«Не можна говорити про знищення вишу». Чому в ХНПУ імені Сковороди виступають проти злиття з Каразіна
В Міністерстві освіті України (МОУ) заявили про обговорення процесу злиття Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди з Харківським національним університетом імені В. Н. Каразіна. Педагоги та студенти першого виступили проти такої ініціативи та зібрались на обговорення ситуації.
«Люк» розповідає, чому вони проти злиття.
Що сталося?
Днями в соціальних мережах та ЗМІ почала ширитись інформація про наміри МОУ приєднати «сковородинівку» до Каразіна. На фоні цього на сторінках студентів та викладачів почали з’являтись публікації з хештегом #saveSkovorodauniversity.
В Міносвіти запевнили, що рішення про злиття університетів знаходиться тільки на етапі розгляду, а задумали це все з метою «посилити педагогічний колектив».
«Ми цінуємо роботу ХНПУ імені Г.С. Сковороди, його внесок у науковий та освітній потенціали українських студентів. Водночас сучасні виклики, включно із соціально-демографічними змінами в країні, потребують нових рішень. Нині ми бачимо та вивчаємо всі аргументи колективу, студентів і випускників. Усі вони будуть обов’язково враховані під час ухвалення остаточного рішення», — заявили в МОУ.
Що кажуть у ХНПУ?
Сьогодні, 11 січня, у пресцентрі «Накипіло» відбулось обговорення, на якому керівництво та студенти ХНПУ заявили про небажання об’єднуватись. Ректор вишу Юрій Бойчук висловив здивування тим, що об’єднати вирішили саме харківські виші.
«Сьогодні не можна говорити про знищення закладу, де створено таке унікальне середовище, де плекається особистість вчителя. Вчителі виконують місію щодо формування майбутнього поколінь нашої держави», — підкреслив він.
Також ректор додав, що 26 грудня колектив вишу одностайно проголосував проти об’єднання. Бойчук зауважив, що в умовах об’єднання буде неможливо продовжувати повноцінну роботу навчального закладу.
«Будуть розформовані кафедри, втратимо кадровий склад, розформують освітні програми і багато хто з педагогів просто відмовиться працювати в нових колективах. Студенти теж проти, бо вони обрали саме наш університет», — заявив ректор.
Що пропонують у ХНПУ натомість?
Представники вишу впевнені, що кількість зарахованих студентів зменшується не через бойові дії, а через відсутність стабільного офлайн-навчання.
Депутатка обласної ради та, за сумісництвом, професорка кафедри політології, соціології та культурології в ХНПУ Галина Куц зазначила, що в кризових ситуаціях слід діяти нелінійно, тому замість об’єднання вишів треба оптимізувати їхню роботу іншим чином.
«У нас є метрошкола, давайте не сварити університети, а спільно робити хаби живого навчання на цій базі. Якщо ми заявимо про таке рішення студентам, то це буде розвиток кризової території, тоді і з’являться студенти», — сказала Куц на обговоренні.
Голова Студентського парламенту університету Даніел Махмудов теж зазначив важливу роль офлайн-активностей для студентів. За його словами, студентське самоврядування робить все для того, щоб у безпечних умовах відбувались різні події наживо.
Читайте також:
- У Харкові дозволили ходити у школи та виші, в яких є укриття
- «Людина дієва». Нардеп Одарченко, якого затримали за хабар, досі очолює Вчену раду вишу
Що буде далі?
Наразі, за словами Юрія Бойчука, колектив ХНПУ направив листи «до всіх можливих органів»: президенту України Володимиру Зеленському, до Міністерства освіти, прем’єр-міністру Денису Шмигалю та іншим.
«Має бути створена державна урядова комісія, до якої мають увійти фахівці з МОН, професори, ректори, державна служба якості освіти. Вони повинні провести аудити перед рішенням про об’єднання, але такого ми не побачили», — підкреслив він.
Водночас, у Міністерстві освіти ще 19 листопада заявляли, що планують об’єднувати лише ті виші, які самі погоджуються на це.
«Ми не хочемо це робити, щоб були якісь бунти від викладачів чи студентів, це має бути за взаємною згодою», — наголосив тоді заступник міністра Михайло Винницький.
Зазначимо, що наразі ми чекаємо коментар від ХНУ імені Каразіна і додамо його на сайт, як тільки отримаємо.
Текст і обкладинка — Антон Малиновський