Улюблені місця в Харкові від SMM-ниці «Люк» Веро Юзепчук

Безсонні ночі та стресові дні даються взнаки, і ментальний стан стає все більш нестабільним. Працюючи із відповідними фахівцями, я переглянула звички і віднайшла себе в активному відпочинку. 

Половина літа вже позаду, а хочеться його відчути. Тому дуже важливо усвідомлювати себе у просторі й віднаходити спокій. Тоді літо не буде здаватися втраченим за тривогою, роботою та різними турботами.

Тут я зібрала свої місця сили, де можна побігати, поплавати, коли стане нагода, або ж просто прогулятися. 

Сквер «Стрілка»

Після того, як мер Харкова Ігор Терехов офіційно дозволив сидіти на траві, я із друзями прийнялася грати в бадмінтон на газонах скверу. Прохолода водойми й свіжість від затінку дерев наче підсилюють витривалість під час гри. Для тих, хто надихнеться цією ідеєю, раджу прихопити спрей від комарів, особливо у вечірній час.

Цікаво було спостерігати за реакціями друзів, коли вони робили перший крок на священний газон, а особливо за тим, як багато хто не міг зручно всістися і подовгу проводив час на кортанах, думаючи, що вони роблять дещо заборонене.

На іншому березі ріки Лопань пролягають дві мої найулюбленіші вулиці міста: Конторська та Полтавський шлях. 

Вулиця Конторська

Я обожнюю район Залопані. За історичну архітектуру, затишок приватних ділянок, цікаві легенди та глибоку історію. Для мене дуже важливо проходитися цією вулицею, аби відчувати звʼязок із містом. Колись я ходила сюди на пари, брала каву в міні-маркетах, заходила в кожен двір, неначе вриваючись у чийсь маленький окремий світ.

Зараз я заряджаюся історичною силою цієї вулиці. Вона видозмінюється, набуває нових легенд, спостерігає за змінами поколінь, але залишається з такою ж чаруючою енергетикою. 

«Запаркання»

Між вулицею Конторською та Лопанню знаходиться найзатишніший куточок у цій частині центру міста. 

«Запаркання» — проєкт «Платформи Урбаністичного Розвитку» та Олі Голубової. У студентські роки я мріяла, аби хтось налагодив інфраструктуру вздовж цього узбережжя і вийшло не гірше від Саржиного Яру.

Полежати і подивитися на людей з іншої сторони річки і набратися сил від Лопані — чудовий план на якийсь із вихідних. Головне, прибирайте за собою сміття! Поважайте роботу інших та бережіть це місце!

Садочок ЛітМузею

Певно, шукати затишок — моє хобі. У садочку ЛітМузея можна покататися на здоровенній і гарній гойдалці, пройтися по периметру і прочитати вислови відомих письменників, подивитися на тактильні виставкові проєкти, розташовані під відкритим небом.

А під наметом проходять чудові події: воркшопи, презентації та концерти. Бажаю всім охочим насолодитися цією атмосферою та мати гарні фото на гойдалці! Слідкуйте за Instagram ЛітМузея, аби знати про найближчі події та розклад роботи закладу.

Кар’єр на Одеській

Не доїжджаючи до Metro по Аерокосмічному проспекту, можна звернути направо і потрапити у дикий міський простір. Видно, що тут давно не було «руки господарів», бо є натяки на залишки кованих лавочок. Хотілося б, аби знайшлися активні люди, які б прибрали сміття або створили нагадування про те, що це спільний простір.

Дуже раджу жителям Основʼянського та Слобідського районів погуляти вздовж цієї водойми. Але застерігаю не губитися, бо стежинка може вести до обриву. Нам потрібна лише симуляція хайкінгу, а не нещасні випадки. 

Загалом можна приємно відпочити та емоційно відновитися, спостерігаючи за водичкою. Така можливість прогулятися біля водойм — певна розкіш для цього спального району.

Основ’янський кар’єр

Тут поєднані дикість пляжів і панорами: закинутий готель «Дружба» через відображення у воді перетікає у сосновий гай. На цьому кар’єрі можна знайти місце для усамітненого купання, спробувати проплисти по водоростях до середини і встати посеред водойми на теплу піщану косу, де вода буде по щиколотки. Вигляд людей, мов колоній малих комах, що гуртуються на узбережжі, коли стоїш посеред «великої води» — один із незабутніх спогадів літа. Його варто забрати з собою у скарбничку.

Також тут можна виловити станцію сапів Indie Trips та чудово провести час на заході сонця, поглинати його тепло та насолоджуватися різнобарв’ям навколо. Небо і вода утворюють дуже гарні кольори, що перегукуються. Раджу прихопити спрей від комарів — вони цим літом ой які злі.

Парк «Зустріч»

Відкриття року для мене. Передаю привіт жителям Нових Будинків. Абсолютно спокійний і тихий парк, куди не дісталися руки міськради зі своїм господарюванням. 

Все, звісно, по канону з «харківськими» мірками комфорту, але більш приземлене і не таке стерильне, як, наприклад, Сад Шевченка. Можна сімейно провести пікнік в одній з альтанок, пограти у бадмінтон, покататися на конях і порозглядати симпатичну архітектуру приватних ділянок.

Загалом, у наш бентежний час дуже цінно дивитися на зелень, поки є можливість, дихати теплим літнім повітрям та накопичувати спогади у свою скарбничку. Бо наше тьмяне і доволі тривожне життя останніх майже п’яти років набуває фарб саме через такі дрібні деталі, як прогулянки з друзями, вилазки на річку або ж пікнік у затишному парку.

Текст — Веро Юзепчук, редактура — Олександра Пономаренко, фотографії — Веро Юзепчук / з відкритих джерел, візуальна складова і дизайн — Ганна Кучеренко

---

«Люк» — це незалежне онлайн-медіа про Харків, яке висвітлює міські процеси та проблеми, стимулює до змін у місті та суспільстві, збирає на одному майданчику ком’юніті змінотворців та активних людей.

Ви можете робити свій щомісячний внесок у розвиток харківського медіа або зробити разовий донат на будь-яку суму. Дякуємо❤️