Головна » За містом » Лист до Харкова. Валерія Гончарова

Лист до Харкова. Валерія Гончарова

25.11.2022

Час прочитання: 3 хв

До початку повномасштабної війни Росії проти України в рубриці «Лист до Харкова» різні люди, які колись жили в нашому місті, писали листа абстрактному другу в Харків.

З 24 лютого наше місто покинули сотні тисяч мешканців. Багато хто змушений був тікати у невідомість, лишаючи свої домівки, рідних та друзів. Тож відтепер в рубриці «Лист до Харкова» ми збираємо їхні історії.

Сьогодні свій лист до міста-героя надіслала продюсерка у відеопродакшені Kukuruza, викладачка акторської майстерності для дітей та підлітків, хористка ХОССП Валерія Гончарова зі Львова.

В мене бракує слів аби почати… це буде хаотичний емоційний лист, та ти зрозумієш, я впевнена!

Коли ще у 2011 я приїхала навчатися, блукаючи незнайомим містом я торкалася твоїх шершавих фасадів, споглядала на ранкове заповнене метро і думала, що ніколи не знайду з тобою спільну мову. Ти, холодний і сірий, а я кольорова, юна і вірила в дива.. але це був ідеальний метч!

Тримайся, зараз буде зізнання: Харків — ти моя найбільша та найсильніша любов. Твої вулиці просторі і в тобі є місце кожному та кожній. Якщо вийти ввечері в п’ятницю гуляти, можна надибати солянку альтернативних концертів, побачити з десяток робіт Гамлета, зустріти безліч знайомих і навіть раптово попасти на теплий квартирник з вином і не шкодувати на ранок ні про що. І ти якось одразу інтегрувався в мою свідомість. Містично! Той момент коли тобі не потрібна карта, вона наче вбудована в твій мозок і серце і веде тебе в найтепліші місця до “своїх” людей. А в тебе всі свої.

Я вдячна тобі за відкритість, залізобетонний гіганте!

Ти впустив мене в свої таємничі вулички на Чигиріна і Чернишевського, захопив своїми заходами сонця на Бурсацькому, довгими прогулянками від Лопані і аж до Перемоги. Навіть давав можливість гуляти Саржиним яром наодинці, а для раптових пікніків підказував загадкові холми на Холодній горі.

Ми говорили з тобою про вічність і танцювали ловлячи сніжинки язиком біля Будинку Актора. А скільки ми з тобою випили вина та пива за ці 10 років!

Як і у всіх харківських, 23 лютого було чарівним днем із радістю, піснями, барами, настолками в Пакафуді. Всі відчували, що от-от щось почнеться.

24-го я була налякана до тремору в тілі: моє безпечне найкраще в світі місто почали бомбити. Я хотіла залишитися та щось зробити, та мій страх рухав мене все далі і далі. І саме в безпечній Празі, через два тижні дороги, мене попустило, розслабило, і декілька діб я думала тільки про тебе, про твою хоробрість і мужність, про людей, котрі залишилися і єбашать тиждень за тижнем без сну та спокою. Моє серце було завжди з тобою, а тіло блукало різними містами і країнами в пошуках нових сенсів та сил.

Тільки нещодавно я зрозуміла, що боялася не бомб, не втратити життя. Я боялася втратити все те, що створила за останні два роки. Затишний дім, спокій та безпеку у відносинах, стабільний розклад,постійний розвиток і кайф від масштабних проєктів, творче щастя: хор та концерти. Це була моя зона комфорту — мій Всесвіт.

Думаю очевидно, що з усім цим сталося. Люди втрачають життя і близьких, частини тіла, а я опори і сенси, котрі і були моїм життям. Війна підсвічує наші слабкі місця, а ми натомість знаходимо свої нові сильні сторони, плюємо в обличчя окупантам і єбашимо далі.

Найважливіше, Харків, ми тебе не втратили! Завдяки могутності наших людей, стійкості та незламності ти і є Україна! Ти і є ця енергія всередині, котра не дає зупинитися. Ти — наше сердце, котре і постачає кисень до кожної клітинки в тілі. Ти — стимул і маніфест свободи, волі. І вибору!

Пташки завжди повертаються додому, рідний.
Пташки відчувають серцем, де є дім.
Пташки закривають крилами небо над тобою.
Пташки щебечуть у всьому світі про тебе.

Валерія Гончарова, обкладинка — Катерина Дрозд

Інші листи до Харкова:

«Люк» — це незалежне медіа про Харків і культуру. Ви можете робити свій щомісячний внесок у створення нашого медіа або підтримати нас будь-якою зручною для вас сумою.