У ЄрміловЦентрі відкрилася нова виставка Костянтина Зоркіна «Захисний шар». Про що цей проєкт?

Костянтин Зоркін — харківський художник, який працює з перформансом, графікою, театром ляльок, ленд-артом, створює об’єкти та інсталяції. 

Свій новий проєкт «Захисний шар» він створив в селі Куземин Сумської області в межах резиденції «АРТ Куземин», куди поїхав невдовзі після початку повномасштабного вторгнення. 

«Я вважаю, що цей проєкт — це мій борг перед Харковом, перед ЄрміловЦентром, тому що він був прихистком для нас перші 10 днів, — розповідає Зоркін на відкритті виставки.  

Все харківське арт-комьюніті знаходилося тут, ми всі тут жили, їли, пили, спали, з дітьми, з родинами, з собаками. Я готував це [свій новий проєкт — “Люк”] для цього простору. І як я спочатку думав, так воно і відбулося. 

Мене не було в Харкові довгий час, я приїжджав, потім знов уїджав, я це робив в межах резиденції “АРТ Куземин” в селі Куземин Сумської області. І це частина боргу і перед “АРТ Куземином” теж». 

Зоркін полюбляє працювати з деревом. Але цього разу вирішив вийти з зони комфорту. Художник отримав стипендію від Українського культурного фонду на продовження мистецької діяльності та купив метал і почав працювати з ним. Цей досвід виявився травматичним. 

«Метал для мене був травматичним матеріалом, — розповідає він. — Я працюю з деревом, але я ж працюю металевими інструментами і вони ріжуть шкіру і буває дуже боляче і багато крові виходить з мене в цьому процесі. 

Чому я працюю з деревом? Тому що дерево є втіленням людини, його щільність — якщо поєднати щільність кісток, шкіри та м’язів — мені здається, це і буде дерево. А метал — твердіший, це мова війни. Він вбиває людей і захищає, а іноді не захищає. 

І цей іржавий метал — на всіх вулицях Харкова і не тільки, він всюди. Це іржавий метал, метал травмований, метал травмуючий, уламки, кулі, зброя, броня. 

Мені треба було щось таке знайти. Те, що я знайшов, був метал. Насправді я нічого до того з металу не робив взагалі — саме з заліза. Це був травматичний досвід. Я отримав шматок металу в око, але розумію, що все це — ніщо порівняно з тим, що зараз відбувається з солдатами на фронті».

Роботи з улюбленого матеріалу Зоркіна — дерева — також представлені на виставці.

Яка концепція проєкту?

Проєкт «Захисний шар» є концептуальним. За словами автора, в ньому поєднуються два шари. 

«Перший — це місто, місто як моя частина. І друга — це земля, яку в Харкові може не всі відчувають, тому що багато асфальту, бетону, але те, що в Харкові є, — пояснює Зоркін. 

І те і інше — це частина тіла. Бо я відчуваю Харків фізично, це частина мого життя, це мій орган — так само, як і земля, по якій я ходжу. В цьому проєкті є і біль, і любов. Насправді він про захист від того, що відбувається. 

Оскільки я митець, те, що я можу робити, те і роблю. Для мене це захист, таке своєрідне заклинання, тому що тут є повторення, є якась мантра, шаманське повторення, заговорення.

І в тому, що повторюються образи і форми, є медитативна практика, бо це не заспокоює взагалі. Бо в кожному цьому ударі по металу є відчуття ненависті. Так я лікувався від ненависті до ворога і не вилікувався звичайно, але наробив багато всього».

Тема повторення обігрується і безпосередньо в самих роботах — зокрема, серії будинків з дерева. На виставці представлені не всі будинки, які зробив Зоркін, інші беруть участь у виставі, яку художник готує з режисеркою театру ляльок Оксаною Дмітрієвою. 

«Місто дерев’яне — це перше, що я зробив, це перша мантра, яку я повторював багато разів, — розповідає Зоркін. 

Я думаю, що це про минуле, змога провести якісь міст між тим, що я робив до вторгнення, і тим, що сталося. Тому я наробив цих будинків поки не дійшов до металу. Це знахідки, думки, почуття. 

Якщо ходити і дивитись крізь цей ряд, ви побачити, що там повторюються не тільки будинки, але ще й маленьке таке зображення, це слезинка, а в ній — людина. Це практика оплакування для мене, і цей знак з’явився після 24 лютого, трошки пізніше, він є на всіх роботах у цьому проєкті.

Але тут є ще одна дерев’яна робота — і це кульмінація виставки — маска ганьби і голова ворога для неї». 

ЄрміловЦентр повертається

Проєктом Костянтина Зоркіна ЄрміловЦентр повноцінно відновлює публічну роботу. 

22 лютого у виставковому просторі відкрилася виставка Олега Калашніка Enfant Terrible, але за два дні почалося повномасштабне вторгнення.

У червні в ЄрміловЦентрі розпочала роботу виставка харківського цифрового художника Андрія Гупси «Україна: До та Після». Проте через безпекову ситуацію простір працював в обмеженому форматі, відвідати виставку могли лише журналісти.

«Сьогодні надзвичайно важливо підтримувати митців і мистецтво, — запевняє директорка ЄрміловЦентру Наталія Іванова.

Культура — це життєва сила суспільства, а доступ до культурного життя — основне право людини. Сьогодні ми маємо створювати умови, де митці можуть жити і творити у безпеці! Це підтримка нашого майбутнього! 

Добре, що ЄрміловЦентр може надавати таку підтримку харківським митцям, і пишаюся тим, що відновлення виставкової діяльності для ЄрміловЦентру починається з проєкту Костянтина Зоркіна».

Дмитро Кузубов, фотографії — Олександр Осіпов, візуал — Катерина Дрозд

---

«Люк» — це незалежне медіа про Харків і культуру. Ви можете робити свій щомісячний внесок у створення нашого медіа або підтримати нас будь-якою зручною для вас сумою.