Кохана, ми вбиваємо траву: як косіння шкодить біорізноманіттю Харкова

У Харкові кожне літо починається однаково: гучні газонокосарки вирушають у «бій» і зрізають усе під нуль. За годину замість зеленого лугу лишаються коротка стерня та жовтувата земля.

Може здатися, що так охайніше і цивілізованіше. Та насправді ця щорічна тотальна стрижка завдає серйозної шкоди міській екології.

Часте косіння нищить біорізноманіття. Трава не встигає навіть зацвісти — її зрізають ще до того, як вона встигне дати насіння чи стати прихистком для комах. У результаті різко зменшується кількість рослин, зникають запилювачі, метелики, дикі бджоли та безліч інших маленьких мешканців міста.

«Балансувати між двома таборами»

Територія біля мого дому теж не стала винятком. Комунальники вирішили покосити траву «під нуль» там, де для цього не було притомних причин. Місце, яке раніше радувало око зеленню, почало виглядати як занедбаний пустир. 

«Харківзеленбуд» наголошує, що «підприємство відмовилося від практики косіння “під нуль” на користь підтримки максимально допустимої висоти для гарного розвитку газонів», але все виглядає з точністю навпаки: повністю скошена трава лежить жовтим, сухим покровом. Скосили навіть поодинокі квіти, висаджені мешканцями будинку.

На момент написання матеріалу трава вже трохи відросла знову, тож я вирішила зателефонувати на номер диспетчерської служби 1562, щоб дізнатися, чи можна запобігти подальшому косінню. На моє питання відповіли так: 

«Я передам звернення, але ви ж розумієте, завтра зателефонує ваша сусідка чи сусід і попросить покосити, тож там вже будуть вирішувати самі».

Через декілька днів я прокинулась від шуму газонокосарки.

Голова «Харківзеленбуду» Андрій Кравченко на мій запит відповів, що мешканці міста надсилають абсолютно протилежні скарги. Одні обурюються надто низьким і раннім косінням, а зранку людей дратує шум тримерів. Інші, навпаки, скаржаться, що місто заростає хащами, і просять косити траву частіше.

«Ми намагаємося балансувати між цими “таборами”. На скарги щодо шуму коригуємо графіки. Реагуючи на скарги щодо безпеки та захаращеності зелених ділянок, ми оперативно викошуємо зони біля дитячих майданчиків, перехресть та вздовж пішохідних доріжок», — пояснює позицію «Харківзеленбуду» Кравченко.

Що кажуть дослідження?

Інтенсивне регулярне косіння газонів має більше негативних наслідків, ніж здається на перший погляд.

Згідно з дослідженнями British Ecological Society, інтенсивне та часте косіння газонів знижує біорізноманіття рослин і комах, сприяє поширенню стійких бур’янів (включно з амброзією), гірше охолоджує повітря, посилює ефект «міського теплового острова» і збільшує ризик затоплень через швидкий поверхневий стік дощової води. Такі газони вимагають більше техніки, пального, а іноді й хімікатів.

Але є чудовий вихід. Один з найяскравіших прикладів — проєкт Bunte Wiese («Кольорові луки») у німецькому Тюбінгені. Місцеві ентузіасти разом з університетом і міською владою радикально змінили підхід: тепер луки косять усього 1–2 рази на рік замість щотижневого стриження під нуль.

Результат за шість років виявився вражаючим: кількість видів рослин зросла на 30% і більше, різко збільшилася чисельність комах, зокрема запилювачів і рідкісних видів. Луки стали зеленими, живими і барвистими.

Цей досвід надихнув багато європейських міст. Подібні «дикі» луки з’явилися в Манчестері, Лондоні, Парижі, Берліні та інших мегаполісах. 

Висновок простий: рідше косіння — це більше квітів, кращий мікроклімат, здоровіший ґрунт і помітне відродження природи. А ще — значно менше витрат на техніку, пальне та догляд.

Теорія та практика косіння у Харкові: відповіді чиновників

Андрій Кравченко у відповіді на запит від «Люк» малює красиву картинку: усе в них відповідально, екологічно виважено і взагалі — все гаразд.

«У своїй діяльності ми керуємося нормами чинного законодавства, зокрема, Наказом №105», — запевняє він. — Згідно з документом, висота скошування на партерних газонах має становити 2–4 см, на звичайних і лучних — 3–5 см».

Однак реальна картина дещо інакша. Після роботи техніки часто залишається гола земля або стерня висотою 1–2 см. Такий «нульовий» покіс прямо суперечить навіть тим нормам, на які посилається саме підприємство.

Особливо гостро питання постає влітку. «В посушливий період ми дещо збільшуємо висоту скошування травостою, аби не послаблювати рослини. В особливо спекотні дні косіння призупиняється», — стверджує керівник.

Насправді ж газонокосарки та тримери продовжують працювати навіть при +30 °C і вище. Після такого «догляду» газони жовтіють, вигорають і перетворюються на пил. Обіцяний перехід на полив у спеку виглядає радше винятком, ніж правилом.

Ми також надіслали запит до Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради. Відповідь виявилася ще більш формальною і обережною.

Департамент нагадує про статті Конституції, закони про місцеве самоврядування та благоустрій і відсилає до тих самих Правил утримання зелених насаджень №105. Цитують ті самі цифри.

«Комунальні підприємства не здійснюють косіння “під нуль”», — стверджують у Департаменті. Роботи нібито виконуються так, щоб забезпечити «належний благоустрій», безпеку та зменшення ризиків поширення амброзії.

Перші кроки до сталого озеленення?

У відповіді від «Харківзеленбуду» лунає надія на зміни:

«Ми прагнемо зонувати міський простір… Наразі ми серйозно розглядаємо перехід до так званого “сталого міського озеленення”».

Вже є перші приклади — лучні схили на Клочківському узвозі, куди планують додати маки, ромашки та волошки.

Це правильний напрямок, поширений у Європі. Однак поки що такі проєкти виглядають точковими експериментами, а не системною політикою. У центрі міста та на більшості територій продовжує панувати стара модель інтенсивного стриження.

Гарні слова про норми, баланс і турботу про природу розбиваються об те, що бачать харківці під своїми вікнами. Поки розрив між офіційними заявами і реальною практикою залишається таким великим, довіра до комунального господарства продовжуватиме падати.

Краса чи екологічна катастрофа: думка харківців

Поки чиновники з «Харківзеленбуду» та Департаменту ЖКГ розповідають про норми, баланс і турботу про природу, містяни щодня бачать іншу картину.

Євгеній Кобзар вже не перший рік б’ється за нормальну траву біля свого будинку та в Саржиному Яру. «Косять занадто часто, занадто низько і там, де взагалі не варто», — каже він. 

Євгеній мріє про справжнє різнотрав’я, а не «скошену висохлу траву». У парках, за його словами, техніка працює ледь не щодня — трава не встигає відновитися, птахів і комах стає менше, а в районі з’являється відчуття штучної посухи.

Після численних скарг на 1562 іноді проводять «інструктажі» косарям, а одного разу навіть знайшли «цапа-відбувайла». Але ситуація змінюється повільно. 

Шум від косарок і повітродуйок на світанку — ще одна класична скарга. Катерина, яка живе біля парку, вже викликала поліцію: «Рекорд — 6:40 ранку. Поліція один раз поговорила з бригадиром, вдруге навіть не приїхала».

На скаргу через 1562 чиновниця з Департаменту довго пояснювала, яка в них велика територія і як вони «рятують місто від кліщів». Після косіння в парку залишається лише випалена стерня.

Оля Голубова регулярно виходить на розмову з косарями та бригадиром: «Косарі кажуть, що нічого не вирішують, бригадир — що є норма і їх накажуть, якщо не викосять».

Іноді техніка приїжджає вдруге за місяць і косить по вже скошеному. Успішні історії, коли вдається домовитися, трапляються рідко і залежать від конкретних людей на ділянці.

Ксенія Меднікова обурюється, коли бачить, як косять бур’яни, які ледь вижили на кам’яному ґрунті біля кінного ринку чи на Заводській.

«Якщо на землі нічого не буде рости — ця земля піддається ерозії. Скос трави має відбуватися не за планом, а за потреби», — переконана вона.

На її думку, це наслідок хибної «філософії продуктивності», коли велика кількість людей замість користі ефективно шкодить ландшафту.

Максим каже прямо: «Це неможливо пояснити нічим нормальним. Я тут бачу тільки списання бабок».

Після косіння трава випалюється на сонці, дрібна живність зникає, за нею — птахи. Температура в районі відчутно зростає.

Аліса додає: «Ще не встигає відрости — її вже косять. Нащо косити те, чого вже немає? Особливо на відкритих ділянках, де сонце і так усе пропалює».

Вона з теплом згадує парк Артема на Турбоатомі, де трава росте вільно.

---

Читайте також:

• З’явилася петиція проти надмірного косіння трави у населених пунктах
• Чи можна сидіти на харківських газонах: дослідження Павла Храмова
• Птахи Харкова: чому місто стає тихішим

---

Тож що робити?

Хороша новина: ситуацію можна виправити вже цього літа. Ми поговорили з ботаніком Георгієм Бондаренком про те, що можна змінити прямо зараз.

Зупинити «стрижку під нуль»

«Перестати викошувати траву. Або якщо місце дуже прохідне (біля дитячих майданчиків, стежок), підкошувати, але не раніше, ніж трава виросте до 10 см», — розповідає Георгій.

Інтенсивне косіння все літо — найкращий союзник амброзії. Амброзія полинолиста — однорічна рослина. Вона обожнює голу землю. Коли ми вистригаємо всю екосистему під корінь, багаторічні трави зникають, а на їхньому місці з радістю проростає амброзія. Вона тільки цього й чекала!

Одна рослина дає десятки тисяч насінин, тому тотальне косіння лише множить проблему.

Створювати «острівці життя»

У парках, скверах і навіть у звичайних дворах варто залишати зони з мінімальним втручанням — справжні острівці різнотрав’я.

Там, де люди не ходять активно, нехай росте висока трава. Саме в таких куточках оселяться корисні комахи: бджоли, джмелі, метелики та інші запилювачі.

«Нам потрібні хоча б невеликі осередки з різнотрав’ям, — наголошує ботанік. — Обов’язково з місцевими рослинами: конюшина лучна, волошки, різні бобові та інші представники місцевої флори».

Варто розуміти, що це не бурʼяни. Це жива екосистема, яка підтримує біорізноманіття і допомагає природі відновлюватися.

Розумне поєднання в парках

Не обовʼязково обирати крайнощі: або ідеальний газон, або дикі хащі. Найкраще рішення — розумний компроміс.

• Партерні стрижені газони — біля доріжок, лавочок, зон для йоги та пікніків. Там, де люди активно ходять і відпочивають.
• Лучні ділянки — трохи далі від стежок, де природа може дихати вільно і жити своїм життям.

«У великих парках обов’язково мають бути зони з природним різноманіттям, — пояснює експерт. — Це взагалі найкращий варіант: компроміс між зручністю для людей і розумінням, що ми не одні живемо на цій планеті».

Європейські міста вже давно йдуть цим шляхом. У тому ж Тюбінгені «Кольорові луки» стали справжнім брендом і улюбленим місцем для містян. У Берліні, Байройті, Гоф та інших німецьких містах зменшують частоту косіння на великих територіях, створюючи луки, які кишать комахами й птахами. 

У Великій Британії щороку проходить кампанія No Mow May від Plantlife — у травні просто не чіпають газони, щоб дати шанс раннім квітам і бджолам.

Що може зробити кожен харківець вже зараз?

Дуже багато! І це простіше, ніж здається.

У своєму дворі чи на прибудинковій території можна домовитися з сусідами та комунальниками про «куточок різноманіття» — невелику ділянку, яку просто не чіпають. На пустирях теж варто залишати острівці високої трави.

А як же кліщі та алергія? «Це питання особистої відповідальності. Обробляйте своїх тварин, а після прогулянки в траві просто уважно огляньте себе і дітей. І все», — пояснює ботанік.

Також можна підписати петицію проти тотального винищення зелені в Україні на сайті КМУ.

Харків теж може стати частиною зеленої хвилі. Трохи менше «нуля» на газонах — і місто отримає більше життя, прохолоди влітку та справжньої природи просто під вікнами. Час переходити від стерильних, мертвих газонів до живих, дихаючих луків.

---

Текст створено ГО «Люк — медійна група»  за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України — рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст публікації є відповідальністю ГО «Люк — медійна група» та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР Єднання.

---

Текст — Ніно Авалішвілі, редактура — Олександра Пономаренко, фотографії — з відкритих джерел, візуальна складова і дизайн — Ганна Кучеренко