За містом
Лист до Харкова. Тетяна Соломадіна

До початку повномасштабної війни Росії проти України в рубриці «Лист до Харкова» різні люди, які колись жили в нашому місті, писали листа абстрактному другу в Харків. 

З 24 лютого наше місто покинули сотні тисяч мешканців. Багато хто змушений був тікати у невідомість, лишаючи свої домівки, рідних та друзів. Тож відтепер у рубриці «Лист до Харкова» ми збираємо їхні історії.

Сьогодні свій лист до незламного міста надіслала студентка, викладачка чеської мови, перекладачка, активістка Тетяна Соломадіна із Праги.

До початку повномасштабної війни Росії проти України в рубриці «Лист до Харкова» різні люди, які колись жили в нашому місті, писали листа абстрактному другу в Харків. 

З 24 лютого наше місто покинули сотні тисяч мешканців. Багато хто змушений був тікати у невідомість, лишаючи свої домівки, рідних та друзів. Тож відтепер у рубриці «Лист до Харкова» ми збираємо їхні історії.

Сьогодні свій лист до незламного міста надіслала студентка, викладачка чеської мови, перекладачка, активістка Тетяна Соломадіна із Праги.

Привіт, мій любий!

Лише починаю тобі писати, але вже передчасно плачу. Щойно знову дивилась на тебе очима відважних, які залишились з тобою та показують тебе у своїх тік-токах. 

З початку повномасштабної війни я не наважилась приїхати до тебе довше, ніж на 15 годин. Пам’ятаєш, ми бачились з тобою у липні. Я приїхала увечері, лягла спати у ванну, і так злякалась від нічних обстрілів, що поїхала від тебе найближчим потягом наступного ранку. Так злякалась, що не наважилась зустрітися з місцем, де знаходиться моє серце — з квартирою на Салтівці. 

Декілька днів до того стався черговий кровожерливий обстріл біля ринку Барабашова — і я злякалась їхати до свого дому. Ти пам’ятаєш, я взагалі спілкувалась з тобою лише станціями метро. Особливо красивий ти на Історичному музеї. Залишайся з малюнками дітей з Аza Nizi Maza. Тобі це личить набагато більше за рекламу «Цитрусу».

Але ти, мій рідний, красивий завжди. Вродливий і невимовно сильний. Я не встигла побачити багато речей, я одним оком подивилась на твої шрами в центрі міста, на будівлю ХОДА та той красивий будинок, в якому раніше був магазин Adidas. Я дивилась на тебе і всередині мене розблоковувались нові рівні люті та ненависті до росіян.

Ти знаєш, я завжди про тебе розповідаю всім, кого лише зустріну. Розповідаю про наші з тобою будівлі, про наших з тобою людей, про наше з тобою життя.

Ти часто снишся мені: таким, яким я знала тебе до цього, таким, як уявляю тебе зараз і таким, яким ти обов’язково будеш після перемоги. Хочу розповісти тобі частинку свого нещодавнього сну: настала перемога, я з татом приїхала до нашої квартири на Салтівці. Вона була трохи покоцана, не було світла та опалення, вибиті вікна. Ми ходили по кімнатах та роздивлялись речі, які з 2 березня лежать так само непохитно, як їх залишив мій тато, евакуюючись з-під обстрілів з однією сорокарічною валізою та нашою собакою, що молодша за валізу у десять разів.

І уві сні, коли я була з тобою, я відчула ц е. Темно, холодно, без вікон, але я — вдома. І таке наповнене відчуття ц ь о г о я не відчувала більше ніде у світі, окрім як з тобою. 

Що таке ц е? Складно сказати. Ц е можна охарктерезувати такими словами: затишок, щастя, перебування на своєму місці, спокій, впевненість, щирість, спокійна радість, енергія, жага до активізму, доброзичливість, кмітливість і звісно, любов. 

Однак, мені складно знайти відповідник будь-якою мовою, що значить відчувати ц е поруч з тобою. Але ц е з тобою відчувається навіть уві сні. Знаєш, доки намагалась тобі пояснити, що ж таке загадкове ц е, відповідь наздогнала мене сама по собі. Я знайшла відповідник таємничому займеннику ц е.

Ц е — ХА.

Почуття ХА — ось, що неможливо знайти ніде у світі, окрім як поруч з тобою, мій коханий. І як би не було гарно десь на цій планеті, мене завжди тягнуло та тягнутиме до тебе. До свого почуття ХА, яке, здається, народилося на світ раніше за мене та просто чекало, доки народжусь я, щоби ми злились в одне ціле. ХА може бути лише з тобою.

Я обов’язково повернусь до тебе, буду міцно обіймати тебе 1654 години, мій коханий ХА.

Люблю цілую,

Таня

Тетяна Соломадіна, обкладинка — Катерина Дрозд


Інші листи до Харкова:


«Люк» — це незалежне медіа про Харків і культуру. Ви можете робити свій щомісячний внесок у створення нашого медіа або підтримати нас будь-якою зручною для вас сумою.