Головна » За містом » Лист до Харкова. Ася Шевцова

Лист до Харкова. Ася Шевцова

10.08.2022

Час прочитання: 2 хв

До початку повномасштабної війни Росії проти України в рубриці «Лист до Харкова» різні люди, які колись жили в нашому місті, писали листа абстрактному другу в Харків.

З 24 лютого наше місто покинули сотні тисяч мешканців. Багато хто змушений був тікати у невідомість, лишаючи свої домівки, рідних та друзів. Тож відтепер в рубриці «Лист до Харкова» ми збираємо їхні історії.

Сьогодні свій лист до міста-героя написала поетка та айтішниця Ася Шевцова зі Львова.

День за днем я подумки ставлю штампик «розйобано російськими снарядами» на черговій будівлі у моєму рідному Харкові. Черговий простір, з яким у мене пов’язані теплі спогади, перетворився на руїни.

День за днем я з усіх сил шукаю приводи радіти — згадка у стрічці про улюблену харківську кав’ярню, яка знову відкрилась. Ніхто не обіцяє, що вона вистоїть до перемоги, але від того ще більше хочеться закрити її долонями, сподіваючись хоч якось її захистити і під їх каву подивитись ще не один акварельний захід сонця на Зоологічному мості між університетом Каразіна і Задержпром’ям.

Виставка улюбленої художниці, де я наживо бачу малюнки, які малою гортала в дідусевому альбомі репродукцій Марії Приймаченко, і поринаю у свої 12 років. Хто сказав, що машини часу не існує?

Харкове, я не часто про тебе згадую. Я про тебе постійно думаю. І будучи тут, у Львові, я більше за все боюсь віддалитись від тебе, випасти із харківського контексту, повернутись у місто, яке стало мені стороннім. Хоча як тут віддалишся, коли нещодавно на кілька днів у Харків приїздив тато, і вони були на Павловому Полі, коли те обстріляли. А я на іншому кінці країни сиджу і нічого не можу вдіяти, болить і за рідних людей, і за місто. Як тут від тебе, Харкове, віддалишся, коли я досі моніторю канали з твоїми новинами і кожен обстріл фізично мені болить.

Львів заходить із козирів, підкидаючи мені дуже круті місця, людей, події, ніби галантний кавалер, а в мене стосунки з іншим — на відстані. І я йому вдячна, бо за ці п’ять місяців він встиг побачити мене різною — хворою, розгубленою, захопленою, натхненною.

Так, я розумію, що треба бути тут і зараз, не можна жити постійним очікуванням майбутнього і минулими спогадами. Тому все, що залишається — це йти по хиткому містку теперішнього, який з’єднує минуле і прийдешнє. І вірити, що скоро буду йти по моєму Зоологічному мосту.

Обкладинка — Катерина Дрозд

Інші листи до Харкова:

«Люк» — це крафтове медіа про Харків і культуру. Щоб створювати новий контент і залишатися незалежними, нам доводиться докладати багато зусиль і часу. Ви можете робити свій щомісячний внесок у створення нашого медіа або підтримати нас будь-якою зручною для вас сумою.