Люди
Подозрительные лица. Катерина Гримайло

«Подозрительные лица» — серія матеріалів, в якій «Люк» знайомить вас із роботами художників, дизайнерів і фотографів.

Сьогодні під підозрою у нас художниця та графічна дизайнерка Катерина Гримайло.

Наприкінці травня «Люк» разом із мережею кав’ярень Twinkle запустив open call для тих, хто займається візуальним мистецтвом і хоче показати його широкій авдиторії.

Загалом ми отримали 46 заявок. Катя стала переможницею. Відсьогодні її роботи можна побачити на виставці в Twinkle на Сумській.

 

«Подозрительные лица» — серія матеріалів, в якій «Люк» знайомить вас із роботами художників, дизайнерів і фотографів.

Сьогодні під підозрою у нас художниця та графічна дизайнерка Катерина Гримайло.

Наприкінці травня «Люк» разом із мережею кав’ярень Twinkle запустив open call для тих, хто займається візуальним мистецтвом і хоче показати його широкій авдиторії.

Загалом ми отримали 46 заявок. Катя стала переможницею. Відсьогодні її роботи можна побачити на виставці в Twinkle на Сумській.

 

Візуальне мистецтво з’явилось у моєму житті ще в п’ять років. Щоправда, мою сім’ю складно назвати творчою. Мама займається маркетингом, а тато живе в селі, вирощує хвойні рослини і викладає на тенісних кортах. Але малювала я з раннього дитинства. 

Спочатку це були коні, потім — вигадані звірі. Я мала товстелезні зошити з різнокольоровими чудиками і планетами, де вони мешкають. А потім вже — залежно від того, як змінювалась сфера моїх інтересів — почала малювати більш складні речі.  

Я думаю, більшою мірою мені допомогло те, що в дитинстві мене «розпихали» по гуртках, де я могла спробувати все потрохи і зрозуміти,  чим хочу займатися. 

Зараз мені 19 і я перебуваю в постійному потоці натхнення. Висловлюю себе за допомогою різних форм малюнка — як графічного, живописного, так і за допомогою діджитал-арту.  

Я навчаюсь у Харківській академії дизайну та мистецтв на спеціалізації реклама та відеоарт. Паралельно підробляю на фрілансі графічним дизайнером і роблю всілякі баннерочки, інфографіку, лендоси та інші штуки для різних компаній.

Гуаш, «пупирка», ctrl + Z

Переважно я користуюся гуашшю, мені дуже подобається працювати в матеріалі. Хоча освоювати графічні програми — теж дуже захоплюючий досвід, живопис для мене більш особистий і чесний. Коли пишеш  картину, не можна натиснути ctrl + Z й відійти на крок назад.

У деяких роботах використовую техніку колажу і домагаюся ефекту за допомогою вирізок з журналів і газет. Іноді ще використовую шпаклівку для об’єму і «пупирку» (плівка з пузирчики, які можна лопати).

Зараз працюю над роботою з елементами техніки витинанки — прорізаю спеціальним ножем на папері малюнок, як трафарет і накладаю папір на фон. Така робота дещо експресивна. Десь, швидко виконана гуашшю, а місцями потрібно витратити кілька годин, акуратно і ретельно вирізаючи і наклеюючи. Через це праця відбувається хвилями, але процес стає цікавішим.

Крім створення картин також пробую себе в скульптурі, килимовій вишивці, малюю на речах, пробувала бити татуювання (але зрозуміла, що мене кидає в жар, коли я бачу кров) і недавно познайомилася з мистецтвом вітража. Процес мене захопив, тим більше у мене була чудова наставниця. Я не помічала, як під час роботи в студії години змінювали одна одну.

А ще я дуже люблю малювати очі. Моя схильність до спостереження різних деталей і проявів світу відображається в очах на малюнку. Одного почула від психолога, що це може показувати схильність людини до самоспостереження. Тож, якщо у вас самі собою малюються очі на роботах, ви досить самокритична особистість. Іноді цей знак свідчить про внутрішній неспокій.

Зараз такий час, коли хочеться спробувати себе в різних сферах, тому я підживлюю свої бажання діями і даю їм можливість втілитися у життя.  Навіть якщо не вийде — нічого страшного, головне, що я спробувала! 

Танцюючий пух та будівлі з червоної цегли 

Моя творчість не позбавлена деяких проблем. Часто стикаюсь з дорожнечею матеріалів. Також трохи складно робити те, що раніше ніколи не робив. Виникає багато питань, а звернутися до когось за допомогою не завжди є можливість. 

Тому доводиться вчитися методом спроб і помилок. Як, наприклад, у мене було з килимом — я дуже довго збирала матеріали, замовляла спеціальну голку, їздила вибирати тканину і в підсумку з нею не вгадала. Коли закріпила її на підрамнику, завдала контур малюнка і почала вишивати, виявилось, що нитка не зачіпається за тканину через її не щільну структуру. Тож довелось усе починати з початку. 

Щось може мене вразити до глибини душі і тоді хочеться про це говорити, але це часто швидко проходить.

Я думаю, будь-які зміни починаються з себе самого, тому намагаюся стежити за тим, що споживаю і своїми картинами хочу донести близькість людської істоти з природою і всіма дрібницями, що нас оточують. Починаючи від танцюючого в повітрі пуху тополі й закінчуючи міськими пейзажами з будівлями із червоної цегли. На перший погляд прості і непомітні речі, але які можна розглядати безкінечно довго.  

Мене дуже надихає моє місто Харків і люди, які в ньому живуть. Для мене вони одні з найскладніших механізмів нашого Всесвіту, які дарують найцінніше, що можна подарувати — емоції. А я вже трансформую свої переживання від наших зустрічей на полотні. 

Про що роботи? 

«Що у тебе всередині?» — робота про те, що людина приховує за яскравою зовнішністю. Це стосується, загалом, молодих людей, вектор розвитку яких спрямований на зовнішнє, а не на внутрішнє.

«Стан речей» — тут все сказано. Це про людську зарозумілість і відсутність унікальності думки. Усе вже колись було вимовлено і зроблено до нас, тому людині залишається тільки причалювати до вже кимось відкритих берегів.

«Чиста уява» — спочатку вона була афішею на виставку. 

Під час навчання у Польщі я познайомилась з дівчиною, теж Катею. Вона була старша за мене на кілька років і, дивлячись на неї, складалося враження, ніби вона живе на цій землі дуже давно. Вона вплинула на мене і до сих пір залишається важливою людиною в моєму житті. 

Я в той час захоплювалася кастомом, працювала з одягом і сумками, а її енергетика знаходила свій вияв у неонових картинах з яких ми потім вирішили зробити спільну виставку у Львові. Взагалі, ми не розраховували на те, що прийде багато людей і робили вхід по системі free donation. 

Проте люди все приходили, відразу ж вливаючись в атмосферу події. 

Важливо сказати, що крім простої експозиції у нас ще були діджеї за пультом і можливість потанцювати серед флуоресцентних картин. Завдяки великій площі залів з’явилася можливість сконструювати більше ніж одну локацію, тому відвідувачі отримали максимум задоволення від цього вечора.

Дві картини «на мигдалевому» і робота, де дівчина тримає стакан молока є частинами мого проєкту про веганську випічку.  

Взагалі я дуже люблю готувати, особливо всілякі смачні булочки. Колись я дуже загорілася ідеєю створити таке місце, де люди можуть спробувати домашній десерт або страву за мінімальною ціною. Можна сказати, що моя «кав’ярня на балконі» в рази поступалася за ціною іншим кав’ярням і ресторанам, даючи можливість людям, які не можуть собі дозволити сходити в заклад, купити що-небудь у мене. 

Зараз у мене функціонують інстаграм і телеграм-канал, де як і раніше можна вибрати що-небудь на свій смак і при цьому є багато веганських позицій.

У своїх роботах я торкаюся і деяких соціальних тем. Наприклад, «Warming» і дівчинка, що обіймає палаючу земну кулю, присвячені проблемі глобального потепління.

А робота «together» була створена з метою розкрити тему душевної теплоти, взаєморозуміння, підтримки між народами. Моїм завданням було показати, що в єдності наша людська сила і такі почуття як співчуття і взаємоповага — цінні прояви людської істоти.

Жити відчуттями і стукати в усі двері

Просувати своє мистецтво, звичайно, складно, але в мене це ніколи не було основною метою. Я просто роблю те, що рухає мене зсередини, даю вихід переживанням, які не завжди можу озвучити. А якщо це знаходить відгук у людей, то звичайно радію. 

Мені дуже подобаються проєкти «Люк» та Twinkle, вони об’єднують людей. Дуже класно взяти участь в такій колаборації. Тим більше, я думаю, багатьма художниками керує почуття незадоволеності і недолюбленості, тому фанатично хочеться бути кращим, щоб трошки потішити своє его.

Взагалі дуже хочеться бути частиною ідейного проєкту і корисною громадськості. Наприклад, відкрити в Харкові місце, де можна реалізувати себе як кухар. Готувати різні штуки, щоб люди могли прийти, смачно перекусити і заодно зануритись у творчу атмосферу. Деякий посуд та предмети інтер’єру можна було б зробити у вітражній техніці. Якщо щось сподобається — можна це придбати або спробувати змайструвати самому.

Я взагалі за будь-яку ініціативу і вважаю, що краще спробувати, ніж потім шкодувати, що чогось не зробив. Живу за принципом, що потрібно стукати в усі двері, одна з них буде для тебе відкрита. 

Побачити роботи Катерина Гримайло можна в Twinkle (вул. Сумська, 53) протягом двох тижнів.

Анна Клімова, обкладинка — Катерина Дрозд


Другие выпуски из серии «Подозрительные лица»:


«Люк» — це крафтове медіа про Харків і культуру. Щоб створювати новий контент і залишатися незалежними, нам доводиться докладати багато зусиль і часу. Ви можете робити свій щомісячний внесок у створення нашого медіа або підтримати нас будь-якою зручною для вас сумою.

Це зображення має порожній атрибут alt; ім'я файлу ptrn-1024x235.png