Головна » Як річки ховають у каналізацію. Місто на ріках

Як річки ховають у каналізацію. Місто на ріках

28.10.2026

Час прочитання: 5 хв

У першому матеріалі серії «Місто на ріках» ми говорили про функції, які історично виконували ріки в міському просторі. Та в сучасному світі змінюється розуміння ролі природних об’єктів — і інколи людина змушена терміново вирішувати проблеми, щоб запобігти екологічній катастрофі.

Цей текст — про один із кардинальних способів «зробити як краще», забувши при цьому, що втрачає міський ландшафт, коли річку ховають в колектор.

Текст створено ГО «Люк — медійна група» за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України — рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст публікації є відповідальністю ГО «Люк — медійна група» та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР Єднання.

Очі не бачать, серце не болить: про річки в колекторі

На початку ХХ століття різні міста Європи стикнулись з проблемою: ріка, що протікала в місті, стала джерелом інфекцій, виглядала жахливо, пахла ще гірше, одним словом — псувала міський ландшафт. Вирішенням стала спроба сховати «погані» річки в підземні колектори. Так водний об’єкт став частиною каналізації, над яким побудували красивий бульвар.

Відомий приклад такої «реконструкції» в Україні — проспект Свободи у Львові. Складно уявити, але раніше на цьому місці протікала доволі велика ріка, яка згадується як судоходна і точно рятувала мешканців від спеки.

площа свободи львів — *Проспект Свободи у Львові до 1840 року і сьогодні. Джерело:* *Вікіпедія*

Проте не всі річки можна сховати в колектори. Наприклад, Темза завжди була символом Лондона, і містянам довелося витрачати значні кошти, щоб привести її до ладу. Сморід від Темзи — зовсім не міф, бо в воду спускалися каналізаційні стоки. За 2000 років (а саме стільки налічує поселення на цій території) навіть найбільша ріка стане більш схожою на туалет.

темза лондон — *Ріка Темза у Лондоні. Джерело: Smithsonian Magazine*

1858 рік зберігся в історії Лондона як рік Великого сморіду. Довелося просочувати штори в будівлі Парламенту спеціальними хімікатами, щоб захиститися від запаху (спойлер — не допомогло). Завдяки кризі інженер Джозеф Базалджетт зміг нарешті закінчити будівництво каналізаційної системи для міста, згодом з’явилися технології для очищення води, проте люди забруднювали ріку швидше, ніж очищували.

В середині ХХ століття Темзу оголосили біологічно мертвою. У 2025 році в місті завершили масштабний проєкт «Thames Tideway Tunnel», який має перехоплювати каналізаційні стоки зі старої системи, особливо в дощову погоду. Наразі містяни та туристи насолоджуються краєвидами Темзи в центрі міста без додаткових бонусів, втім, в деяких районах запах все ще відчувається.

thames tunnel — *Проєкт «Thames Tideway Tunnel», величина тунелів. Джерело:* *BBC*

А що ж з Харковом? Здається, нам вдалося зберегти свої ріки? Не зовсім. Харківські річки змінювали свої русла через будівництво і наразі частково існують в підземних колекторах. Фактично, зникла Нетеч. На мапі Харкова досі існує парадокс — Нетеченська набережна вздовж річки Харків. Направду, набережна відносилась до іншої річки, якої тепер вже фактично не існує.

Іноді річка так довго перебуває в колекторі, що навіть ті, хто відповідає за її стан, забувають, що це не просто частина водостічної системи, а природна водойма. Саме так сталося з Жихорцем, який представники служби зливової каналізації намагалися представити як звичайні стічні води.

Чим корисні болота

У сучасному місті річка й досі відіграє важливу роль: забезпечує доступ до водних ресурсів і залишається частиною господарської інфраструктури. А ще, як бачимо, позбутися її асенізаційної функції не так просто: річка нерідко продовжує виконувати роль елемента каналізаційної системи. Водночас зростає інтерес до річок як до просторів для відпочинку, прогулянок та естетичної насолоди. Щоправда, уявлення про те, якою має бути приваблива міська річка, змінюються.

У ХХ столітті одним із найкращих рішень вважали гранітні береги. Система дамб мала давати змогу контролювати рівень води й запобігати підтопленням, а заасфальтована набережна — створювати зручний простір для прогулянок і занять спортом. У цьому підході була своя раціональність: Харків, наприклад, переживав масштабні повені на межі ХІХ і ХХ століть, і облаштування набережних допомогло розв’язати цю проблему.

харків набережна — Листівка Харкова початку ХХ ст. з фонду Державної наукової архітектурно-будівельної бібліотеки імені В.Г. Заболотного. Джерело: *Facebook*

Небезпека такого підходу полягає в ілюзії, що природний об’єкт можна повністю контролювати, — і в забутті того, що річка є частиною значно більшої екосистеми. Колись болота вважали розсадниками хвороб, а тому прагнули якнайшвидше осушити. У Харкові це добре видно на прикладі освоєння територій у напрямку сучасної Олексіївки: розбудову міста супроводжували комсомольські кампанії з вирівнювання ярів та осушення боліт.

олексіївка харків — *Прогулянки Олексіївкою. Фото: Юрій Каплюченко*

Ще десять років тому територія між Саржиним яром і Центральним парком була доволі вологою, а сьогодні там майже не залишилося слідів заболочених ділянок. Подібні зміни відбулися і в Григоровому бору. Проте болота відіграють важливу роль у живленні річок: вони накопичують і поступово віддають воду. Тому їх осушення може змінювати водний режим річок і призводити до зниження рівня води.

Читайте також:

Якщо не в граніт, то як?

Якою має бути річка в сучасному місті? Особливо якщо йдеться про Харків — місто на межі степу й лісостепу, яке потерпає від посух. Передусім хочеться, щоб наші річки були чистими. Але, як показує практика, для цього потрібні зусилля не лише чиновників, а й громади. Річки, які покоління харківців використовували як сміттєзвалища, навряд чи вдасться очистити за одну екотолоку. А от за кілька років послідовної роботи — цілком можливо.

жихорець харків — *Питна вода на локації ініціативи «Екотолока “Мокрий Жихор”». Фото: Марія Федченко*

Та питання значно ширше: якими мають бути міські річки та простори навколо них? Хотілося б відкласти його до часу «після Перемоги», але річки міліють уже зараз, і нам хочеться покращувати місто, не відкладаючи все на потім.

З огляду на обмежені фінансові ресурси логічно починати з локальних ініціатив, до яких долучаються самі мешканці. Водночас активістам потрібна фахова підтримка, щоб оцінити, наприклад, чи можливо відкрити Нетіч, вивівши її з колектора, або чи безпечно буде в майбутньому прибрати гранітне облицювання набережних Лопані та Харкова.

І це питання актуальне не лише для Харкова. Ревіталізація річок стала настільки важливою темою в Європі, що з’явилася онлайн-платформа EU RiverWiki, створена для обміну досвідом, знаннями та практиками відновлення річок. Можливо, саме там знайдуться ідеї, які надихнуть харків’ян, а нова група волонтерів візьме під опіку одну з міських річок.

Текст — Вікторія Нестеренко, редактура — Олександра Пономаренко, фотографії — Юрій Каплюченко, з відкритих джерел, візуальна складова і дизайн — Ганна Кучеренко