Головна » За містом » Лист до Харкова. Оксанка Годісь

Лист до Харкова. Оксанка Годісь

13.05.2022

Час прочитання: 3 хв

До початку повномасштабної війни Росії проти України в рубриці «Лист до Харкова» різні люди, які колись жили в нашому місті, писали листа абстрактному другу в Харків.

З 24 лютого наше місто покинули вже сотні тисяч мешканців. Багато хто змушений був тікати у невідомість, лишаючи свої домівки, рідних та друзів.

Тож відтепер в рубриці «Лист до Харкова» ми збиратимемо їхні історії. А ще — історії людей з інших міст, які колись були в Харкові та неодмінно хочуть повернутись.

Сьогодні поштовий голуб приніс листа від студентки Української академії лідерства Оксанки Годісь із Соснівки, що на Львівщині.

Я трушна галичанка, яка до 16 вересня ніколи не була на Сході.

Все, що я знала про Схід, — це те, що там є родовища корисних копалин і з 2014 року там війна. Проте я не сильно відчувала це на собі, адже спочатку була маленька і несвідома, а пізніше моя психіка блокувала повне усвідомлення ситуації.

Про життя міст, культуру, традиції та людей нічого не знала та й не цікавилась. Про це мало хто розповідав, бо знайомих зі східних регіонів у мене не було.

Отож 30 серпня до мене прийшов щасливий лист від Української академії лідерства, що я потрапила в Харків і наступні 10 місяців проведу там, спочатку дивні емоції, та виключно позитивні, і потім несамовита радість та посмішка до кінця вечора.

До 16 вересня я жила в очікуванні зустрічі з тобою.

Як дівчинка з Заходу, про тебе, Харкове, я чула багато стереотипів, фейків та дурниць. Розповідаючи друзям про те, що переїжджаю в Харків, часто чула у відповідь, що «це бандитське місто, де багато злочинів, наркоманія, похмурі люди та взагалі все сіре». Перед переїздом мене розривала цікавість: хотіла дізнатися, який ти насправді. І от, потрапивши сюди, я зрозуміла, що мої друзі були не праві. Ти прекрасний!

Спочатку я до тебе ставилася досить примхливо через російську мову та комуністичну символіку, якої в місті (було) достатньо, але з часом перестала звертати на це увагу.

В осінній період я закохалася — у твої парки, широкі проспекти, архітектуру, кафешки, атмосферу, заходи сонця та теплу осінь.

Тепер у мене є улюблений парк біля річки та кав’ярня на проспекті Свободи. Коли я сумувала, завжди брала каву, приходила туди та роздумувала про життя, розглядаючи все довкола. Зараз мені дуже не вистачає цього місця сили в улюбленому Харкові.

У мене купа спогадів, пов’язаних із твоїми місцями та краєвидами: покатушки на самокатах у Саржиному яру та вертеп біля усіх станцій метро, ковзанка на проспекті Свободи і зимовий парк Шевченка, прогулянки під ліхтариками на Сумській та вистава в театрі (перша в моєму житті!). Вперше побувала на барахолці та скуштувала булочку в церкві Успіння Пресвятої Богоматері. Ти показав мені, що таке справжня любов до прогулянок наодинці.

Зараз я відчуваю страшенний біль за те, як поводяться з тобою, як руйнують твої вулиці, будівлі, парки та все цінне. Боляче переглядати відео, де руйнуються мої спогади, і цей біль переростає в лють.

Жалію про те, що не гуляла кожної неділі твоїми чудовими місцями та не встигла втілити всі плани. Але я ще зроблю це і навіть більше, буду цінувати час та можливості, як ніколи.

Обіцяю, що допоможу відбудувати кожну твою частинку, яку зможу, і ми неодмінно побачимось ще!

Оксанки Годісь, обкладинка — Катерина Дрозд

«Люк» — це крафтове медіа про Харків і культуру. Щоб створювати новий контент і залишатися незалежними, нам доводиться докладати багато зусиль і часу. Ви можете робити свій щомісячний внесок у створення нашого медіа або підтримати нас будь-якою зручною для вас сумою.