Підозрілі особи: Богдан Кіясь
Люди
«Підозрілі особи» — серія текстів, в якій «Люк» знайомить вас з історіями харківських художників, дизайнерів і фотографів.
Цього разу ми підозріло придивилися до діджитал-художника Богдан Кіяся (KIYA5URA BO). Він багато експериментує з віртуальною (VR) та доповненою (AR) реальністю.
Богдан активно займається цифровим мистецтвом. Це створені на основі блокчейн-технології цифрові об’єкти — картинка, аудіо, гра або навіть твіт — що містять запис про себе у мережі, і тому унікальні.
Зараз Богдан Кіясь працює над власними проєктами та оцифровує твори найвидатніших українських авангардистів у межах ініціативи CityX, щоб назавжди зберегти у віртуальному просторі колекції Харківської муніципальної галереї та Vovatanya Gallery. З точку зору мистецтва, створені ним NFT-версії харківських картин та муралів нічим не відрізняються від матеріальних предметів.
«Люк» послухав, що розповідає Богдан про пеніси, NFT та чорних зайців.
«Малюю усе, на всьому та усім»
Мене звати Богдан Кіясь. В мережі я відомий як KIYA5URA BO.
Я митець і широко мультидисциплінарний дизайнер. Малюю завжди, усе, що приходить в голову, на всьому (на будь-яких поверхнях: шматках паперу, партах, дошках, піклесних телефонах, зупинках тощо) та усім, що знайду. Але найбільше полюбляю цифрові інструменти — від вузьконаправленного софту до загальнодоступного.
Богдан Кіясь. Фото: Юлія Рябчинська
Ще у школі почав займатись вуличним мистецтвом, і одразу почав ставитись до цього дуже серйозно. У 2000 році почав створювати перші саморобні стікери з оракалу, трафарети і перші фото. Особливо запам’ятався мій перший в 2003-му «фотошоп»: на той час я робив постери.
Оточення не завжди розуміло, що я роблю, було багато критики з усіх боків. Якщо ти ходиш у широких штанах з ланцюгом від собачого повідця, тобі могли дати піздулей просто за зовнішній вигляд старшокласники або «бурситетчіки» [студенти, — «Люк»].
Тоді [на початку «нульових»] панував дух «руского міра»: шансон, малинові піджаки, гоп-стоп і дуже багато насилля. Це болото завжди активізувало мене на акти протесту.
Малював завжди у найнезручніших для людей місцях. Малював телефони з крилами, телевізори — бо все це тільки з’являлося, а наші люди завжди жили за девізом «понти дорожче грошей». Це було не просто графіті, антистиль чи стріт арт — це був наш [з мистецькою командою] «ТекноКру» протест.
Більшість робіт, на жаль, не збереглась, але я особливо не заморочуюсь з цього приводу. З фотоархіву залишились тільки роботи «ТекноКру» — команду організував мій товариш Тоша32.
Мабуть, мене не цікавила якість — головним був образ і мета підчеркнути гнилу систему.
Я тусувався на [станції метро «Архітектора] Бекетова», у лісі селища Жуковського. Грав музику, малював, марив татуюванням, інколи прогулював пари в ХАІ [Національний аерокосмічний університет імені М.Є. Жуковського], щоб потусуватися в мастерні у ХудПромі з друзями, з якими грав у гурті 4JAM. Такі місця, як Churchill’s Music Pub, «Жара», Fort, «Живот» — вони тоді були оплотами панку, грайнду і так званої свободи.
Я закінчив ХАІ, після чого працював на заводі інженером, паралельно займався малюванням та робив в інженерних програмах малюнки.
Вже працюючи тату-майстром, у 26 років я вступив до Харківської академії мистецтв. Там я знову зіткнувся з гнилою системою та посткомуністичними поглядами. Але серед цього болота були хороші люди і вчителі — це дало мені поштовх.
«Робити мистецтво без обмежень і правил»
За п’ять років я пропрацював на різних роботах, щоб пізнати різні сфери — архітектуру, ювелірну справу, промисловий дизайн, UI/UX, concept art, digital art, — і паралельно з цим активно включався у творчу спільноту.
Те, що мені було потрібно, я знайшов в арт-хабі «Гараж хаб» та «Aрт Хаб Самокат». У «Самокаті» я познайомився з художниками Романом Мініним, Костянтином Зоркіним і Нікітой Худяковим. Це було мистецтво, цифровий світ, VR, AR, нові концепції, сміливі ідеї і, що найголовніше, їх втілення.
У 2020-му Роман Мінін відкрив Minin Art Hub — дивовижний соціальний проєкт. Це був крутий час, коли можно було творити та витворяти 24/7 [цілодобово]. Робити мистецтво без обмежень і правил.
Це подорож у світ творчості, сповнена викликів і перешкод, але завжди супроводжувана натхненням і пошуками нових форм самовираження. З кожним новим проектом я старався відкривати нові горизонти і робити внесок у сучасну культуру.
У мене дуже багато різних історій та проектів. Життя моє несеться з самого народження, сповнене фарбами, концептами, діями, ідеями, креативом та головне — створенням.
У 2021 році я зробив свою першу NFT-колекцію «Нові Цифрові Боги». Вона побувала на різних блокчейн-мітапах, та навіть трохи продалась.
В цей час NFT стало новою хвилею протесту проти системи — і о! — як це було! Паніка серед митців, паніка серед арт-дилерів.
Цифра дозволяє створити те, чого ще не існувало. Я оживляю свої витвори та пишу під них музику.
Якщо б ці технології бачили митці сто років назад, вони б обов’язково користувалися ними. Подивиться на всесвітньо відомих митців — вони були всім (одна людина була водночас і музикантом, і ювеліром, і скульптором, і архітектором, і дизайнером, і науковцем тощо). І зараз технології спрощують життя, пришвидшують процеси — головне розуміти принцип їх роботи.
Це моє бачення мистецтва, яке поєднує традиції минулого з інноваціями сьогодення.
Я не зупиняюсь на одному впізнаваному стилі, не користуюсь прийомами таргетингу та маркетингу. Роблю те, що вважаю за потрібне, що вважаю цінним і важливим для себе.
Також спеціально не роблю багатосторінкові описи до своїх творів. Тільки при зустрічі можу розповісти, що несе за собою це візуальне криптомистецтво.
«Концепція просто розриває людей»
За перший рік [повномасштабної] війни ми з 12 іншими харківськими митцями півроку працювали над проєктом CityX, не зважаючи на обстріли, блекаути і все те, що відчули на собі більшість Українців. Головна мета проєкту — зберегти харківську культуру та вдихнути нове життя, показати всьому світу наше місто, нашу спадщину.
Зараз CityX стає популярним у тусовці сучасного мистецтва — як цифрового, так і фізичного сучасного. Концепція просто розриває людей [11 квітня 2023 року артпроєкт CityX вчергове представили на панельній дискусії NFT у Нью-Йорку].
У новорічну ніч з 2022-2023-го, коли я був на Заході Україні, я створив AR-проєкт «Чорний Заєць».
Люди святкували Новий рік як зазвичай, ніби нічого не сталось, а мене від цього крило: в мене на війні є рідні та багато побратимів. Дуже криє [важко] жити, як то кажуть, спокійне життя, поки хлопцям відкриває руки та ноги на фронті, поки гинуть люди.
З цього гніву народився оцей заєць — чорний, з червоними діамантами в очах. Його можно побачити на моїй Instagram-сторінці. Я завжди прошу друзів, які подорожують, щоб вони його фоткали та залишили по всьому світу ці цифрові статуї.
Наразі я працюю над колекцією PrintScreen-арту, де використовую просто фото екрану при роботі над деякими комерційними проектами та збираю це все в окрему папку. Обожнюю коли все виглядає природньо — у цифровому сенсі, без рендеру.
Антон Алохінссон, фото — Богдан Кіясь, Юлія Рябчинська, обкладинка — Катерина Дрозд
Новини
Новини
Новини
Новини
Новини 
