Ми знаємо, що вони не проводять виставки, але вирішили запропонувати (такий захід), вони погодилися. Все дуже інтуїтивно відбулось, й виставка вийшла дуже класна».

10% у фонд dveryki йдуть від продажу харківського календаря — особистого проєкту Сандри, в якому датами стали таблички з номерами будинків, переважно харківських.

«Календар та dveryki змогли заметчитися, — усміхається Сандра. — Завдання календаря було в тому, щоб ми прислухалися до міста, помічали деталі.

Усі охочі теж могли взяти участь у створенні календаря. Ідея була в тому, щоб шукати ці маленькі таблички та фотографувати їх. Вийшло класно, бо багато людей взяло участь, я отримала багато фотографій».

***

У планах dveryki — розвивати співпрацю та партнерство з іншими організаціями та проєктами. Наразі ініціатива перебуває у процесі реєстрації благодійного фонду.

«Цього року, наприклад, ми збираємось взаємодіяти із гастро-світом, — ділиться планами Сандра. — Ми розуміємо: щоб відреставрувати двері, донатів мало. Нам потрібні партнери, які вкладатимуть не по 100 грн. Хоча кожен донат для нас важливий».

«З іншого боку, мільйонне місто, по гривні скинулися і відреставрували», — сміється Віка.

Співпрацювати з міською владою dveryki поки що не планують. При цьому погоджуються з тим, що в Івано-Франківську альянс активістів та місцевої влади призвів до позитивних результатів.

«Ми розуміємо, що (міська влада) може взяти над нами контроль, диктувати свої правила, тому поки не плануємо (співпрацювати), — пояснює Сандра.

Можливо, коли ми матимемо можливість надати місту чіткий план і стратегію, щоб міська влада не втручалася у внутрішні процеси організації, ми це зробимо.

А поки що вчимося і намагаємося розібратися в кожній темі (реставрація, замок, доводчик, ручки, шпингалети тощо)».

В організації стверджують, що ставлять собі дві цілі — видиму і невидиму.

«Видима — це покращення міста, зараз, — реставрація дверей, можливо, колись —  щось більше, — розповідає Сандра.

Друге — зміна думки людей, мабуть, це найважливіше. У нас (у Харкові) дуже низька освіченість, нерозуміння історичного середовища та краси міста. І ми хочемо створювати своє ком’юніті, яке розуміє, навіщо все це робиться.

Просто реставрувати двері дуже мало, важливо, щоб люди це підтримували. Кожна наша перемога — це перемога громадськості, усіх, хто підтримує нас донатами, репостами, добрими словами».

• Усі, хто бажають відреставрувати свої автентичні двері разом з dveryki, мають змогу заповнити заявку. 

Дмитро Кузубов

---

«Люк» — це крафтове медіа про Харків і культуру. Щоб створювати новий контент і залишатися незалежними, нам доводиться докладати багато зусиль і часу. Ви можете робити свій щомісячний внесок у створення нашого медіа або підтримати нас будь-якою зручною для вас сумою.