Як в часи Розстріляного відродження. В Харкові дискутували про проблеми у театральній галузі

Про дискусію та учасниць

Сьогодні, 28 грудня, у пресцентрі «Накипіло» відбулась дискусія про проблеми у театральній галузі. 

Серед учасниць — завідувачка літературно-драматургічної частини Харківського державного академічного театру ляльок імені В.А. Афанасьєва Ольга Дорофєєва, директорка Харківського літмузею Тетяна Пилипчук, викладачка сценічної мови в Харківському національному університеті мистецтв імені І.П. Котляревського Наталія Цимбал, режисерка Харківського академічного драматичного театру Ольга Турутя та режисерка та представниця театру «Нафта» Ніна Хижна. Вони обговорювали останню заяву Олега Синєгубова та стан справ у театральній галузі загалом.

---

Читайте також:

• Можна в парк та ЛітМузей, а до театру — зась. ХОВА прокоментувала заборону на культурні заходи у місті
• Вистави онлайн та «е-афіша»: Харківська облрада запроваджує новий формат роботи театрів, і це обурює культурну спільноту 
• Знову на сцені? В ХОВА назвали можливі терміни повернення театрів до роботи

---

Повернення радянщини?

Ніна Хижна одразу заявила, що ситуація з театрами нагадує часи Радянського Союзу, а саме — Розстріляного відродження, коли цензор не давав дозволу на театральну виставу, якщо квитки купували менше 50 людей. За її словами, у 2014 році Україна програла культурну війну для західної аудиторії, адже та толерувала росіян та не бажала втручатись у справи нашої країни. 

«Є ризик, що у Харкові знову буде програна культурна війна. І тут питання: чи це свідома стратегія знищення театрів чи просто нерозуміння процесів», — сказала Ніна Хижна.

Також вона додала, що митці не можуть себе розтотожнити з професією, вона і є їх життям. 

«Ми не завершуємо роботу, коли сходимо зі сцени. Коли цього [роботи, — «Люк»] не стає, то не стає тебе самого. Починається просто катастрофічна криза і злам. Люди хочуть повертати собі вкрадену у них історію та розбудовувати власну ідентичність, але коли ти не можеш закрити базові потреби, самої лише мотивації недостатньо, — наголосила Хижна. 

Люди роками виходять на сцену і залишаються тут, бо вони знають, хто вони, бо знають свою історію і люблять своє місто. Але отримують заборону на роботу. І це реальність, яка є».

представниця театру «Нафта» Ніна Хижна

Втома від боротьби

Ольга Турутя нагадала, що театрам постійно погрожували скороченням фінансування. Дійшло до того, що у Харківському драмтеатрі, де вона працює, залишилось лише 30% колективу (разом із технічним персоналом). 

Також Турутя навела приклад європейських інституцій, які допомагають українським митцям — її колеги створили за їхньою допомогою вертеп, який показували на деокупованих територіях Харківщини. Вона зазначила, що такі речі мали б підтримуватись обласною владою, а не закордонними ініціативами.

«Постійно доводиться стрибати через якісь бар’єри, щоб працювати в театрі. Я не почуваюся творцем чи митцем, бо доводиться боротися з бюрократією та вирішувати побутові питання. Я бачу з усіх боків закручування гайок. Я вже втомилася боротися з системою: кожного разу здається, що ти виплив, а виявляється, що ти просто дно пробив», — поділилась Ольга.

режисерка Харківського академічного драматичного театру Ольга Турутя

Взаємодія з владою — це про тиск і погрози

Ольга Дорофеєва зазначила, що у Театрі ляльок зарплати «надзвичайно смішні», і у разі подальших скорочень бюджету вона буде отримувати за місяць роботи 2500 гривень. Крім цього, вона поділилась відчуттям, що здебільшого керівники театрів не виступають на стороні своїх колективів.

«Номінально ми кажемо, що нас підтримує держава, а це неправильне слово. Бо наш тип взаємодії — це не про підтримку, а про тиск, контроль, обмеження і погрози. Після коментарів одному виданню в квітні [щодо заборони працювати] почалися дзвінки від Департаменту культури, і у Театр ляльок прийшли повістки одразу трьом чоловікам», — розповіла Ольга Дорофеєва.

Також вона додала, що їх театр зберіг найбільше людей, тож отримує найменші зарплати. Не допоможе з цим і дозвіл на роботу, адже на комунальні послуги йдуть величезні суми, за які наразі накопичились борги. 

Ольга пояснила, що, наприклад, Міністерство культури та інформаційної політики підтримує харківські театри та намагалися поговорити з ХОВА стосовно щорічних питань про скорочення фінансувань, однак ті відхрещувались, пояснюючи свої рішення Законом про децентралізацію. 

завідувачка літературно-драматургічної частини Харківського державного академічного театру ляльок імені В.А. Афанасьєва Ольга Дорофєєва

Культурна політика як «валіза без ручки»

Тетяна Пилипчук пояснила, що ЛітМузей підпорядковується місту, а не області, однак проблеми з фінансуванням теж могли бути. 

«Була спроба скоротити штат і скоротити бюджети, але ми не погодились. У 2022 році ми свідомо не закладали бюджет на розвиток. Ми включилися у пошук додаткових фінансів. Цього року так само у нас буде скорочення бюджету, нам вистачить фінансування буквально на пів року. Ми почали комунікувати з міською владою, і вони погодилися відновити нам повне фінансування», — розповіла вона. 

Також Пилипчук заявила, що культурна політика схожа на «валізу без ручки», а також, що вся система, за якою вона працює, була придумана ще в СРСР, а її функціями тоді були пропаганда та розвага. 

«Зараз культура не в системі розваги, а в системі національної безпеки. Це те, що нас відрізняє від нашого сусіда, і все більше людей почало обирати саме нашу (українську) культуру», — підкреслила Тетяна.

Наталія Цимбал зазначила, що система освіти має змінюватись разом з тим, як змінюються театри. Вона намагалась запровадити авторську програму для навчання студентів, однак, це їй не дали зробити.

«Сама система освіти, зокрема, і в культурних закладах, залишалась такою, як і загальна система. І ти теж борешся з цим, бо ми мусимо реагувати на те, що театр міняється», — сказала вона.

Текст і обкладинка — Антон Малиновський