Головна » За містом » Лист до Харкова. Іван Пономаренко

Лист до Харкова. Іван Пономаренко

5.07.2022

Час прочитання: 2 хв

До початку повномасштабної війни Росії проти України в рубриці «Лист до Харкова» різні люди, які колись жили в нашому місті, писали листа абстрактному другу в Харків.

З 24 лютого наше місто покинули сотні тисяч мешканців. Багато хто змушений був тікати у невідомість, лишаючи свої домівки, рідних та друзів. Тож відтепер в рубриці «Лист до Харкова» ми збираємо їхні історії.

Сьогодні свій лист до нашого міста написав IT-фахівець, волонтер у проєктах «Ніч історії Харкова» і «Харків, що Манить» Іван Пономаренко з Трускавця.

Ми познайомились з тобою в 98-му. Назавжди запам’ятаю твій запах — запах квітучих дерев та твій голос, це було тепле лампове гудіння тролейбуса зранку на Тюрінській… Голос великого міста.

Місто розкривалося не відразу. Справжня любов настала лише через 10 років притирання. Я зрозумів, що вивчати тебе можна нескінченно.

Ти настільки велике, в тобі стільки шарів та вимірів, що не вистачить і життя, щоб дослідити всі твої пагорби, підворіття, під’їзди, струмки та стежки. Тебе можна було пройти наскрізь, насолоджуючись тишею затишних річок, а можна було весь день стрибати з івента на івент, з фестивалю на концерт чи виставу, жалкуючи, що неможливо клонувати самого себе, щоб встигнути скрізь.

Мабуть, саме у 2014-2020 в тебе був золотий період культурного ренесансу. Тоді ти прихистив багато людей з тимчасово окупованих територій, людей, яким було що втрачати, розумних та майстровитих. Гадаю, тоді вони стали важливим каталізатором, що розбудив культурне життя міста, вловивши загальний вайб свободи, що розповсюджувався країною.

Разом з бажанням досліджувати місто в голову запала кнопка Share. Участь у проєктах «Харків, що Манить» та «Ніч історії Харкова» познайомила з дивовижними талановитими людьми з очима, що палають — це були люди, що змінили моє життя.

Так, я без тями закоханий в тебе, особливо у твою архітектуру, будь-то модерн, конструктивізм чи пізній модернізм. Але головне в тобі — це на каміння, а люди. І важливіше за все буде після нашої Перемоги повернути їх до міста.

П’ять місяців на Львівщині. Я безмежно вдячний галичанам, хто прихистив нас. Україна — наш великий дім, але більша внутрішня частина мене залишилась на Сході.

Зараз я постійно відчуваю себе зрадником, що кинув тебе, покалічене місто, що нестямно нівечать кожного дня. Як же хотілось увезти тебе у своїх двох рюкзаках с собою, телепортувати всього тебе у безпечне місце. Але це неможливо.

Я не знаю, що буде завтра і що залишиться від тебе, коли настане День, який ми так чекаємо. Але він мусить настати. Я вірю в те, що думки матеріалізуються. Мешканці повернуться до свого міста. Залікують його рани. Відбудують його і зроблять ще краще. Я вірю в те, що тебе чекає новий культурний ренесанс.

До зустрічі, Харкове, місто-залізобетон.

Іван Пономаренко, обкладинка — Катерина Дрозд

Інші листи до Харкова:

«Люк» — це крафтове медіа про Харків і культуру. Щоб створювати новий контент і залишатися незалежними, нам доводиться докладати багато зусиль і часу. Ви можете робити свій щомісячний внесок у створення нашого медіа або підтримати нас будь-якою зручною для вас сумою.