Майстриня, яка вплітає в прикраси українську ідентичність. Молодий бізнес

Відколи Ольга себе пам’ятає — її завжди цікавили прикраси. З дитинства вона створювала різноманітні вироби: плела з бісеру, працювала з намистинами, експериментувала з формами та техніками. 

Ще з 2016 року разом із мамою та бабусею Ольга почала досліджувати родинне дерево. Цікавість до власного коріння та спадку з часом переросла в дослідження української культури загалом. 

А після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну почала займатися українськими традиційними прикрасами. Ольга зазначає, що тоді хобі стало для неї опорою. Друзі підштовхнули її публікувати вироби у соціальних мережах — поступово з’явилися покупці.

Дівчина вирішила, що хоче займатися саме соціальним бізнесом. Фактично весь прибуток почала витрачати на допомогу безпритульним тваринам і військовим.

Життя до та після повномасштабного вторгнення

До початку повномасштабного вторгнення Ользі було 17 років — вона закінчувала 11 клас і планувала вступати до університету. Її життя розвивалося за звичним сценарієм: навчання, підготовка до іспитів і випускного. Ольга зізнається, що тоді навіть не уявляла, наскільки кардинально може змінитися її життя. 

Водночас війна не була для її родини чимось новим: ще з 2014 року батьки займалися волонтерством, їздили на фронт. Дівчина також допомагала, наскільки дозволяв вік. Попри це, її дитинство залишалося відносно безтурботним — завдяки родині, друзям і середовищу. 

Проте після 24 лютого 2022 року все змінилося: рідний район, Північна Салтівка, зазнав масштабних руйнувань. Більшість будинків постраждала, деякі були повністю знищені.

1 квітня 2022 року внаслідок прямого влучання згоріла квартира її прабабусі, в якій з 2014 року мешкали ВПО з Луганська. 

Попри біль від втрат, Ольга зберігає надію на відновлення міста і намагається триматися за світлі спогади про довоєнне життя.

Освіта та професійний шлях

Пізніше Ольга таки вступила до університету в Києві, адже в рідному місті немає можливості здобувати вищу освіту офлайн. Зараз вона навчається на четвертому курсі бакалаврату і живе між двома містами. А після навчання планує повернутися до Харкова на постійне проживання.

Дівчина обрала для себе маркетинг: «Я хотіла, щоб освіта давала мені змогу працювати в такій сфері, яка б поєднувала творчість і практичність».

Батьки Ольги мають власний бренд одягу, і вона добре розуміє, наскільки складно знайти кваліфікованих спеціалістів, особливо в умовах війни та переходу бізнесу в онлайн. Здобуті навички вже зараз допомагають їй розвивати сімейну справу. 

Творчість і сенси прикрас

Ольга зазначає, що війна суттєво вплинула на зміст і символіку її прикрас. Вона намагається вкладати в кожен виріб додатковий сенс.

Зараз у сфері традиційних і натхненних традиціями прикрас з’явилося багато майстрів, тому для неї важливо розвивати традицію, а не лише її відтворювати. Ольга бере за основу традиційні форми прикрас, але переосмислює орнаменти та їхній зміст. Як приклад, вона створила колекцію, натхненну деревʼяним мереживом на вікнах в Чернігові, поєднавши локальні мотиви з темою дому та його втрати.

Майстриня говорить, що тема дому стала особливо важливою після 2022 року: багато людей втратили житло або були змушені виїхати. Дівчина також працює в громадській організації, яка займається евакуацією цивільних. Ольга підкреслює, що прикраси для неї — це не лише естетика, а й спосіб комунікації, «яким можна розповідати щось або наголошувати на важливих темах».

Вона не розглядає свою діяльність як класичний бізнес, оскільки не ставить за мету заробіток на життя виключно за рахунок прикрас. Для неї це насамперед творча і волонтерська справа. 

Важливою складовою її діяльності є також культурна місія. Вона намагається популяризувати українську культуру, розповідати про традиційний одяг і прикраси, а також показувати сучасні способи їх стилізації: «На початку повномасштабного вторгнення був значний інтерес до України, але бракувало доступного візуального контенту, який би легко знайомив з нашою культурою».

З часом у неї сформувалася авдиторія, яка цікавиться її роботами, надихається ними і навіть використовує ідеї для власних прикрас. 

Фінанси та модель роботи

Попри те, що більшість виробів створюється для розіграшів, майстер-класів або за донати, дівчина веде бухгалтерію. Вона пояснює, що розрахунок собівартості є необхідним для можливості продовжувати роботу: «Вартість бісеру, вартість матеріалів… це зараз не дешево». Ціна прикрас на продаж залежить від витрачених матеріалів, часу, складності та індивідуальних побажань.

Водночас вона підкреслює, що спрямовує кошти на потреби тварин або збори тоді, коли це необхідно, а не чекає, коли буде достатньо зароблено, щоб їх закрити. 

Певний прибуток від прикрас все ж залишається, однак він є невеликим і точно недостатнім для базового забезпечення життя майстрині. Окрім онлайн-крамниці з прикрасами, вона має кілька джерел доходу. Зокрема, залучена до сімейного бізнесу.

Сімейний бізнес і власний бренд

Батьківський бізнес — це виробництво жіночого одягу, яке існує вже близько 15 років. З часом разом із мамою Ольга вирішила започаткувати ще один невеликий бренд «Славненьке», який поєднує сучасний одяг із елементами традиційного вбрання. 

Це рішення виникло природно, оскільки мама шиє одяг для зйомок і заходів дівчини, а підписники почали цікавитися, де його можна придбати: «Ми подумали, чому б не спробувати створювати одяг, який популяризуватиме українську культуру». Бренд «Славненьке», як і прикраси, має радше соціальний характер, ніж суто комерційний, і з самого початку не створювався як бізнес, орієнтований на прибуток.

Основою цієї діяльності є переосмислення родинних архівів, старовинних фото й елементів традиційного вбрання, які вони адаптують до сучасного повсякденного носіння: «Повністю традиційний образ сьогодні є радше винятком через фінансові, практичні та соціальні фактори, однак люди все частіше прагнуть додавати окремі традиційні елементи».

Водночас Ольга наголошує, що якщо у вас зберігся стрій чи його окремі частини від предків, не варто його носити, адже він може втратити історичну цінність. Краще замовити копію.

Наразі вона разом із мамою поєднує одразу кілька напрямів роботи — основний бренд, новий творчий проєкт і створення прикрас, оскільки батько є військовослужбовцем і наразі не може брати активної участі в бізнесі.

Труднощі

Ольга каже, що основні труднощі в роботі у неї як у підприємниці пов’язані насамперед із воєнними умовами та нестабільною інфраструктурою. Найбільший виклик — перебої з електропостачанням через удари по енергосистемі. 

Використання генераторів суттєво підвищує витрати: «Цю зиму взагалі було дуже складно. Кімната, де працювали ми з сімʼєю, не опалювалася, щоб потужність генератора вистачило на обігрів приміщення для наших працівників».

Постійні тривоги й обстріли впливають не лише на роботу, а й на фізичний і емоційний стан: «Ти в постійному стресі». До цього додаються податковий тиск і відсутність гнучкості системи підтримки бізнесу від місцевої влади та держави.

Також існує нестача працівників через виїзд людей з міста. Ольга пояснює, що підприємець у таких умовах змушений виконувати одразу багато ролей: від управління та логістики до заміни швачок, які не змогли вийти на роботу.

Попри це, вона не розглядає виїзд: ще у 2022 році родина ухвалила рішення залишатися в Харкові. Основною мотивацією залишаються відповідальність перед справою, людьми та країною, а також підтримка тих, хто чекає на продукцію й допомогу.

Плани на майбутнє

Ольга планує поступово розширювати асортимент, створюючи відшиті речі за зразками з власної сімейної колекції: «Дати цим речам життя, а не залишати їх лише лежати у шафі». Ідея полягає не лише у відтворенні одягу, а й у популяризації українських традицій через сучасні інтерпретації.

Окремий напрям — підтримка майстрів. Дівчина вже почала на сторінці бренду «Славненьке» публікувати вироби знайомих і локальних ремісників: в’язані коміри та манжети, металеві прикраси та інші речі, створені вручну та натхненні давніми зразками. 

Ольга не бере коштів за рекламу чи відсоток від прибутку, а відправлення й пакування покриває власним коштом, щоб дати майстрам можливість додаткового доходу: «Хочеться, щоб ручна робота більше цінувалася, адже кожен виріб створюється з увагою до деталей і має власну історію. Сторінка розвивається як простір, де речі подаються не лише як товар, а й як носії змісту, історії та культурної пам’яті».

Проєкт не має амбіцій великого бренду — це радше маленька родинна справа. Майстриня також зазначає, що поки не планує делегувати виробництво прикрас, адже «цінність ручної роботи — у процесі створення», і саме він приносить їй більше задоволення, ніж комерційний результат.

Головна мета — продовжувати створювати й відтворювати речі, підтримувати майстрів і зберігати українську традицію через сучасні форми, попри нестабільні умови та невизначеність майбутнього. А також далі допомагати тваринам і військовим.

Поради підліткам

Співрозмовниця радить підліткам, які хочуть започаткувати власну справу, насамперед менше зважати на думку оточення та негативні коментарі. Важливо орієнтуватися на власні інтереси: «Ти сам з собою житимеш все життя, ти нікуди від себе не подінешся».

Шкільне середовище й соціальне коло з часом змінюються, тому їхній вплив тимчасовий, тоді як власна справа або творча діяльність може залишитися надовго. Через це важливо зберігати унікальність і не відмовлятися від своїх ідей через страх критики чи осуду.

Окремо дівчина радить не боятися звертатися по підтримку до близьких і тих, чия думка справді важлива, а також пам’ятати, що «ти творча одиниця, ти не можеш бути таким, як всі».

Також вона просить дорослих підтримувати підлітків, які пробують себе у творчості чи соціальних ініціативах, зокрема благодійних. На її думку, навіть невеликі проєкти можуть мати значний вплив і допомагати іншим.

Ольга відкрита до допомоги: готова підтримувати початківців, які працюють із творчими виробами, зокрема у сфері народних ремесел, і заохочує розвиток української культури та традицій.

Текст — Тетяна Савченко, редактура — Олександра Пономаренко, фотографії — надані героїнею матеріалу, візуальна складова і дизайн — Ганна Кучеренко