Секс, наука й революція в Харкові: приватне життя геніїв УФТІ на тлі атомних проривів

У 1930-х Харків був містом, де дивним чином уживалися наукові прориви, експерименти з приватним життям і дедалі жорсткіший державний контроль. До 1934 року Харків залишався столицею радянської України, а тим часом на околиці міста молоді фізики будували прискорювачі й намагалися зрозуміти, що відбувається всередині атома.

В УФТІ працювали Лев Ландау, Кирило Синельников, Антон Вальтер та інші фізики, які згодом увійшли в історію науки. Але інститут був цікавий не тільки тим, що там розщеплювали атомні ядра. Його співробітники жили разом із містом, у якому ще не встигли остаточно зникнути ідеї 1920-х про нову людину, нову сім’ю та нові правила кохання.

Іноді здається, що в Харкові тоді намагалися експериментувати буквально з усім.

Наука на максимальній напрузі

У жовтні 1932 року в УФТІ сталося те, про що говорила вся наукова спільнота. Група Кирила Синельникова — Антон Вальтер, Олександр Лейпунський, Георгій Латишев і сам Синельников — за допомогою штучно прискорених протонів розщепила ядро літію.

Це була друга у світі така реакція: кількома місяцями раніше аналогічний експеримент у Кембриджі провели британці Джон Кокрофт та Ернест Волтон. Про харківський результат світ дізнався з повідомлення в радянській пресі 22 жовтня 1932 року.

У цей же час в інституті розгорталася інша знаменита харківська історія — школа Лева Ландау.

Ландау приїхав до Харкова 1932 року й очолив теоретичний відділ УФТІ. Тут, між 1932 і 1937 роками, він заклав основи своєї школи теоретичної фізики.

Харківське наукове життя при цьому було далеко не провінційним. УФТІ підтримував міжнародні контакти, а 1934 року інститут відвідав Нільс Бор. Тут працювали й іноземні фізики — зокрема, австрійці Олександр Вайсберг і Фрідріх Хоутерманс.

Наука кипіла. Але не тільки вона.

Кохання після революції

Щоб зрозуміти приватне життя цих людей, треба трохи повернутися назад — у 1920-ті.

Після революції більшовики почали перебудовувати сімейне життя. Шлюб став простішим для розірвання, жінки отримали юридичну рівність із чоловіками, а суспільство активно сперечалося про те, якими взагалі мають бути кохання, сім’я та сексуальні стосунки.

У Харкові діяла сильна, як на той час, сексологічна школа: лікарі досліджували статеве життя робітниць і селянок, видавали праці на кшталт «Статеве життя селянки» (1931). Це був час, коли традиційні норми ще хиталися, а молодь експериментувала.

Однією з найвідоміших учасниць цих дискусій була Олександра Коллонтай. Саме з цим періодом історики пов’язують поняття радянської «сексуальної революції», хоча реальність була значно складнішою: не існувало однієї офіційної моделі «вільного кохання», а вже у 1930-х держава почала згортати багато експериментів 1920-х.

Але фізики УФТІ були поколінням, яке дорослішало в час, коли старі правила стосунків починали хиталися. І найвідоміший приклад — Лев Ландау.

Ландау, Кора і «пакт про ненапад»

У молодості Ландау, за спогадами його дружини, вирішив, що не буде ні пити, ні курити, ні одружуватися. Наука мала займати весь його час.

План, як відомо, не спрацював. У Харкові Ландау познайомився з Конкордією Дробанцевою — Корею. Вона закінчила хімічний факультет і працювала технологинею. За її спогадами, саме вона стала жінкою, з якою Ландау прожив більшу частину свого життя.

Кора описала їхні стосунки у мемуарах «Академик Ландау. Как ми жили». Книга особливо цінна саме тому, що дає особистий погляд на побут Ландау, але водночас це важливо враховувати: це мемуари, а не документальна біографія.

За версією Кори, Ландау не вірив у традиційний шлюб. Він вважав, що офіційний статус може зруйнувати кохання, а ревнощі — ще швидше. Тому запропонував їй те, що називав «пактом про ненапад»: вони могли мати романи на стороні, але не мали брехати одне одному.

Звучить як сценарій сучасного серіалу, але для Кори це було їхнім реальним сімейним життям. Вона згадувала, що Ландау міг приводити інших жінок додому, а вона іноді просто залишала вечерю на двох і йшла. За її описом, у них навіть існувала своєрідна фінансова система: 60% грошей шло на сім’ю, 40% залишалося Ландау.

Мемуари Кори роблять історію науковця надзвичайно цікавою: замість бронзового «генія фізики» перед нами раптом з’являється живий чоловік, який свариться, закохується, ревнує, приводить гостей додому і вигадує власні правила шлюбу.

УФТІ після роботи

Лабораторії були далеко не єдиним місцем, де спілкувалися фізики. У спогадах про УФТІ постає досить товариське середовище: співробітники ходили один до одного в гості, приймали іноземних учених, сперечалися про фізику й політику.

Одним із свідків цього був Олександр Вайсберг — австрійський фізик, який працював в УФТІ. Пізніше у книзі «The Accused» він описав і роботу інституту, і власний досвід радянських репресій.

З таких спогадів походить чимало історій про атмосферу УФТІ — зокрема про жарти співробітників, які не надто серйозно ставилися до дедалі суворіших правил.

Коли в інституті запроваджували пропускний режим, фізики вигадували способи над ним посміятися. За спогадами, Ольга Трапезникова, дружина Лева Шубникова, одного разу повісила перепустку на нашийник собаки. Інші співробітники носили свої перепустки максимально абсурдними способами.

Такі історії показують дещо важливе: у першій половині 1930-х у Харкові справді існувала культура, де молоді вчені дозволяли собі кепкувати з бюрократії та правил. Але надовго цього не вистачило.

Коли експеримент закінчився

До другої половини 1930-х правила гри змінилися. Держава дедалі сильніше контролювала науку, іноземців і самих науковців. А 1937 рік став для УФТІ катастрофічним.

5 серпня 1937 року заарештували Лева Шубникова. За ним — інших співробітників інституту. Архівні документи зберегли ордери на арешти, протоколи допитів та звинувачення у «шкідництві», шпигунстві й участі в неіснуючих контрреволюційних організаціях. Усе це сьогодні можна побачити в опублікованих матеріалах Державного архіву Харківської області про «справу УФТІ».

28 жовтня 1937 року так звана «вища двійка» НКВС засудила Шубникова, Розенкевича та Горського до розстрілу. У 1956 році їхні справи припинили через відсутність складу злочину, а вчених реабілітували. Це були сфабриковані кримінальні справи, які закінчилися смертю науковців.

Ландау теж опинився за ґратами

Сам Ландау встиг виїхати з Харкова до Москви 1937 року. Там він почав працювати в Інституті фізичних проблем у Петра Капіци. Але через рік НКВС дісталося й до нього.

У квітні 1938-го Ландау заарештували за звинуваченням у контрреволюційній діяльності. Він провів у в’язниці близько року. Врятувати його допоміг Петро Капіца, який домагався звільнення фізика, звертаючись до керівництва СРСР.

Історія іноземців УФТІ виявилася не менш драматичною. Олександр Вайсберг був заарештований 1937 року й кілька років провів у радянських в’язницях. У 1940 році його передали Німеччині. Фрідріх Хоутерманс також був заарештований НКВС, а 1940-го переданий гестапо.

Той самий інститут, де кілька років тому жартували з перепусток, тепер переживав арешти, допити й розстріли.

---

Читайте також:

• Харків — місто трьох Нобелівських лауреатів. Історії геніїв, які змінили світ
• Таємниця, яку спалювали в архівах КДБ: як Харків розщепив атом
• Як дослідник Семен Брауде розвивав школу харківських радіоастрономів

---

Революція, яка не пережила 1930-х

У цьому, мабуть, і полягає головний парадокс харківського УФТІ. На початку 1930-х тут справді було відчуття, що майбутнє вже настало. Молоді фізики будували нову науку, приїжджали іноземні вчені, у квартирах точилися суперечки до ночі, а в особистому житті люди пробували жити за правилами, які ще недавно здавалися неможливими.

Ландау придумував власну модель стосунків. Його колеги збиралися вдома, жартували з начальства й не дуже вписувалися в образ дисциплінованого радянського науковця.

А потім експеримент із суспільством закінчився. У 1930-х держава почала повертати контроль. Паралельно сталінський терор знищував саме середовище, у якому сформувалася харківська школа фізики.

Тож історія УФТІ — це історія про покоління, яке одночасно намагалося розщепити атом, старі правила сім’ї та уявлення про те, якою може бути людина в новому суспільстві.

І поки фізики експериментували з ядром, держава експериментувала з ними самими.

---

Текст створено ГО «Люк — медійна група»  за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України — рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст публікації є відповідальністю ГО «Люк — медійна група» та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР Єднання.

---

Текст — Ніно Авалішвілі, редактура — Олександра Пономаренко, фотографії — з відкритих джерел, візуальна складова і дизайн — Ганна Кучеренко