Головна » За містом » Лист до Харкова. Дар’я Морген

Лист до Харкова. Дар’я Морген

26.08.2022

Час прочитання: 2 хв

До початку повномасштабної війни Росії проти України в рубриці «Лист до Харкова» різні люди, які колись жили в нашому місті, писали листа абстрактному другу в Харків.

З 24 лютого наше місто покинули сотні тисяч мешканців. Багато хто змушений був тікати у невідомість, лишаючи свої домівки, рідних та друзів. Тож відтепер в рубриці «Лист до Харкова» ми збираємо їхні історії.

Сьогодні свій лист до міста-залізобетона написала дизайнерка та ілюстраторка Дар’я Морген зі Львова.

Привіт, друже!

Пишу цей лист з трамваю, що везе мене з незнайомої, незатишної квартири, єдина позитивна риса якої — зручна ціна для переселенців. Кажуть, щоб дізнатися себе краще, треба відправитися в подорож. Мені ж для цього знадобився лише один геноцид.

Любий Харкове! Раніше я казала, що жоден чоловік у світі не робив мені стільки болю, як ти. Я постійно намагалась втекти від наших з тобою аб’юзивних відносин. З тобою було дуже важко, без тебе — ще гірше.

Зараз, куди би я не бігла, я всюди бачу тебе: тихі закутки Чернишевської вулиці в Бухаресті, знайомі салтівські панелькі в Ризі, товсті коти біля «Майстерні кави», тільки тепер це не моя улюблена харківська кав’ярня, і я де завгодно, але не вдома.

Ходиш по вулицям чужих чужих міст і згадуєш: в цій квартирі я вперше почула «Оркестр Че», на цій лавочці в саду Шевченка огидно цілувалася всю ніч під Пасхальні дзвони, а біля цього під’їзду падали найкрасивіші серпневі тіні.

В Харкові я зустрічала наймиліших котів, людей, пила вино на сходах «Порта», слухала літній джаз і співи серпокрильців, розмовляла про важливе. На Пушкінському в’їзді хтось плакав у мене на колінах, а в будинку зі сквозною дирою на Салтівці я відкисала від жахливого кислотного похмілля. В цьому ж місці був мій найкращий день народження: ми блукали по місту о четвертій ранку, переплітали пальці і вдихали весну, яка за перший рік карантину встигла стати чимось незвичним.

Моє місце сили назавжди залишиться за дверима в музичному підвалі ДК ХЕМЗ. Місцем наснаги — кімната на останньому поверсі художньої майстерні по вулиці Громадянській, 9.

В минулому я не зважала на твою архітектуру: мені ніби потрібні були додаткові підтвердження твоєї брутальної краси. Але тепер пишаюся кожним сантиметром твого залізобетону. Любий Харкове, ти мені вже все довів.

З твоєї сталі виплавилися найкращі люди, які бережуть тебе, а ти — їх. Майбутнє тепер не здається прозорим: у нас з тобою багато роботи. Вечірка на честь перемоги вже чекає, а дух авантюризму змішується з запахом кави в плацкарті, в той час як потяг, що направляється на схід, рушає з місця.

Інші листи до Харкова:

«Люк» — це крафтове медіа про Харків і культуру. Щоб створювати новий контент і залишатися незалежними, нам доводиться докладати багато зусиль і часу. Ви можете робити свій щомісячний внесок у створення нашого медіа або підтримати нас будь-якою зручною для вас сумою.