Місто
Яким має бути Харків після перемоги? Досліджуємо особливості відбудови повоєнного Гданська

Нещодавно стало відомо, що у повоєнній відбудові Харкова братимуть участь США, Туреччина та Албанія.

Тим часом «Люк» і dveryki продовжують досліджувати, як саме потрібно відновлювати Харків після перемоги. Зокрема — спираючись на успішний досвід інших міст.

Цього разу Сандра Струмскас розповідає про відбудову Гданська, який зазнав значних руйнувань під час Другої світової війни.

Нещодавно стало відомо, що у повоєнній відбудові Харкова братимуть участь США, Туреччина та Албанія.

Тим часом «Люк» і dveryki продовжують досліджувати, як саме потрібно відновлювати Харків після перемоги. Зокрема — спираючись на успішний досвід інших міст.

Цього разу Сандра Струмскас розповідає про відбудову Гданська, який зазнав значних руйнувань під час Другої світової війни.

У Гданську я побувала вже під час повномасштабної війни і він мене дійсно вразив. 

Подорожувала з родиною, яка пережила перший місяць війни в Маріуполі. Гуляючи по Гданську, ми говорили, що наш Маріуполь після перемоги буде виглядати ще краще, ніж це прекрасне польське місто. 

Зараз, вивчаючи тему «відбудови» Гданська, я розумію, що він був зруйноване приблизно так само, як і Маріуполь. 

Тому дуже цікаво, що президентка (мер) Гданська Александра Дулькевич наприкінці березня заявила, що відновлення Маріуполя проходитиме за участі цього польського міста.

Історія до Другої світової війни

Багато хто чув, що і поляки, і німці вважали місто Гданськ своїм. Це дійсно так, адже протягом тисячі років місто було або незалежним містом-державою, або регулярно перетворювався то з Гданська в Данциг, то навпаки — з Данцига в Гданськ. 

Після Першої світової війни місто стало містом-державою «Вільним містом Данциг». Формально це була незалежна держава, де проживали переважно німці, але зовнішня політика, митниця, пошта та залізні дороги знаходилися під управлінням Польщі. Більшість рішень Версальського договору були хибними, як і це. 

В 1933 р. до влади в місті прийшли нацисти, а вже 1 вересня 1939 р. в 4:45 саме тут почалася Друга світова війна. В той день німецький навчальний лінкор «Шлезвіг-Гольштейн», який підійшов до берегів міста на шість днів раніше, почав обстріл польского гарнізону, який охороняв воєнно-транзитний склад на півострові Вестерплатте. 

Данциг у 1943 р.

Друга світова війна

Один день обстрілів та боїв і місто було захоплене німецькими військами. В місті радісно зустрічали нову владу й в найближчі п’ять років — аж до 1944 р. — там було мирно.

В 1944 р. Данциг очікувала звичайна для крупних німецьких населених пунктів доля. Він зазнав масштабних бомбардувань із повітря та обстрілів з артилерії з боку СРСР, а перед самим звільненням стався масовий відтік німецького населення. 80% людей покинуло місто або загинуло. 

Місто було майже повністю зруйноване, в історичному центрі в руїнах лежали близько 90% будівель. 

Березень 1945 р.
Квітень 1945 р.
Квітень 1945 р.

Відбудова

Повторювати помилки Версальського миру цього разу не стали і під час повоєнної перебудови Європи минуле «Вільне місто» було повністю передане під владу Польщі, а німецьке населення в примусовому порядку вислали до Німеччини.

Дискусія щодо того, що робити з руїнами Данцигу, почалася одразу ж після закінчення Другої світової. Концепції були різними — від консервації зруйнованого міста в якості своєрідного меморіалу і побудови нового центру на пустому місці до повного зносу історичної забудови та заміни її на соціалістичні будівлі, які б символізували «світле майбутнє головного порту країни народної демократії». 

Багато поляків, котрі пам’ятали довоєнні образи та звірства нацистів під час війни, навіть радувалися можливості позбавитися від «прусського» спадку. Німецький спадок асоціювався з агресією, ненавистю та з мільйоном невинних жертв. В інтернеті можно знайти уривок зі статті головної місцевої газети Dziennik Bałtycki гданського журналіста Генрика Тецлаффа:

«На місці старого центру Гданська з його вузькими вулицями ми побудуємо сучасний житловий район з широкими проспектами, розкинутими вздовж живописних каналів садами та парками, які осяює сонце. Тим самим ми створимо модель сучасного приморського міста, в якому торгово-промислова й житлова частина будуть розділеними. Ідеальні умови для життя людини сформульовані в тезисі “Не працюй там, де ти живеш”».

В цілому, в Гданську була своя специфіка, яка зумовлена його заплутаною історією існування на місці прямого зіткнення тевтонської та слов’янської цивілізацій. До прусського спадку в польському місті ставилися вороже, а з урахуванням ненависті та агресії по відношенню до німців після Другої світової війни — з’явилося чітке розуміння, що люди хочуть бачити споконвічно польське місто Гданськ.

Від сучасних на той час ідей міста з широкими вулицями та великими майданами відмовилися. Нове польське керівництво обрало зовсім незвичайну схему відновлення мертвого міста. Було прийнято рішення відновити «старе місто», але не довоєнний німецький Данциг — на його руїнах вони відтворили той умовний, багато в чому фантастичний Гданськ XVIII століття, що існував до розділів Речі Посполитої і германізації, яка потім послідувала.

Це за фактом не могла бути друга Варшава, де керуючись численними довоєнними фотографіями і кресленнями, що повністю збереглися, повністю відновили історичний центр, тому що про колишній зовнішній вигляд Гданська не існувало практично ніяких візуальних свідчень.

У місті зберегли історичне планування, найзнаковіші будівлі (чисельні середньовічні костели та окремі цивільні споруди) відновлено в їхньому оригінальному вигляді. Однією з домінант старого міста є Костел Святої Марії. Вважається, що це найбільша цегляна церква у світі. Під час Другої світової війни базиліка дуже постраждала. Частину склепінь було зруйновано, але вже до 1955 р. церкву відновили.

Історичні квартали будували, спираючись на окремі архітектурні пам’ятки епохи XVIII ст., що зберегли свій оригінальний вигляд, реставратори стилізували під них і решту забудови. Німецьки суворі лаконічні фасади будівель отримали пишне декоративне оформлення в дусі властивого Гданську XVIII ст. голландського маньєризму. По суті, це було тераформування, яке перетворило ідеологічно чуже міське середовище на щось знайоме і рідне.

За збереження старого історичного планування міста, щільність забудови зменшувалася. На його старих знімках видно, наскільки щільною, скученою була німецька забудова. Від цього також свідомо відмовилися та будівлі відновлювалися лише за їхніми червоними лініями. Внутрішньоквартальні будинки безжально зносилися з формуванням великих озеленених дворів, в яких розміщували інфраструктуру, наприклад дитячі садки. 

За «історичними» фасадами також ховалася цілком сучасна начинка. Весь цей голландський маньєризм XVIII ст. був лише на фасаді, фактично це були нові будинки з комфортними квартирами, внутрішнє планування будинків не відновлювали, а робили сучасні та комфортні простори.

Відновлення міста тривало близько 15 років. Між 1952 р. і кінцем 1960-х років польські майстри відновили більшу частину архітектури старого міста, до 90% якої було зруйновано під час війни.

Колишній польський прем’єр-міністр Дональд Туск, уродженець Гданська та нинішній голова Європейської ради, назвав повоєнну реконструкцію міста (ліквідацію «прусського варварства») його «другою катастрофою у XX столітті» через зайву штучність та декоративність, але це вже проблема сучасності, з якою місто поступово працює.

Щоб зрозуміти, яким би міг бути Гданськ, якби місто повністю зруйнували та будували нове за тодішніми тенденціями архітектури та урбаністики, можна поїхати до інших районів гданського історичного центру — до Старого міста чи Молодого міста, які не стали відновлювати у комплексі.

Великий млин, справжній індустріальний собор XIV століття, тут є сусідами з типовими для Польщі похмурими повоєнними багатоповерхівками або адміністративними висотками 1960-1980-х років. Тут, як і раніше, через сім з лишком десятків років, зустрічаються пустирі, що залишилися від руїн Данцига.

Але попри присутність повоєнних багатоповерхівок, сучасна архітектура в Гданську розвивається. З роками вона стала більш толерантною до історичної, архітектори працюють із середовищем дуже акуратно та лаконічно. 

Наразі прямо навпроти Головного історичного центру Гданська закінчується будівництво сучасного житлового кварталу. Тут сучасна архітектура вступає з історичною спадщиною в реальний діалог. Вона не протиставляє себе їй, а має природне продовження, еволюцію традиційної архітектури міста. 

Сучасна архітектура Гданська дуже широка. Прикладом цікавих сучасних суспільних будівель можуть бути музей Другої світової війни та музей Шекспіра. Вони відверто, навіть зухвало сучасні, але ж вони говорять про минуле і про майбутнє міста.

Розвиток можливий лише через усвідомленість, розуміння свого минулого та прагнення до майбутнього. Тож, вивчивши методи відбудови Гданська, треба визначити, що потрібно Харкову після війни. 

Сандра Струмскас, ілюстрації — Микита Шклярук, фотографії — Сандра Струмскас та з відкритих джерел


Інші матеріали з серії «Яким має бути Харків після перемоги?»


«Люк» — це крафтове медіа про Харків і культуру. Щоб створювати новий контент і залишатися незалежними, нам доводиться докладати багато зусиль і часу. Ви можете робити свій щомісячний внесок у створення нашого медіа або підтримати нас будь-якою зручною для вас сумою.

Це зображення має порожній атрибут alt; ім'я файлу ptrn-1024x235.png
Це зображення має порожній атрибут alt; ім'я файлу image.png