«Важливо давати молоді альтернативу». Інтерв’ю з керівницею простору «Уява» Василісою Гайденко. Місто для дітей

«Моя мотивація — зрощувати побратимів і посестер, з ким ми будемо відбудовувати Україну»

— Василісо, розкажи, будь ласка, про себе і свою діяльність.

Раніше була національною тренеркою в UNICEF, де майже шість років була залучена до проєкту UPSHIFT. 

Наразі я керівниця проєкту для підлітків і молоді «Уява», який ми запустили разом із командою у Харкові. Також я волонтерка і координаторка гуманітарного напрямку в благодійному фонді Artdacha, тренерка та фасилітаторка, співзасновниця компанії Facilitation Tribe, в межах якої ми проводимо навчальні тренінги та фасилітаційні сесії для IT-компаній і громадського сектору. 

— Шість років ти була тільки в програмі UPSHIFT або це були різні проєкти? І чи ти працювала лише з підлітками?

UPSHIFT — це вже мій другий досвід роботи з підлітками. Перший був, коли ми їздили в якості волонтерів і працювали з дітьми, які жили в інтернаті для дітей з ментальною інвалідністю. Зрозуміла, що мені це відгукнулося і це моя «сродна праця». 

У 2019 році мені запропонували бути менторкою в програмі UPSHIFT. Ця програма від UNICEF спрямована на допомогу молодим людям, аби ті ставали активними членами громадянського суспільства.

Під час повномасштабного вторгнення я багато вкладалася у розвиток і розширення проєкту. Навчала партнерів, які втілювали проєкт у своєму регіоні, навчала менторів, які працювали з підлітками і проводила заходи. Приїжджала в регіони і запускала проєкт на місцевому рівні. 

За цей час я працювала з трьома тисячами підлітків і близько 600 дорослих людей, яких навчала працювати з молоддю.

— З якими проєктами ці підлітки працювали, які в них були ідеї? Чи змінився з повномасштабним вторгненням фокус цих підлітків і які проблеми вони хотіли вирішувати? 

Проблеми, які порушують підлітки, часто залежать від контексту і умов життя. Але, загалом, підлітків хвилюють проблеми екології, булінгу в школах, для них важлива комунікація один з одним, сексуальна освіта. Вони шукають, як психологічно підтримувати ближніх і хочуть проводити заходи, які підсилюють нашу культуру. 

До повномасштабного вторгнення і зараз проблеми, які порушують підлітки, не змінилися. В межах проєкту підлітки не можуть допомагати військовим, хоча вони завжди дуже хочуть долучитися і бути корисними. Можливо, стало більше розмов про безпечний простір, турботу і про те, як підтримувати один одного, як тримати власний ресурс.

— Чи можеш ти згадати якийсь приклад проєктів, як підлітки навіть після закінчення програми продовжували робити щось?

У нас в Харкові є «Культурний простір». Це актори і акторки, які зараз вчаться, і вони зробили проєкт, щоб люди більше говорили українською і популяризували українську мову. Вони зробили розмовний клуб української і запрошують різних людей, які, як експерти, діляться своєю позицією, досвідом. Іде обговорення і запитання до цих спікерів. Завершився цей проєкт ще взимку, і ми в «Уяві» їх запрошуємо і готові надавати простір та підтримку, щоб цей проєкт продовжував життя. 

Чому взагалі я з Харкова виїжджала до підлітків? Зрощувати побратимів і посестер, з ким ми будемо відбудовувати Україну. Моя мотивація у цьому. Бо я хочу жити в Україні, де є мислячі і активні молоді люди. Це вже мої колеги, з якими ми вже разом робимо важливі речі. 

В «Уяві» ми їх запрошуємо проводити заходи за гонорар. Це тобі приклад якраз, як вони йдуть далі. 

«Коли ставиш слово “секс” в описі до заходу — то прямо черга»

— Давай поговоримо про «Уяву». Ми з тобою коли переписувалися, ти сказала, що ви працюєте з підлітками і молодими людьми, але приходить зазвичай молодь (люди старше 16 років). Як думаєш, чому так?

Коли ми писали цей проєкт, то зазначили як цільову аудиторію людей віком 12-21 років, але треба було подивитися, як все це працює. 

Зараз у нас в середньому молодь 16-21 років, але є події, на які ми можемо долучати людей як 10, так і 60 років.

— З чим пов’язано те, що на події приходять люди більш старшого віку? З тим, що багато хто повиїжджав, чи просто підлітки мають інші пріоритети? 

Для мене органічна аудиторія, з якою я роками звикла працювати, — з 13-14 років. Але, мабуть, у нас комунікація на більш дорослу аудиторію. Є от діти й 10 років, але вони за відчуттями, за комунікацією вже більш дорослі — то їм буде з нами комфортно. 

— У вас є серії івентів. Що найбільш популярне зараз? 

Оце коли ставиш слово «секс» в описі до заходу — то прямо черга. Найбільше приходять на івенти по сексуальній освіті, і коли ми запрошуємо музичні гурти. Так, у нас був гурт Tember Blanche, були Nazva у гостях, [організаторка музичних і культурних фестивалів у Харкові, — «Люк»] Аліна Ханбабаєва — ці заходи дуже популярні. 

Дуже «заходять» івенти розмовного типу, де ми обговорюємо важливу тему, проводимо фасилітовані зустрічі. Завтра, наприклад, будемо говорити, чи обов’язково 17 років вирішувати, яка буде професія всього нашого життя. 

Класно проходять заходи з клубу емпатії, де розбирають ненасильницьку комунікацію, способи слухання, що таке довіра, що таке особисті кордони.

— Розкажеш більше про сексуальну освіту?

Взагалі, в «Уяві» ми велику частину уваги приділяємо турботі про фізичне тіло. Проводимо йогу, вчимося знімати напруження в тілі та дбати про організм.

Туди ж ми відносимо і сексуальну освіту. Завтра, наприклад, говоритимемо з молодими людьми про порно-індустрію, бо ця тема доволі табуйована у суспільстві. Серед обговорення — чи можливий секс в житті такий як в порно, які нереалістичні очікування воно викликає. Подивимося на сексуальну освіту і під таким кутом.

Згадала от цікавий епізод на цю тему. У мене йде захід на 60 людей в просторі, я виступаю, і мені хтось весь час дзвонить в Instagram. Виявилося, що це телефонувала мама підлітка, аби переконатися, що ми зареєстрували її сина на цей захід про порно. Я навіть підбадьорилась, що мама настільки включена і дбає про його сексуальну освіту. 

Важливо зауважити. На заходи с сексуального виховання ми обмежуємо вхід по віку: зазвичай від 15 до 21 років, щоб молодь могла вільно себе почувати, задати будь-які питання, поговорити про незручні для них речі і не озиратися ні на кого. 

— Скільки приблизно у вас у простір вміщується гостей? 

Якщо так плотненько і не рухатися — то 50 людей. Якщо треба рухатися і об’єднуватися в пари-тройки, то комфортно буде 20, максимум 25 людей. 

— А у вас вже сформувалося якесь «ядро» з постійних гостей, чи різні люди приходять?

Сформувалося «ядро» навколо різних тем. 

Наприклад, на обговорення «Що робити зі своєю музикою?» приходять люди, які цікавляться музикою. Люди, які займаються малюванням, мистецтвом, живописом приходять на івенти, що пов’язані з цим. У нас у гостях був Андрій Скрипка, ми малювали скетчі. Був Костя Зоркін, де ми говорили загалом про мистецтво, про те, як воно зараз формується. Ті, хто цікавиться психологією, ходять на заходи про соціалізацію та комунікацію. А от на перегляд фільму можуть прийти з різних груп. 

Також намагаємося проводити вечірки. У нас вже проводили вечірку з платівками, була «шмотка-паті», де учасники обмінювались речами. 

Цього місяця вже самі учасники організовують «Уявник» — це квартирник, де вони збирають людей, які грають на музичних інструментах. Моя мрія, щоб учасники самі організовували заходи, а ми б надавали підтримку, приходили і казали: «Які ви класні, як у вас це виходить». 

Наразі запускаємо багато групових проєктів. Одна група працюватиме з фотографією, інша — зі скетчингом, третя — зі звуком. До нас приїде моя подруга з Гааги, яка там вчиться в консерваторії. Вона також діджейка, і вчитиме як зводити треки. Закінчиться цей проєкт вечіркою з музикою, яку зроблять учасники і учасниці проєкту. 

Нам важливо давати робити різні речі, щоб підлітки знаходили те, що їм цікаво. 

— Це дуже круто. Я частина вашої цільової аудиторії, насправді… Трішки смішно. Мені 36, якщо що.

І я така теж — багато чому вчуся на наших заходах. Вчора от вперше подивилася фільм «Євродонбас», і багато того, що побачила, було для мене новим. Тобто, я сама цільова аудиторія своїх заходів!

---

Читайте також:

• У Харкові відкрився новий проєкт для підлітків «Уява»
• «Креативний Хаб» на Римарській. Як працюють із підлітками у Харкові?
• «Ми працювали з боку мистецтва і свідомого громадянства». Інтерв’ю з директоркою «Мобільної школи» Анною Дубінською

---

«В усіх своє відчуття про цю “халабуду”»

— Ти розповіла про маму, яка хвилювалась з приводу реєстрації сина на захід в «Уяві». А чи ви взаємодієте якось із батьками тих підлітків, які приходять?

Нам головне, щоб підлітки відчували що це ЇХ простір. Для них і про них.

Але є заходи, на які ми запрошуємо і батьків, нам важливо ділитися з ними знаннями і надавати їм підтримку також. Наприклад, перегляд і обговорення фільмів.

На деякі заходи з сексуальної освіти ми плануємо залучити і батьків також, щоб знімати стигму з цієї теми.

— Знаєш, мені така асоціація сформувалася, поки ти розповідала, — будиночок на дереві. Ми в дитинстві будували якісь «халабуди», нам важливо було мати своє місце, особливо в 90-ті роки, коли ми зростали. 

Для дітей мати свій куточок — це гостра потреба. Тому мені здається, що ваша «Уява» — це такий собі будиночок на дереві, де безпечно і ти можеш робити, що заманеться.

Дякую за думку! Це дійсно наша мета, створити в «Уяві» такий безпечний простір для учасників.

— І я правильно почула, трішки раніше ти сказала, що ви надаєте молодим людям робочі місця в просторі?

Так, у нас в команді працюють молоді люди. Наша адміністраторка щойно закінчила 11 класів, іншому адміністратору 23 роки. SMM-ниці — 22 роки. 

У нас в команді працюють люди дуже різного віку, і в усіх своє відчуття про цю «халабуду». Нас єднає одне бажання: «Уява» існує, щоб молодь свідомо розвивалася і реалізовувала свої мрії в атмосфері підтримки та опори.

— Окрім турботи про фізичне тіло (і сексуальну освіту), які ще є напрямки роботи в «Уяві»?

Є також напрямок ментального здоров’я і соціалізації. Говоримо багато про саморозвиток — я знайомлю учасників і учасниць простору з різними професіями та людьми, які реалізувалися в своїй справі, запрошую підлітків, які вже зробили свої проєкти. Хочемо знайомити молодь зі своєю «бульбашкою» активних людей та включати їх в своє коло.

Є арт — від акторських заходів до малювання і скетчингу, все що пов’язано з мистецтвом. 

Є культура і освіта, [директорка театру «Нафта», волонтерка штабу «Культурний ШОК»] Таня Голубова координує. В межах цього напрямку ми дивимося фільми, гуляємо Держпромом, говоримо про козацтво та українську історію, міркуємо, чи важливо перейменовувати вулиці, говоримо про те, як подати петицію тощо.

— Ти казала, що з досвіду роботи з UPSHIFT, фокус підлітків не змінився, але це загалом по Україні. Питання в мене конкретне про підлітків і молодь у Харкові: чи змінилися вони? Зрозуміло, що тенденція до дорослішання загальна. Але що зараз турбує підлітків Харкова? І чого вони хочуть?

Тут я, мабуть, трішки здалека зайду. Кожен проєкт я роблю, перш за все, для себе, щоб створювати такий світ, в якому хочеться жити і творити. 

«Уяву» я зробила, бо мене схвилювали підлітки, які біля «Нікольського» планувати влаштувати стрьомний двіж, що мав під собою російське коріння [мова про російський флешмоб, у якому мали взяти участь 245 українських підлітків наприкінці лютого 2023 року. Учасники зібрались біля «Нікольського» і мали влаштувати масову бійку, — «Люк»].

Потім ми з [головною редакторкою медіа «Люк»] Катею Переверзевою якось йшли біля пам’ятника Сковороді, і там сиділи підлітки і слухали «руський репчік». Я зрозуміла, що це може бути втрачене покоління. Спочатку ми з Катею лякали їх поліцією, але потім я згадала, що я національна тренерка, і так не можна. 

Я подумала: що я можу запропонувати? Єдине, що я маю в своєму житті — це соціальний капітал, людей із певним досвідом, які можуть ділитися ним.  Я можу давати молоді альтернативу. Вони слухають російську музику через якісь свої певні потреби, а я можу їм показати, як можна цю потребу закрити інакше. 

Робота з підлітками — моя служба і місійність. Мені пощастило мати класних друзів, яким це відгукується і з якими ми робимо це разом. Я радію, коли можу попросити Костянтина Зоркіна, наприклад, прийти в «Уяву» та провести авторську екскурсію. 

Так наша команда може давати молоді різні альтернативи, різні світи, щоб підлітки уявляли і мріяли про щось далі. 

— Це дуже важливо, аби у Харкові залишились люди, які роблять щось важливе для міста. Тим паче, роблять для молоді, яка теж може для себе зробити свідомий вибір залишитися в своєму місті. 

Я можу сказати, що не всі підлітки, які до нас приходять, свідомо обрали жити в Харкові. Багато тих, кому дуже страшно. 

Підлітки зараз у дуже вразливому стані. І частина з них не обирала життя в Харкові під час повномасштабної війни, просто у них так склалися обставини життя. 

Тому їм тут, мені здається, потрібна подвійна підтримка, ніж в інших регіонах. Саме через ті обставини, в яких вони проживають свої буремні роки (а підлітковий вік, коли фігачать гормони, це дуже складно). А тут вони ще й в умовах війни. 

Наші цінності: відповідальність, вільність, людяність та українськість. І якщо ми будемо передавати це підліткам, то не важливо навіть, куди вони поїдуть. Це допоможе їм сформувати власні сенси, цінності, стати активними членами суспільства, які захочуть вкладатися в те, щоб світ навколо ставав кращим і приємнішим.

Нам мало виграти, нам ще треба потім відбудовувати Україну. І для мене це важливий внесок у майбутнє, що буде з ким її відбудовувати. Навіть якщо молоді люди потім поїдуть з Харкова, але вони точно залишаться українцями. 

Текст — Дар’я Спасова, фотографії — Василіса Гайденко, зі спільноти «Уява» у Facebook, обкладинка — Катя Дрозд, редактура — Олександра Пономаренко