Яким має бути Харків після перемоги? Розбираємось, як відбувається оцінка зруйнованих будівель
Місто
Харків регулярно обстрілюють російські війська. За словами міського голови Ігоря Терехова, з 24 лютого 2022 року окупанти зруйнували понад 5000 будівель у місті, серед них — понад тисячу житлових будинків. Хто і як має оцінювати постраждалі будинки?
До міської влади в цьому питанні є зауваження. Наприклад, нещодавній випадок із трьома житловими будівлями у центрі міста. Пошкоджені російськими обстрілами будинки на вулицях Мироносицькій 32, 34 і Свободи 11/13 регіональна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій у своєму протоколі від 28 березня визнала «такими, що не підлягають відновленню і мають бути знесені». Проте незалежні оцінки показали, що це не так.
«Люк» розібрався, як має відбуватися оцінка пошкоджених будівель, як це регулюється законодавством і чи відрізняється процес, якщо вони є пам’ятками культури.
Як оцінити житлові будинки?
В Україні ще з 2014 року діє Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації. Його остання редакція — від 7 березня 2023 року. Згідно документу:
«Визначення шкоди та збитків здійснюється відповідно до методики, затвердженої наказом Мінрегіону за погодженням з Мінреінтеграції».
Відповідальним же за визначення шкоди та збитків є Міністерство розвитку громад та територій України — Мінрегіон. Проте так просто знайти інформацію на сайті Мінрегіону — він просто не працює. Проте Порядком визначені загальні норми, які діють для будь-якого виду оцінки.
Оцінити збитки можна чотирма шляхами:
- Аналітична оцінка — проводиться органами державної влади або органами місцевого самоврядування самостійно або із залученням фахівців, підприємств, установ, організацій будь-якої форми власності. Також може проводитися самостійно підприємствами, установами, організаціями;
- Стандартизована оцінка — проводиться органами державної влади або місцевого самоврядування, яким Кабінет Міністрів надав повноваження це зробити;
- Незалежна оцінка — проводиться суб’єктами оціночної діяльності (господарювання), визнаними у Законі України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Це, передусім, зареєстровані фізичні або юридичні особи, які ведуть підприємницьку діяльність;
- Судова експертиза — здійснюється на умовах Закону України «Про судову експертизу».
В кожному з випадків складається звіт або акт оцінки збитків. Вони мають однакову структуру і мають містити:
- Опис об’єкта оцінки;
- Стислий опис характеру та ступінь пошкоджень з посиланням на підтвердні матеріали;
- Інформацію про мету оцінки;
- Інформацію про вид вартості;
- Дату оцінки;
- Інформацію про використані вхідні дані та джерело їх отримання;
- Результати аналізу достовірності та достатності наявної вхідної інформації для виконання оцінки;
- Припущення, на які спирався оцінювач під час проведення оцінки;
- Інформацію про оціночні процедури, які застосували під час оцінки;
- Висновок про вартість;
- Дату складення звіту про оцінку збитків.
Кожен з видів оцінки, окрім аналітичної, проходить у три етапи:
- Підготовчий (пошук інформації, ознайомлення з об’єктом);
- Оціночні процедури або експертні дослідження;
- Складення акту оцінки збитків, звіту про оцінку збитків або висновку експерта.
Інформація про будь-яку з оцінок має бути доступна для ознайомлення. Загалом же, оцінку збитків можуть проводити як органи місцевого самоврядування, так і мешканці зруйнованих будівель. Українці мають право знати, чи вважаються їхні будинки непридатними для життя.
А як щодо пам’яток культури?
Ситуація з пам’ятками культури складніша. За словами архітекторки і представниці організації з дослідження архітектурної і культурної спадщини Urban Forms Center Катерини Кублицької, на сьогодні в Україні досі немає правових механізмів, які б регулювали процедуру оцінки ушкоджень пам’яток архітектури:
«Загалом, діють норми мирного часу та порядок, який дозволяє дещо скоротити бюрократичні процедури для пам’яток, що постраждали внаслідок збройної військової агресії Росії проти України в частині першочергових протиаварійних та консерваційних робіт, — розповідає «Люку» Катерина Кублицька.
Цього, на жаль, дуже мало, і не вистачає повного механізму правових норм та декларацій які б регулювали пам‘яткоохорону справу на час війни».
Катерина також пояснює, як мала б виглядати подібна процедура — із залученням експертів і фахівців з архітектури:
«Повинна бути спеціальна комісія, до складу якої входитимуть: представники місцевих органів охорони, реставратори, інженери-конструктори, представники власника або балансоутримувача будівлі. Ці фахівці фіксують та докуметують пошкодження та втрати».
Ідеально, якщо фахівці дадуть вказівки з інвентаризації та збереження автентичних фрагментів і матеріалів будівлі. Якщо зберегти їх неможливо на самій будівлі, потрібно знайти спеціальне місце, яке дозволить тримати ці елементи до 10 років.
Також важливо розуміти: жодну пам’ятку архітектури неможливо просто знести, навіть якщо вона пошкоджена вибухом.
«Єдине, що може це дозволити — це вивід будівлі з реєстру пам’яток. Проте наразі такі процедури щодо об‘єктів нерухомої культурної спадщини, що отримали ураження внаслідок збройної військової агресії Росії проти України, не проводяться», — пояснює Катерина Кублицька.
На думку архітекторки-реставраторки Олесі Чаговець, найбільш логічним і правильним рішенням для пам’яток, що були пошкоджені внаслідок воєнних дій, стане їхня консервація:
«Більшість будівель, які отак руйнуються, потрібно законсервувати і подальшу долю вирішувати вже спільно з різними учасниками процесу: громада, реставратори, науковці, історики, як це і робили в інших країнах у часи Другої світової», — каже «Люку» Чаговець.
Тим паче, навіть сильно пошкоджені будівлі мають документацію, за якою можна відновити або відтворити ці будинки. Значить, це можна зробити. І це важливо робити. Адже історичні пам’ятки — частини містобудівного ареалу:
«Відновлюючи пам’ятки, ми відтворюємо образ або тканину міста. Важливо не порушити його цілісність», — впевнена Олеся Чаговець.
Реальність доводить, що харків’яни мають бути пильними до дій місцевої влади. Хоча й існують відповідні норми і закони, міська влада дозволяє собі порушувати їх і нехтувати історичними пам’ятками й просто житловими будинками, як це сталося з будинками в центрі на вулиці Мироносицькій 32,34 і Свободи 11/13. Обурення громадськості змусило владу повернутися до повторних оцінок і представити їхні результати.
Хочеться вірити, що в майбутньому харків’янам не доведеться виборювати право на відновлення власних домівок.
Софія Панасюк, колажі та обкладинка — Катерина Дрозд
Читайте також:
Новини
Новини
Новини
Новини
Новини 
