Шо слухав цього року «Люк»? Добірка музичних релізів 2024 року від редакції

Катерина Переверзева: головна редакторка, журналістка

Я би хотіла вміти писати про музику так, як це робить наш Макс, але я в цій справі читер, тому вже другий рік поспіль мої описи — про те, як музика була поруч в дуже різні періоди життя. З Паліндромом я гуляла по Харкову під гул генераторів, з «Крихіткою» — плакала на кладовищі, із Ragapop та Ницо Потворно дивилась в дзеркало на те, що твориться з очами після побачення, а з Кадановим і Кононовим годинами дивилась на вікна будівель, заколочених фанерою, і течію річки Харків.

Словом, музика цей рік, як і всі попередні, була зі мною другом, який все розуміє і відчуває, не питає зайвого і знаходить для цих почуттів тональність і слова, коли вони закінчуються у мене.

Ну що, давайте я вас один з одним тепер познайомлю!

Паліндром — «Найліпший день»

У цієї пісні в моєму плейлисті є дуже чітка візуалізація: чи то кінець березня, чи то квітень, я йду в редакцію після чергової ночі обстрілів (а може навіть після черги ранкових). Крізь навушники пробирається звук генераторів, які були стабільним саундтреком цієї весни після того, як росіяни зруйнували ТЕЦ-5. Вулиця Сковороди і харківська весна пахне бензином, прям як в треці. А ще — цвітінням фруктових дерев. Здається, ніколи цей запах не зводив з розуму настільки сильно, як цією весною, коли всі почуття були викручені на максимум.

Тієї весни було дуже багато страхів, ракети — не головний. Більше за звук прильотів лякали пусті вулиці. З тим, як збільшувалась частота та кількість обстрілів, на вулицях ставало все менше людей і машин, здавалося, що одного ранку можна знайти себе героїнею тих фільмів, де головний герой виходить на вулиці міста і виявляється, що він — остання людина, і окрім нього тут більше нікого нема.

Я пишу цей реліз, дивлюсь крізь вікно редакції на вулиці зі світлом ліхтарів і затор на дорозі. Згадую, що сьогодні я побачу повний зал на виставі, а завтра до нас прийдуть в гості друзі, і ми разом відсвяткуємо дев’ятиріччя «Люку». Найстрашнішого не сталося.

Степан написав цю пісню, щоб можна було пробратись через важкі часи, шукати радість з усіх сил і вірити. Дякую, Степане. Цей трек — один з тих, завдяки чому ця весна була не тільки дивна, а й дивовижна.

«Крихітка» — «Під весняним дощем» (feat. «хейтспіч»)

Нещодавно на зустрічі з підлітками, коли ми розмовляли про «Люк», я розповідала про різні неприємні штуки та погрози, з якими ми стикалися через незгоду із нашою позицією. Від Снішки прозвучало питання: «Чи буває страшно?».

Страшно — ховати друзів. Дивитись в очі жінці, яка втратила на війні сина. Замість релізів музиканта, писати новину про його загибель. Чекати відповідь і дізнатись, що вже ніколи її не отримаєш. Страшно дивитись на портрети красивих, юних людей на могилах. Від того яким безкінечним морем розвиваються прапори на Алеї Героїв на 18-му кладовищі.

Ця пісня, в основі якої вірш поетеси й військової парамедикині Олени Герасим’юк, присвячена українським митцям і мисткиням, діячкам і діячам культури, які загинули внаслідок російського вторгнення. Пісня, яка буде поруч і обійме, коли згадуєш всіх своїх. Яка допомагає прийняти незворотнє і пам’ятати з усіх сил. Пісня, яка нагадує скільки тепер у кожного з нас болю, але разом з тим — це пісня, яка цей біль заколисує. Ніби подорожник, який прикладаєш до серця, коли дуже болить. 

Оце — страшно. А погрози за журналістську діяльність — то хуйня собача.

Ragapop — «Чи любов»

«Чи існує ідеальна любов? Як полюбити ближнього, як самого себе? Чи могли б ми винести трагізм і потворність світу без любові?»

Здається, вся творчість Ragapop та — підберіть підходяще слово, виходячи з вашого віку — їх вайб та енергетика — стверджувальне «ні» на питання, чи змогли б ми без любові вивезти.

Ragapop стали моєю великою любов’ю після першого концерту наживо, але вони як справжні розбійники люблять давати музичні скарби дозовано і потрошку, чим ще більше викликають залежність. Дякую вам за цей реліз (та шо уж там, за весь альбом). Як же я сумувала!

Ницо Потворно — «Ти»

Це теж знову про любов, бо, знову ж таки, без неї і в спокійні часи не дуже, а зараз і зовсім тоскно було б. В цьому треку Ницо дуже вдало жонглює метафорами в спробах описати те, що описати буває дуже важко, а то й неможливо — відчувати треба та й все.

«Ти і є “Поляна Квасова” зранку, ти — хліб, ти — голова, ти — поляризація світла,
Ти — азот, ти заповнюєш собою повітря, ти навіть не кисень, —
Ти і є дихання, сука, ти — життя,
Ти роса на світанку.
Ти тупо апаратура, ти — краще, ніж краще.
Як сонце світиш промінчиками, які ласкаво глядять обличчя зранку, поки коровки бігають по полю.
Ти — маленькі вусика собачки Марли»

На вусиках собачки Марли я зовсім здаюсь і визнаю, що йому вдалось. Бо хто зрозумів собачі вуса — той зрозумів життя. А з ним і любов.

Олег Каданов та Стас Кононов — «Кислотні дощі»

Якщо в цьому році вийшло щось від Олега Каданова та Стаса Кононова, зробити цей топ без їх релізу було б злочином проти себе та своєї посади. Я часто жартую, що є люди виховані вовками, а я — людина вихована харківською музикою. 

Стас і Олег в цій історії — мої музичні прийомні батьки (вони на це згоди не давали, але не те щоб я їх питала). Їх музика знайомила мене з Харковом та світом, в їх текстах я вишукувала прізвища, які потім ставали моїми настільними книгами. Це та музика, з якою я виходжу блукати харківськими вулицями і дивитись по кілька годин на харківські річки. 

І ось цей альбом знову, ніби опцію «зателефонувати другу», дістаю як щось дуже близьке і чесне. Про те, що нам всім болить вже десятий рік, про реальність від якої хочеться сховатись в норку, але і Стас, і Олег своїм прикладом показують, що коли реальність приймає такі оберти, від неї треба не ховатись, а вперто її лікувати щоденними діями, виборами і вчинками.

Ще один альбом моїх улюблених музикантів, які вже 15 років вчать мене відчувати, розмовляти з собою чесно і відверто, не боятись вдивлятись в темряву і нагадують, за що чіплятися і як винирювати, коли темряви стає дуже багато.

Дякую, Олегу і Стасе за 15 років такої захопливої подорожі. Планую не сходити з цього корабля ще три рази по стільки ж, тільки б випросити у вас посеред військових і волонтерських справ і подвигів добиратись до гітар і студій звукозаписів.

Плем’я людей вихованих вашою музикою неймовірно сумує!

Антон Алохінссон: журналіст

Вже другий грудень поспіль розгублено перебираю свій трекліст у пошуках новинок: музики я слухаю багато, але серед неї переважає якийсь вже зовсім олдскул. Якщо до списку  улюблених і залітають свіжі релізи, то це має бути щось по-справжньому видатне, що чіпляє на суто емоційному рівні і що я готовий весь рік слухати на репіті.

Втім, цього разу деякі треки вийшли буквально минулого місяця, тому ще не встиг повністю їх просмакувати.

МУР — «Третя рота» (feat. Сергій Жадан)

Після перших двох вдалих літературних проектів МУРівці створили аудіоп’єсу «Ти [Романтика]» присвячену митцям «червоного Ренесансу». Попри цілком справедливу критику текстів, музична частина та запрошені виконавці витягують на собі дуже багато. Альбом досить потужний і справді змушує поміркувати над мотивацією українських літераторів 20-х років.

Для себе виділю, мабуть, саме «Третю роту», бо у такій я зараз і проходжу службу. Пісня про молодого Володимира Сосюру, що рубиться у Перших визвольних змаганнях і хворобливо це все рефлексує. У другій частині треку Сергій Жадан начитує власний текст про війну:

«Той, хто добуде тут до кінця, залишиться сам.
Краще не бачити те, що він бачитиме уві сні».

Folkulaka — «Сон»

Відносно новий гурт, який я випадково відкрив для себе завдяки одному київському другу. Точніше, супергурт з Саши Кладбіще (Zwyntar), Антоніни Винник та Наталії Золотаревської. Як і написано на упаковці, вони грають якісний український фольк, щедро приправлений вовкулаками та упирями.

Наприклад, один з останніх синглів — це класична балада про примхливу наречену, яка згубила закоханого в неї парубка. А він взяв та й прийшов свататись. Мертвий. Чудовий жіночий вокал доповнюється елементами народних колискових та гнітючою музикою. Слухати на ніч у навушниках та повній пітьмі.

Міша Правильний — «Лист»

Не дуже люблю Мішу Правильного через натужну серйозність та політизованість лірики, але тут чомусь зайшло. Може, тому що текст вдало передає загальнонаціональний вайб розчарування та втоми від війни.

Міша звертається до себе самого двох-з-половиною-річної давності та швидко розбиває ілюзії, що мала більшість вкраїнчиків на самому початку повномасштабного російського вторгнення. Трек короткий, агресивний та наболілий. Не забудьте задонати знайомому волонтеру на актуальний збір.

Харківський ЛітМузей, Сергій Жадан, Юрій Гуржи — «Сковорода» (feat. Frank London, ХОССП)

SKOVORODANCE — чергова крута колаба Сергія Жадана та Юрія Гуржи під проводом Харківського ЛітМузею. Автори переосмислили тексти «Саду божественних пісень» Григорія Сковороди у формі сучасних госпелів (тобто буквально «божествених пісень») і ще раз довели, що деякі ідеї залишаються актуальним і триста років по тому. Все-таки ми барокова нація.

М’який, ненав’язливий реггі, життєрадісна лірика та величезна купа запрошених артистів: Ірена Карпа, Юрек Якубов, Стас Кононов, ХОССП та інші. Платівка стала своєрідним ідеологічним звітом  фестивалю «П’ятий Харків», який тягнувся без малого півтора роки. Тому я окремо виберу саме останній трек в альбомі — єдиний, що базується на тексті Жадана, а не сковородинівських піснях:

«Темна ніч, глибока вода,
До міста вертається Сковорода.
Це нашої любові глибока руда,
Наша свобода і наша біда».

Третя Штурмова, Zwyntar — «Золото і блакить»

Цей легендарний підрозділ (теж із харківським корінням!) має абсолютно шалених маркетологів. Після провокативної кампанії на білбордах Третя штурмова випустила цілий музичний альманах «Епоха». Автори треків віддали усі права права на них бригаді, аби військовим йшли кошти за дистрибуцію альбому.

Вісім пісень від восьми українських виконавців, написаних спеціально для цієї платвки. Усі дуже різнопланові: від сардонічної «Окопної пісні» про піхотинця Миколу до бодрої панкухи від гурту «ПРОКЛЯТИЙ ХУЙ» і дуже злого репу пацанів з PVNCH.

На всі пісні автори вже окремо випустили кліпи, тому варто пошукати ще й ці шедеври окремо. Особливо раджу пісню «Золото і блакить» у виконанні Zwyntar — щемку, глибоку і ліричну, яка доступно розповідає, за що ми з вами воюємо.

Забавка — Віночок (eatyou remix)

Бонусом іде ще одне маленьке відкриття цього року. Забавка експериментує з традиційним українським жіночим співом у сучасному аранжуванні. Можете розпочати знайомство саме з «Віночка», він існує у кількох варіаціях.

Антон Малиновський: журналіст, новинар

Цього року я більше заглибились у вивчення старої експериментальної музики, аніж слухали нову. Якщо ви спитаєте мене за фаворитів серед таких — ранні Einstürzende Neubauten та Les Rallizes Dénudés. Серед нових релізів можу виділити чотири, що зачепили. Всі — українські, два — від дніпрян.

Parking Spot — «Mellt»

«All The Factors That Don’t Matter» — альбом, який наздогнав мене лише через два місяці після виходу. Надзвичайно стильна та виважена робота, просякнута естетикою диджиталізованої музики. А обраним треком нехай буде «Mellt».

Принц Буба — «полінація / фаза полінації»

Теж зацінили альбом «Про птахів і пчіл» не з першого разу (при тому, що жили з Максимом буквально в одній квартирі).

Генеративні дивні ритми, різкі зміни звучання — те, що Принц Буба вміє найкраще, цей альбом — лише доказ. Трек — «полінація / фаза полінації».

Monotonne — «Позич мені спокій» (feat. maxandruh)

Юрій Буличев (aka Monotonne) цього року був дуже продуктивним — випустив два альбоми у своїх сольних проєктах та один в межах колективу.

Ембіент-альбом «Unrelated», що вийшов першим, мені і справді не рілейтнувся. Тоді як «Related» відгукнувся настільки, що переслуховували його по колу десь місяць. А для добірки най буде пісня «Позич мені спокій» з Максом Андрухом.

«ЧОМУ?» — «Live at Otel`»

Альбомів чи пісень більше не маю, але є цікавий live моїх друзів з «ЧОМУ?» (до речі, наша Дарина не тільки монтує відоси для «Люка», але і пише нойз разом з Русланом).

Цей виступ на «нойзі щосереди» — один з моїх улюблених. Як мінімум через те, що після нього до мене підійшли друзі, які ніколи до цього не слухали нойз, і сказали, що зрозуміли його.

Катя Дрозд: дизайнерка та верстальниця

Цього року мій топ складається з поп-музики: несвідомо хотілось менше страждати, і така музика — чудовий «розгруз».

Kesha — «Joyride»

Дуже люблю true crime і вже давно слідкувала за судовою справою Кеші та її довбойоба-продюсера. Вона виграла та нарешті стала вільною артисткою. І цим треком чудово увірвалась в індустрію та показала поп-бебікам, хто тут mommy.

Poppy — «crystallized»

Люблю Поппі не тільки за саунд, а і за лірікс. Дуже подобається її фраза «Раніше я була сумною, але вже не памʼятаю чому, можливо це дорослішання» — чудово описує мій стан. Рекомендую послухати альбом, він має цілісний сюжет.

FKA twigs — «Drums of Death»

Також подивіться неймовірні стильні кліпи до останніх синглів. Це можна назвати доволі нішевою музикою, але у вас точно будуть мурахи по шкірі.

Ashnikko — «Paint The Town Blue»

У другій половині року слухала всі треки Ашнікко. Дуже був потрібен енергетичний заряд та «біч вайб» 💅 Ще раджу розбирати її лірікс, вона вправно ставить XY-хромосомних на місце.

Lady Gaga — «Disease»

Обожнюю Гагусю ще з першої появи на музичних каналах по тєліку. Нарешті повернення та затравочка до нового альбому. Mother has arrived 💅 Кліп до треку зняла наша слоніха Таню Муіньо — як завжди на високому рівні.

Арися Чернобай: операційна менеджерка

Мій плейлист цього року можна назвати саундтреком до помиральної ями.

KARNA — «Прошу пана до смереки»

Люблю цих чуваків ще років з 14 і заслухала всі пісні «до дірок». Але цього року файні гуцульські мени таки порадували класним альбомом, хоча який і зібрано з треків за останні декілька років. З найбільш заслуханого — «Прошу пана до смереки». Тут ідеально все — смішний сюжет, гітарні рифи, скрім — саме те, щоб на якомусь фестивалі рубитись в слемі!

Третя Штурмова, Renie Cares — «Дамоклів меч»

Дуже незвичне звучання Іри Панчук гарно вплітається в саунд всього альбому «Епоха» (який я теж дуже раджу послухати) — все ще впізнається її дуже ніжна манера виконання, але приправлена «важкістю» музики. Текст теж не може залишити байдужим. «Ні, моя молодість не закінчена, а я вже, здається, скоро», — слова, які мені надзвичайно відгукуються. Бо молодь закінчується, і з цим треба щось робити.

Курган — «Червоним бузком»

Знову сумний трек про війну і втрати. На жаль, тепер дуже мені відгукується після втрати близького друга на фронті. Дуже довгоочікувана прем’єра від Жеки Володченка. Як і зазвичай — вичурний текст з купою метафор і питань, якісний, «вкусний» саунд. Загалом — все, щоб змусити вас плакати. То підіть поплачте.

«хейтспіч» — «птахи летять додому»

Я ж казала про помиральну яму? Ось вона — її квінтесенція. Дуже серйозна композиція від не дуже серйозних музикантів. Неочікуваний прикол — на беці тут Маша Кондратенко, та, що «Ванька-встанька». Але приємно чути її голос, він гарно доповнює Дімин вокал, ну і звісно ж, саунд — у хлопців він стає все більш і більш якісним, за це можу подякувати Фімі.

«Крихітка» — «Мегалюбов»

Треба ж якось виходити з депресняка. Я давня фанатка «Крихітки», особливо в тандемі з «Мертвим півнем». Так само, як і KARNA, гурт цьогоріч випустив альбом-збірку всіх своїх треків за останні років 10, напевно. Але саме «Мегалюбов» — пісня нова. Дуже легка, але меланхолійна мелодія, прекрасний вокал Саші Кольцової, гармонії в бек-вокалі зроблять все, щоб ви закохались в «Крихітку», якщо чомусь ще цього не зробили.

Макс Бурєнок: SMMник, журналіст, автор добірок «Шо по релізах?»

Ніколи такого не було, і ось знову. Spotify каже, що я наслухав цього року 171 321 хвилину музики. Фактично — навіть більше. Тому спроба обрати короткий топ перетворилася в мене на справжню «зарубу». Та ось що із цього вийшло…

Стас Корольов — «Тебе»

Якщо обирати серед українських альбомів, то найголовнішим цього року для мене є саме «Round 2: Цифровий Утікач».

Стас кожного «сезону» намагається грати музику, несхожу на попередню. Тож ніхто не очікував від нього музикоцентричного джаз-рокового полотна, але в підсумку саме завдяки ньому й трималася моя «менталочка». Не в останню чергу тому, що я фактично спостерігав як народжувались та видозмінювалися ці пісні, починаючи з виступу на благодійному «Faine Misto» в Тернополі навесні 2022 року.

«Цифровий утікач» буквально про всіх нас та про спроби пережити нову дійсність — нервово, але мелодійно. Раджу слухати від початку до кінця без перерви. Ба більше, на вибір є одразу два варіанти — студійний альбом та його концертна версія. Підійдуть обидва.

Чому саме пісня «Тебе»? Чомусь вона зачепила мене більше за інші. Принаймні кількість прослуховувань каже, що це мій беззаперечний фаворит.

«Загоряється інтерфейс.
Визначаю, куди прямує мій рейс:
Я обираю тебе»

Black Balloon — «Рано»

На цьому місці легко могли б опинитися або Ragapop, або The Unsleeping, але мені навмисно хочеться виділити саме цю пісню.

Зацінив гурт ще минулого року, коли вони випустили перший за шість років мініальбом. А останній сингл, натхненний піснею Марії Бурмаки та ранковими російськими обстрілами, відгукнувся особливо.

Перший в історії дуету експеримент із поєднання інді та народного співу вийшов вдалим і, що головне, взагалі нешароварним. Тож мені хочеться зробити цю пісню відомою на весь інтернет. Слухайте. Аля з Льошею цього варті!

Twenty One Pilots — «Lavish»

Альбом «Clancy» отримує гран-прі мого музичного року та мого серденька. Беззаперечний лідер. Досконалість. Легенда. Ідеал. Кращого не існує.

Гаразд, звичайно існує, але я правда отримую щире задоволення від цього релізу. Тут є все — інді, поп, хіп-хоп, альтернатива та навіть щось схоже на панк. Еклектика в чистому вигляді. Все, як я люблю. А продакшн від Пола Міні який вийшов! А барабанні партії Джоша Дана які вийшли! Ух.

Із сенсовим наповненням теж все добре: Тайлер Джозеф продовжує багаторічну вигадану сюжетну лінію, яка все ж порушує цілком реальні теми любові, дружби, депресії, суїциду, невпевненості у собі та пропрацювання старих психологічних травм.

Обрати якийсь один трек з альбому дуже складно як і за внутрішніми відчуттями, так і через те, що жоден із них окремо не зможе репрезентувати всю платівку. Тож нехай це буде «Lavish» — пісня, не схожа на все, що робили хлопці до цього. Вона має прикольний вайб та дуууже фановий кліп. I’m Commander Shepard and this is my favorite music video from ‘Clancy’.

І, звичайно, плюсик до карми за бандану Джоша з написом «Факелоносець» українською, яку він вдягає на концертах досі.

Linkin Park — «Overflow»

Я був готовий, що перший альбом без Честера Беннінгтона може мені не сподобатися. Давно минув той час підліткового ревнивого ставлення до чиєїсь музики — якби не зайшло, то й біс із ним, попередню дискографію в мене ж ніхто не відбирав. Але мені все ж зайшло!

Емілі Армстронг гарно вписалася в загальну картинку. При цьому весь «From Zero» — це одна велика відсилка на всі попередні альбоми Linkin Park (а вони дуже різнопланові). Так, це обережний хід, але я думаю, пану Шиноді з хлопцями це було потрібно, аби увійти в минулу форму. І головний задум знайти нового партнера в гурт, а не просто перетворитися на кавербенд, цілком вдався. Хоч Емілі і грає за старими правилами, але проявляє свою індивідуальність та додає щось нове до цієї музики.

І посумувати, і порухати тілом, і покричати, і пустити сурову «олдскульну» сльозу. Повторюся, але менше з тим — еклектика в чистому вигляді. Все, як я люблю. Та й загалом бачити щасливе обличчя Майка під час нових концертів дуже приємно. Йому дійсно потрібне було це повернення.

Обираю серед інших пісень «Overflow», бо вона найбільше виділяється зі всієї платівки. Такий лютий вайб альбому «A Thousand Suns» з вибуховим закінченням мене прямо підкорив.

Soft Loft — «Is It Me»

«Тижнева добірка» від Spotify іноді приносить мені справжні скарби. Нічого не чув про цей швейцарський гурт, і мабуть так би й пропустив їх цьогорічний дебютний альбом. Але як же я радий, що він зі мною все ж стався!

«Це колектив музикантів, який займається створенням безпечних просторів за допомогою звуку», — каже нам опис гурту. І не брешуть же! Дуже комфортні, мелодійні та напрочуд чіпкі пісні, які огортають тебе, ніби обійми.

Альбом складається з треків, випущених за цей та минулий роки, приправлених декількома новими композиціями. Хоч я і не люблю такий підхід, визнаю, що він дуже добре працює із новими слухачами.

Раджу прослухати весь альбом. А тут залишу, мабуть, найбільш заслухану мною пісню.

KH8 — «Зайве»

Я зроблю як Алоха та залишу в якості бонусу свою особливу рекомендацію.

За останні років вісім я чув цю пісню в різних варіаціях та різними мовами, і дуже радий, що її довершена форма нарешті зафіксована в офіційно випущеному синглі. Вона ідеальна. Можливо й тому, що Гліб Ковальов зібрав навколо себе елітний склад харківських музикантів, які доповнили і без того гарну композицію.

Я дуже сподіваюсь, що попри військову службу у Гліба все ж буде ще час, наснага та можливість продовжити випускати свої пісні, бо він має їх в запасі на цілий альбом. І я справді пишаюсь тим, що робить його гурт.

Катерина Головченко: менеджерка спільноти

В моєму списку мали бути щонайменше «Крихітка», «хейтспіч» і Курган, але за них довелося б битися на ножах з нашими дівчатами, а для цього їхати в село, бо я признаю тільки сєльську драку, біти, кастєти… Та поки ми в Харкові, довелося шукати щось інше.

А це важко, бо найчастіше я слухаю щось старе, новинки до мене доходять з затримкою. Але годинка перекопувань свого плейлиста та щотижневих релізів від «Люка» (дякую, Максе!) — і ось я назбирала пісень 2024 року, які мені сподобались найбільше.

«Крихітка» — «Сонячні дні»

Що тут казати, «Крихітка» чудова, альбом «Мегалюбов» слуханий-переслуханий, але пісня з «хейтспічем» вже була зайнята, тож я обрала цю. Вона вийшла два роки тому, та я її почула лише в цьому альбомі. Відтоді вона часто стояла на повторі, тому заслуговує почесне перше місце в моєму списку.

The Unsleeping — «Зле/зле/зле» (feat. OTOY)

Обожнюю The Unsleeping, проте пісні в їхньому першому альбомі дуже різні і зайшли мені не всі. Альбом OTOY не зайшов взагалі. А ось цей спільний трек — супер!

Artistka Chuprynenko — «Пил»

Зазвичай те, що робить Маруся, таке тепле і одночасно болюче. Ця ж пісня вийшла спокійна, інтимна і трохи грайлива, а сонячне літо у кліпі ніби проникає під саму шкіру.

Lely45 — «Усе ж таки друзі» (feat. Женя Галич)

Пісні Lely45 для мене звучать майже однаково, проте це не заважає їм мені подобатись. З цьогорічних обрала цю, бо вийшов непоганий динамічний фіт з Галичем.

Brykulets — «Лебідонько»

Взагалі я хотіла поставити сюди пісню Vivienne Mort «Усі в мені». Але попри мою симпатію до Даніели Заюшкіної, новий альбом був прослуханий мною двічі і відкладений на потім. Та навіть враховуючи моє дуже незрозуміле й неоднозначне ставлення до Івана Брикульця, його пісня «Лебідонько» якось несподівано зайшла своєю ліричністю і стала однією з найбільш прослуховуваних за рік в моєму плейлісті.

Яна Дудко: менеджерка магазину мерча

Трохи бла-бла про те, що я слухала впродовж року.

Our Atlantic — «Вітре!»

Альбом «На глибині» наче музичний подкаст, де між піснями лунають окремі аудіодоріжки, на яких записані воєнні спогади барабанщика гурту Олексія Бикова про його бойовий досвід часів битви за Київ.

Альбом поєднує у собі жанри від соулу та блюзу до електроніки та акустичної балади, чим створюють унікальну кінематографічну ауру.

Наполегливо раджу ознайомитися з даною музичною роботою.

Rohata Zhaba — «Темно-зелений хвойний кущ (з павутинкою)»

Це якась магія! А яке скрипкове соло!

Слухаючи цю пісню, не можливо не уявляти себе на якомусь літньому фестивалі, сп’янілим від музики і атмосфери навколо.

І я щиро не розумію, чому в моїй річній статистиці Spotify ця пісня не займає перше місце за прослуховуванням.

Foso — «Людина»

Ой, як мені подобається це звучання.

Стильно. Музично. Кінематографічно.

Linkin Park — «Heavy Is The Crown»

Після семирічної перерви та втрати ключового учасника, повернення Linkin Park з новим альбомом викликає інтерес і очікування, адже шанувальники прагнуть почути, як гурт еволюціонував і адаптувався до змін в оновленому складі. 

Цей альбом знаменує новий етап у творчості гурту разом із новою вокалісткою Емілі Армстронг.

Одну пісню з альбому мені було обрати складно, але завдяки виступу під час фіналу чемпіонату League of Legends я все ж змогла визначитися.

Twenty One Pilots — «The Line»

Я просто залишу цю пісню тут, бо вона сумна і красива.

Ася Шевцова: літературна редакторка

Музика для мене — це своєрідна терапія, думаю, багато хто мене в цьому зрозуміє. 

Навіть у найважчі моменти я можу подумки спілкуватись із музикою, як зі співбесідником, який точно мене зрозуміє, а в моменти радості — виплеснути її вповні під якийсь життєствердний трек і таким чином розділити її зі світом. 

Тому музика багато в чому для мене — супровід і віддзеркалення моїх станів і етапів життя. 

Цього року вони були такими.

МУР — «Спочатку було Слово»

Альбом «Ти [Романтика]», зокрема трек «Спочатку було Слово», дозволяє подивитись на історію українського літпроцесу минулого сторіччя не лише як на абстрактні імена і прізвища з підручника української літератури, а як на живих людей.

«Спочатку було Слово» — це і біблійна цитата, і відсилка до харківського будинку «Слово», який задумувався як колискова для українського мистецтва, а по факту став місцем смерті  українських митців — фізичної чи ментальної, зараз не так вже важливо. Багатошаровість назви треку добре корелює з багатошаровістю сенсів: разом із героями минулого Євгеном Плужником і Лесем Курбасом згадуються сучасні герої —  Роман Ратушний і Дмитро «Да Вінчі» Коцюбайло, і це дуже про циклічність історії, про те, що часи міняються, а ворог той самий.

МУРівці спробували показати, як би для нас виглядали відомі літературні постаті, якби ми були їх сучасниками, і це, на мою думку, достойно поваги. Думки щодо альбому розділились: хтось назвав його неймовірним успіхом в українській музичній царині, хтось — цілковитим провалом і вторинним мистецьким продуктом. Те, що навколо цього альбому розгорнулась така палка дискусія, означає лиш одне — обговорювати є що, отже альбом вистрелив недарма.

Cigarettes After Sex — «Silver Sable»

Cigarettes After Sex для мене — особистий різновид музичного гідазепаму. Такий собі меседж «Ти в безпеці. З тобою нічого поганого не трапиться».

«Silver Sable» з нового альбому містить відсилку до американських коміксів Marvel, і це лав-сторі про занурення вдвох у паралельний всесвіт у напівтемряві у моменти, коли хочеться прихистку від жорстокості цього світу. 

І хоча їхня пісня «Nothing’s gonna hurt you» не з цього альбому, трек «Silver Sable» для мене так само має глибокий заспокійливий ефект завдяки фірмовому проникливому вокалу Грега Гонсалеса і спокійним, вдумливим музичним партіям.

Visegruppa Ottar — «Snille bomba» (feat. Moddi)

Цей сингл — добротний взірець nordic folk, який я дуже люблю. Тягучий, як недільний ранок у ліжку і банка солодкого варення. Коли можна нікуди не поспішати і просто насолоджуватись моментом — нам уже здається, що це розкіш, про яку у нинішніх воєнних  реаліях ми почали забувати. Але не варто забувати про цінність можливості просто зупинитись і спостерігати. Просто бути.

«Пиріг і Батіг» — «Ой, з-за гори з-зі Креміної»

«Ой, з-за гори з-зі Креміної» — маланкова пісня із села Рівне на Вінничині, яка поєднує в собі і християнські мотиви, і відголоски давніх язичницьких вірувань. Звукова подушка контрабаса і скрипки, яка мені  за звучанням дуже нагадує стародавню колісну ліру, відтіняє решту інструментів і голос Мар’яна Пиріжка, в який пірнаєш з головою, як в темний зимовий вечір. Все це разом просто заворожує.

Ця колядка увійшла до альбому «Колядницький» гурту «Пиріг і Батіг». Мені цей альбом видався справжнім подарунком під Різдво. Він пробуджує в тобі щось глибоко сховане в несвідомому, мотиви, які пам’ять спинного мозку зберегла від попередніх поколінь, як би ці пісні не намагались винищити під корінь. А вони собі живуть і співаються хором, хай там що. І я дуже вдячна Мар’яну і всім учасникам гурту за цей промінчик надії, радісне очікування свята, яким бринить весь цей альбом.

Mantra Tonic — «Asatoma»

Matra Tonic роблять дуже різнопланову музику, від мантр під ритмічні електронні біти до такого, як цей сингл — клавіші і все, нічого зайвого.

«Om Asatoma» — це давня мантра миру і очищення, яка перекладається як «Веди нас від невідання до знання, від темряви до світла, від смерті до безсмертя».

Mantra Tonic переосмислили її на своєрідний джазово-фортепіанний манер. Але крізь джазові мотиви пробивається характерний ритмічний напор, ця музика має серце, і ти відчуваєш її пульс.

Юра Каплюченко: фотограф

Мій плей-лист цього року ніби американські гірки: стрімкі злети, падіння, неочікувані повороти, він супроводжував мене всюди. Та, на щастя, цього разу без «мертвої петлі».

Kendrick Lamar — «Luther» (feat. SZA)

Кендрік грає за своїми правилами, тому може неочікувано релізнути цілий альбом. Однак фіт із SZA був більш, ніж очікуваним. І це як завжди хіт!

Зачепив класним бітом, фірмовим флоу та емоційним калейдоскопом, кожен раз, ніби  телепортуюсь в інший вимір.

Вмикайте в навушничках та ходіть гуляти вечірнім містом.

The Weeknd — «São Paulo» (feat. Anitta)

Поки всі прихильники чекають новий альбом, Ейбел робить величезне шоу у Сан Паулу та записує однойменний сингл. Химерний, динамічний та загалом ідеальний саундтрек моїх «вже біжу, буду за 10 хвилин».

Tyler, The Creator — «St. Chroma» (feat. Daniel Cesar)

Тайлер для мене — це про розширення меж. Видно, як він відточує свій стиль з кожним новим релізом, але залишається йому вірним.

Багатошарова музична композиція з чіпляючим приспівом та ноткою шаленства. Чудове комбо, а ще крутий кліп!

Childish Gambino — «Algorhythm»

Дональд Гловер круто грає зі зміною темпоритму. Схематичний техно настрій, під час прослуховування відчуваєш себе імпульсом, що подорожує лабіринтом цифрових плат. 

І це дуже приємно електризує тіло і змушує трохи порухатись.

Дарина Бердинських: відеомонтажерка

Останні три роки музика дається мені важко і супроводжує мене виключно як фонове і релаксове доповнення до роботи чи відпочинку. Тому тримайте від мене улюблений lo-fi за цей рік, а також один музичний бонус.

coffee.

Приємні комфортні мелодії під робочій або вечірній настрій.

sandwich.

Для затишного вечора і домашніх посиденьок.

finally some peace for 1 hour

Нагадує серпневі ночі в селі.

good morning, say hello to winter with sweet jazz music

Підходить, аби прокинутись, сьорбнути кохва в побігти у справах.

Kyrylo Stetsenko — «Oh, how, how?» (feat. Natalia Gura)

А наостанок смаколик — збірка архівних українських пісень 70х-90х років, про яку цього року навіть написав Pitchfork.

Текст — редакція «Люка», обкладинка — Катерина Дрозд, внутрішній візуал — Макс Бурєнок

---

Читайте також:
Усі релізи минулих тижнів

---

«Люк» — це незалежне онлайн-медіа про Харків, яке висвітлює міські процеси та проблеми, стимулює до змін у місті та суспільстві, збирає на одному майданчику ком’юніті змінотворців та активних людей.

Ви можете робити свій щомісячний внесок у розвиток харківського медіа або зробити разовий донат на будь-яку суму. Дякуємо❤️