За містом
Лист до Харкова. Настя Палій

До початку повномасштабної війни Росії проти України в рубриці «Лист до Харкова» різні люди, які колись жили в нашому місті, писали листа абстрактному другу в Харків.

З 24 лютого наше місто покинули вже сотні тисяч мешканців. Багато хто змушений був тікати у невідомість, лишаючи свої домівки, рідних та друзів.

Тож відтепер в рубриці «Лист до Харкова» ми збиратимемо їхні історії.

Сьогодні — лист від студентки Української академії лідерства Насті Палій з Івано-Франківська.

До початку повномасштабної війни Росії проти України в рубриці «Лист до Харкова» різні люди, які колись жили в нашому місті, писали листа абстрактному другу в Харків.

З 24 лютого наше місто покинули вже сотні тисяч мешканців. Багато хто змушений був тікати у невідомість, лишаючи свої домівки, рідних та друзів.

Тож відтепер в рубриці «Лист до Харкова» ми збиратимемо їхні історії.

Сьогодні — лист від студентки Української академії лідерства Насті Палій з Івано-Франківська.

Привіт, як ти? Це тепер нове «я тебе люблю». Питаю, бо зрозуміла, що таке любити за просто так.

Ще рік тому ми були незнайомі, жили за тисячу кілометрів один від одного. Я не знала, як ти пахнеш, який твій улюблений колір, де ти проводиш свої вихідні, з ким дружиш, а кого терпіти не можеш. Знаєш ці шалені історії про «Я закохалася з першого погляду…»? Вони й справді шалені, бо в нас усе набагато глибше. 

16 вересня 2021 року відбулося наше знайомство: я франківчанка, яка ніколи не була на сході України, не знає, що таке Саржин Яр, Держпром, «Кулиничі» і колись чула, що «трємпєль» то є вішак. А ти Харків — місто свободи і краси, молодості і щирих людей. Наші звички і принципи зіткнулись ще на третьому пероні і конфліктують досі, але це не завадило творити між нами дещо нове.

Коли бачиш щось нове, часто шукаєш в ньому відоме тобі до того. Тому я порівнювала тебе і з Києвом, і зі Львовом. Ти дуже горде місто і те, що я так знецінювала і не помічала твоєї особливості, ображало тебе, тому ти закривав від мене всі місця сили. Але я усвідомила свою помилку і навчилася дихати, як ти.

Прокидатися раніше, бо сонце сходить тут швидше, ніж на заході, і навіть спробувала всі тортики «Полюс». 

Ми, як діти, день за днем пізнавали світи один одного, плакали, бо було складно, усміхались, бо все йшло на краще. Харкове, ти відкрив мені звичну осінь по-новому — вона тепер зі смаком кави з «ЛяТюШо», одягнена в довге тепле пальто і найкращі прикраси. Нова звичка — гуляти парками і читати книгу наодинці. В такі моменти я досліджувала себе завдяки тобі. 

Один день розділив нас і зараз ми знову на відстані: далекі фізично, але дуже близькі ментально. Зараз ти мені навіть схожий на рідний Івано-Франківськ, але мабуть тільки й тим, що теж є рідним. 

Ці пів року не є миттєвістю чи жартом. Це період, який змінив моє ставлення до моєї країни, який зміцнив мою українську ідентичність. Так, я впевнена, що без тебе я б не могла відкрити в собі такі нові світи, а знаєш чому? Ти ведеш прикладом. 

Любий Ха, ти надзвичайний, чистенький, молодіжний, розумний, а головне — ти є ти. Я гордо кажу, що жила з тобою і пишаюсь твоєю відвагою і мужністю, яку проявляєш зараз. Бережи своїх людей, бо вони найцінніше, що в тебе є. А також заходи сонця, ріки та поля, бо зараз мені найбільше хочеться провести весну з тобою. І не одну. Та й не тільки весну. 

Тримайся, я скоро повернуся.


Інші листи до Харкова:


«Люк» — це крафтове медіа про Харків і культуру. Щоб створювати новий контент і залишатися незалежними, нам доводиться докладати багато зусиль і часу. Ви можете робити свій щомісячний внесок у створення нашого медіа або підтримати нас будь-якою зручною для вас сумою.

Це зображення має порожній атрибут alt; ім'я файлу ptrn-1024x235.png
Це зображення має порожній атрибут alt; ім'я файлу image.png